Постанова № 30129691, 15.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2012 р. справа № 2а-2198/10/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Пасічника Т.В.

без представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тітан-Альянс"

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 р. у справі № 2а-2198/10/1170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тітан-Альянс"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тітан-Альянс" (далі -ТОВ "Тітан-Альянс", Товариство) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про скасування як незаконних прийнятих Державною податковою інспекцією у м.Кіровограді (далі -ДПІ у м.Кіровограді) (правонаступником якої є Кіровоградська ОДПІ) податкового повідомлення-рішення № 0001452310/3 від 11.06.2010 р., яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1389369 грн., в тому числі 926246 гри. основного платежу та 463123 грн. штрафних санкцій, а також податкового повідомлення-рішення № 0001462310/3 від 11.06.2010, яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2289521 грн., в тому числі 1 157 807 грн. основною платежу та 1131 714 грн. штрафних санкцій.

Постановою Кіровоградського окружною адміністративного суду від 15 вересня 2011р. у справі № 2а-2198/10/1170 (суддя Ясенова Т. В.) у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Суд дійшов висновку про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ "Тітан-Альянс" та ПП "Украгробуд-Груп" і як наслідок - неправомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат на підставі документально оформленого отримання послуг поставки паливно-мастильних матеріалів від ПП "Украгробуд-Груп".

Не погодившись з постановою суду, ТОВ "Тітан-Альянс" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 р. у справі № 2а-2198/10/1170, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не звернув уваги на факт вилучення працівниками податкової міліції документів, що підтверджують факт одержання товару від недійсного контрагента. Також судом помилково не прийнято до уваги показання свідка ОСОБА_1, того, що факт придбання паливно-мастильних матеріалів підтверджується як податковими накладними, так і накладними на товар.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. До судового засідання, призначеного на 21.06.12 р. від сторін надходили клопотання про відкладення розгляду справи, в судове засідання 15.11.12 р. сторони по справі представників не направили, своїм процесуальним правом на участь в судового засіданні не скористались, що виходячи з приписів ч.4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає розгляду справи без участі представників.

Обставини, пов'язані з проведенням ДПІ у м.Кіровограді планової виїзної перевірки ТОВ «Тітан-Альянс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р. (акт від 16.06.2009 р. № 49/23-10/34448828, т.1, а. с.21-46) та ДПА у Кіровоградській області документальної невиїзної перевірки ТОВ "Тітан-Альянс" з питань відображення у податковому обліку фінансово-господарських операцій з ПП «Украгробуд-Груп»за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р. (акт № 74/23-10/34448828 від 29.10.2009 р., т.1, а. с.10-18), встановлені під час цих перевірок порушення п.5.1, п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зміст цих порушення, зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки спірних податкових повідомлень-рішень (т.1, а. с.61-68) та результати процедури адміністративного оскарження відображені в постанові Кіровоградського окружною адміністративного суду від 15 вересня 2011 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання правомірності віднесення до складу валових витрат Товариства витрат з придбання нафтопродуктів згідно нікчемного правочину з ПП «Украгробуд-Груп», та питання правомірності формування в зв'язку з цим податкового кредиту з податку на додану вартість.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Тітан-Альянс»підлягає задоволенню з таких підстав:

Відповідно до п.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки № 74/23-10/34448828 від 29.10.2009 р.

Як вбачається з акту невиїзної перевірки № 74/23-10/34448828 від 29.10.2009 р., вказану перевірку проведено згідно п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(т.1, а. с.10, 19).

Так, відповідно до п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.90 р. № 509-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Тобто невиїзна перевірка, за результатами якої податківцями складений акт №74/23-10/34448828 від 29.10.2009 р., повинна була проводитись щодо поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).

Натомість акт перевірки від 29.10.2009 р. (п.3.1 вказаного акту) має посилання на дані, встановлені плановою виїзною перевіркою згідно акта від 16.06.2009 р. № 49/23-10/34448828, відповідно до яких Товариством віднесено до складу валових витрат вартість придбаних паливно-мастильних матеріалів у ПП «Украгробуд-Груп»на суму 4631229 грн., та на дані кримінальної справи від 22.04.2009 р. № 80-1023, згідно яких службові особи ПП «Украгробуд-Груп»реєстрацію і перереєстрацію ПП «Украгробуд-Груп»здійснювали за винагороду без мети здійснення господарської діяльності, податкову звітність не складали та до податкового органу не надавали, Статут ПП «Украгробуд-Груп»є фіктивним правочином (зареєстровано на підставну особу) та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Наведене свідчить про недотримання відповідачем вимог, які висуваються до порядку проведення невиїзних перевірок.

Тим більш, що податковим органом вже проводилась перевірка Товариства з питань дотримання податкового законодавства за той самий період - з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р. (вищезазначений акт планової перевірки від 16.06.2009 р. № 49/23-10/34448828), якою не було встановлено порушень податкового законодавства Товариством при реалізації господарської операції з придбання паливно-мастильних матеріалів у ПП «Украгробуд-Груп».

Так, матеріали справи містять договір поставки від 01.07.2008 р., укладений між ТОВ «Тітан-Альянс»(Покупець) та ПП «Украгробуд-Груп»(Постачальник), на поставку нафтопродуктів (т.2, а. с.95).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі -Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 Закону Україна «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Вказана господарська операція підтверджується наявними в матеріалах справи первинних документів, що підтверджують її реальність, а саме: договір від 01.07.2008 р., видаткові накладні (т.2, а. с.189-195), податкові накладні (т.2, а. с.168-188), рахунки-фактури (т.2, а. с.201-216), банківські виписки, що свідчать про оплату товару (т.2, а. с.196-198).

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності угоди (договору поставки від 01.07.2008 р.), використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платників ПДВ на момент здійснення господарської операції, також суду не надані.

Стосовно посилань податківців на кримінальну справу, порушену відносно службових осіб ПП «Украгробуд-Груп», то згідно довідки ДПІ у м.Кіровограді досудове слідство у даній кримінальній справі зупинено (т.2, а. с.163а).

Крім того, матеріали справи містять постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2010 р. у справі № 2а-8014/09/1170, якою відмовлено у задоволенні позову ДПІ у м.Кіровограді про скасування державної реєстрації ПП «Украгробуд-Груп»в зв'язку з наявністю у підприємства ознак фіктивності (за позицією податкового органу) (т.3, а. с.13, 14).

Також матеріалами справи підтверджується необґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо недоведеності реальності господарської операції по придбанню позивачем у контрагента за договором від 01.07.2008 р. нафтопродуктів з огляду на відсутність у Товариства товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності тощо.

Так, в акті від 29.10.2008 р. перевірки зазначено, що у Товариства «…відсутні будь-які первинні документи передбачені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за №805/15496».

Проте, вказаний Наказ набрав чинності 13.09.2008 р., тобто після укладання позивачем договору поставки від 01.07.2008 р.

При цьому, згідно п.3.3 Договору приймання товару здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Держкомнафтогазу України від 02.04.98 р. № 81/38/101/235/122.

Водночас, відповідно до п.3.1 вказаного Договору товар поставляється на умовах DDU Кіровоград -«доставлено на склад покупця у м.Кіровоград»згідно правил «Інкотермс-2000». Вартість доставки входить в ціну товару.

Згідно правил «Інкотермс-2000»поставка без сплати мита DDU (DELIVERED DUTY UNPAID) означає, що продавець надасть не розвантажений товар з транспортного засобу, що прибув, у розпорядження покупця у названому місці призначення.

Відповідно до положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Держкомнафтогазу України від 02.04.98 р. №81/38/101/235/122 (яка втратила чинність 13.09.2008 р.) приймання усіх нафтопродуктів, провадиться за товарно-транспортною накладною.

Водночас, норми даної Інструкції не містять вимог щодо обов'язкової наявності товарно-транспортних накладних у вантажоодержувача.

Проте, за твердженням позивача товарно-транспортні накладні та акти приймання-передачі також мались на підприємстві, але завдяки порушенням процедури вилучення документів під час проведення обшуку документально довести це неможливо, тому що опис документів не складався і на момент судового провадження у даній справі вказані документи позивачу не повертались.

Так, з матеріалів справи вбачається проведення податковою міліцією обшуку в офісі ТОВ «Тітан-Альянс»(протокол обшуку від 21.08.2009 р., т.1, а. с.109-117).

Відповідно до ч.2 ст.186 КПК України всі документи і предмети, які підлягають вилученню, слідчий повинен пред'явити понятим та іншим присутнім особам і перелічити в протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього опису з зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак. У необхідних випадках вилучені предмети і документи повинні бути на місці обшуку або виїмки упаковані і опечатані.

Порушення вищенаведених вимог ст.186 КПК України з боку працівників податкової міліції підтверджується відповіддю прокуратури м.Кіровограда на скаргу позивача від 18.18.2011 р., згідно якої начальник відділу ВПМ ДПІ у м.Кіровограді надав вказівку підлеглим працівникам щодо упакування фінансово-господарських документів ТОВ «Тітан-Альянс»у поліетиленові мішки «…без їх попереднього по предметного протоколювання».

Таким чином, за даних обставин можливість надати первинні документи (ТТН) суду є саме у відповідача, який такою можливістю не скористався, побудувавши свої обґрунтування в актах перевірки, зокрема, на відсутності у позивача товарно-транспортних накладних.

Пояснення свідків (понятих та ін. осіб) щодо наявності/відсутності товарно-транспортних накладних при обушку до уваги колегією суддів не приймаються з огляду на суперечливість.

Крім того, згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у господарській діяльності (Лист ВАСУ № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р.).

В акті перевірки від 16.06.2009 р. податковий орган посилається на те, що згідно бухгалтерського обліку Товариства отримані від ПП «Украгробуд-Груп»паливно-мастильні матеріали позивачем реалізовані в період з липня по грудень 2008 р.

Як зазначено в спірній постанові суду, відповідно наданих Товариством документів в ході перевірки «…визначити конкретних покупців паливно-мастильних матеріалів отриманих від ПП «Украгробуд-Груп»не має можливості, так як в даному звітному періоді проводилася реалізація ідентичного товару (ППМ), який був отриманий в тому числі від інших постачальників»(т.1 а. с.28).

Отже, податковим органом не доведено в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України невикористання паливно-мастильних матеріалів, отриманих від ПП «Украгробуд-Груп», в господарській діяльності позивача.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочину (вищевказаного договору), то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого»положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

Не передбачалось жодною нормою законодавства України і обов'язок платників податків -одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім того, спірна постанова суду першої інстанції узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яку згідно положень ст.17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ як джерело права.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, недоведеними колегія суддів вважає висновки податківців про не підтвердження господарської операції з придбання у ПП «Украгробуд-Груп»нафтопродуктів за договором від 01.07.2008 р.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0001452310/3 від 11.06.2010 р., яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1389369 грн., в тому числі 926246 грн. основного платежу та 463123 грн. штрафних санкцій, та податкових зобов'язань з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення № 0001462310/3 від 11.06.2010, яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2289521 грн., в тому числі 1 157 807 грн. основною платежу та 1 131 714 грн. штрафних санкцій.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Товариства та скасувати спірну постанову суду першої інстанції.

Проте, позивачем заявлено позовну вимогу щодо визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень, яке прийнято відносно конкретної юридичної особи - ТОВ «Тітан-Альянс», а отже є актом індивідуальної дії.

Проте, системний аналіз статей 105, 162, 171 КАС України дає підстави вважати, що даний спосіб захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб є невірним, оскільки за положеннями вказаних статей адміністративний позов може містить вимоги про визнання протиправним і скасування рішення контролюючого органу (акту індивідуальної дії) та визнання нечинним (нормативно-правового акту).

Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.11 КАС України, а також те, що оскаржуване позивачем рішення є актом індивідуальної дії, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині визнання даного рішення недійсним, визнавши оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувавши їх.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України

Керуючись ст.11, ст.94, ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.202, п.1 ч.1 ст.205, ст.207 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тітан-Альянс" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 р. у справі № 2а-2198/10/1170 задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011р. у справі № 2а-2198/10/1170 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Кіровограді № 0001452310/3 від 11.06.2010 р., яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1389369 грн., в тому числі 926246 грн. основного платежу та 463123 грн. штрафних санкцій, та № 0001462310/3 від 11.06.2010, яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2289521 грн., в тому числі 1 157 807 грн. основною платежу та 1 131 714 грн. штрафних санкцій.

Стягнути судовий збір з Державного бюджету України на користь ТОВ "Тітан-Альянс".

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк