Ухвала суду № 30122951, 19.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 р.Справа № 2-а-143/11/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Дубчак Ю.В.,

за участю: представників ПАТ "ЮГцемент" - Корха Олександра Сергійовича і Негрут Івана Олександровича, представника прокуратури - Стаценко Вадима Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "ЮГцемент" до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2011 року Публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) "ЮГцемент" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Миколаївському районі Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28 грудня 2010 року за № 0000572301/0.

В обґрунтування протиправності та скасування податкового повідомлення - рішення позивачем зазначалось, що висновки податкового органу про завищення ПАТ "ЮГцемент" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі ПДВ) не відповідають дійсності, оскільки проведення господарських операцій позивача з контрагентом підтверджено відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, всі зобов'язання за укладеними правочинами виконані в натурі, а договір підряду у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Крім того, ПАТ "ЮГцемент" зазначено, що відносини його контрагента з іншими суб'єктами господарювання, зокрема, субпідрядниками, згідно чинного законодавства не можуть бути підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року позовні вимоги ПАТ "ЮГцемент" задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду, головою комісії з реорганізації ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі службового посвідчення серії УМК 034733 фахівцями відповідача в грудні 2010 року було проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ "ЮГцемент" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з ТОВ "Ренейссанс Контракшин" за періоди: вересень - грудень 2009 року та січень - травень 2010 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем був складений акт за № 1445/23-00293031 від 14 грудня 2010 року, яким встановлено порушення вимог п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 за №168/97-ВР, а саме підприємством завищено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню, та неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму вартості виконаних робіт ТОВ "Ренейссанс Контракшин" у розмірі 2756943,01 грн. за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року. Також перевіркою встановлено, відсутність поставки товарів, послуг, робіт на виконання укладеного договору підряду між позивачем та ТОВ "Ренейссанс Контракшин".

На підставі Акту перевірки від 14 грудня 2010 року податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення за № 0000572301/0 від 28 грудня 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 2756943, 01 грн..

Винесення зазначеного податкового повідомлення - рішення і стало підставою для звернення ПАТ "ЮГцемент" до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ отримані ним на підставі податкових накладних від здійснених господарських операцій та має документальне підтвердження свого податкового кредиту. Також, судом зазначено, що факт здійснення наведених господарських операцій позивачем суду доведений, а ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області наведені обставини не заперечуються.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Згідно до пункту 1.7. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 за №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.1 статті 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Положеннями підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 зазначеного Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Ренейссанс Контракшин" були укладені договори за № 16-001-09 від 02 лютого 2009 року і за № 16-010-09 від 10 червня 2009 року, а також додаткові угоди на виконання земляних та бетонних робіт, металоконструкції для реалізації проекту переведення печей на вугільне паливо.

Крім того, ТОВ "Ренейссанс Контракшин" на виконання замовлення позивача за договором №05/10/09-1 від 05 жовтня 2009 року залучався до робіт з переведення печей на тверде паливо субпідрядник - ТОВ "С.ДЖ. Груп", що передбачено договором за № 16-010-09 від 10 червня 2009, та про що свідчать матеріали надані Управлінням "Південь" Управління (служби) спеціальних розслідувань ГУПМ ДПА України.

На вимогу позивача та для формування податкового кредиту, контрагентом ПАТ "ЮГцемент", було надано податкові накладні за наслідками виконання робіт по наведеним договорам, зокрема, накладні від 01 липня 2009 року за №43, від 10 липня 2009 року за №44 та інші, що підтверджується актом проведеної перевірки (а.с. 19). Вказані накладні видані у відповідності до норм чинного законодавства, в установленому законом порядку не дійсними не визнавались та правомірність їх складання відповідачем не оскаржується, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування сум бюджетного відшкодування та податкового кредиту.

Стосовно визнання правочинів здійснених позивачем з контрагентами такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків (є фіктивним) колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, частинами 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно Довідки Головного управління статистики у Миколаївській області серії АА №301584 основними видами діяльності позивача, зокрема, є виробництво цементу, добування вапняку гіпсу, крейди, глини та каоліну.

На підтвердження реальності виконання робіт обумовлених в договорах за № 16-001-09 від 02 лютого 2009 року і за № 16-010-09 від 10 червня 2009 року до суду першої інстанції надано дозвіл Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю (далі ІДАБК) у Миколаївській області від 21 грудня 2009 року за №00949-09 на виконання будівельних робіт з переведення обертових печей №1 та №2 на вугільне паливо, а також сертифікат ІДАБК у Миколаївській області серії МК 000707 про відповідність вищезазначеного закінченого будівництва проектній документації, державних стандартів, норм та правил. Крім того, матеріали справи містять довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати з жовтня 2009 року по квітень 2010 року і податкові накладні, видані ТОВ "С.ДЖ. Груп" на вимогу ТОВ "Ренейссанс Контракшин", що також є свідченням фактичного виконання замовлених робіт.

А тому, оскільки зазначені договори підряду в судовому порядку недійсними не визнавалися, а підстав для визнання їх нечинними із суті договорів не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, а також контрагентами було фактично виконано умови договорів, тому колегія суддів вважає доводи податкового органу щодо фіктивності правочинів необґрунтованими.

Також, колегія суддів не може взяти до уваги постанову старшого слідчого в ОВС слідчого управління податкової міліції ДПА України про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_4 за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ "С.ДЖ. Груп", як підставу зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ позивачу, оскільки наведена кримінальна справа закрита за відсутністю складу злочину.

Крім того, необхідно зазначити, що Законом №168/97-ВР не поставлено в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків, від податкового обліку (стану) інших осіб, тим більше, якщо у підприємства з ними взагалі не було господарських відносин. Тобто, якщо суб'єкт господарювання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно щодо цієї особи. Вказані положення, також, узгоджуються зі змістом статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи. А тому, вищезазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останнім виконано всі умови встановлені законом.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: