Ухвала суду № 30122418, 14.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 р.Справа № 2-а-5239/11/2170

Категорія: 9.2 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.при секретаріПилипчук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "АнтоРус" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "АнтоРус" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

27 жовтня 2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "АнтоРус" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 10 серпня 2011 р. №0000482200 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 2549338,50 гривень, №0000492200 про нарахування пені в сумі 1870 гривень, від 20.10.11 № 00006322200 про нарахування пені в сумі 169 грн. 88 коп. Рішення прийняті за висновками акту № 2770/23 - 5/31048021 від 29.07.2011 планової виїзної перевірки податкового законодавства ТОВ "АЗ "АнтоРус". Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації в Херсонській області, 18.10.2011 позивачем отримано рішення за результатами розгляду скарги, яким відмовлено заводу в її задоволенні, одночасно збільшена пеня, визначена в податковому повідомленні-рішенні від 10.08.11 № 0000482200 на 169 грн. 88 коп. внаслідок неправильного застосування курсу євро. Позивач вважає, що порушень ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та порушення ст.1 Указу Президента України від 18.06.1993 № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за межами України" не допускав, мотивуючи тим, що момент здійснення імпорту - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на товар. Згідно пунктів 1, З ст. 15 Митного кодексу України під ввозом в Україну розуміється фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів. Переміщення ж через митний кордон України визначається, як ввіз на митну територію України, предметів будь-яким способом. Згідно частини 2 ст. 69 цього Кодексу товари й інші предмети пропускаються через митну територію після закінчення митного оформлення у тому обсязі, що відповідає меті їхнього переміщення через митний кордон України. Товар постачався на умовах СІF Іллічівськ Україна та СІF Одеса Україна в межах визначених законодавством строків для перетину державного кордону України та оформлявся в режимі митного складу з оформленням на нього ВМД типу IМ - 74 "ліцензійний митний склад", який є власністю власне самого позивача. І вже в межах трирічного терміну зазначений товар було отримано з Ліцензійного митного складу, розмитнено та поставлено на баланс підприємства. Позивачем було отримано товар в межах граничного строку, передбаченого чинним законодавством.

Представник позивача в судовому засіданні першої інстанції підтримав позовні вимоги, просить задовольнити позов.

Представники відповідача в судовому засіданні першої інстанції, просять відмовити в задоволенні позову.

Суд першої інстанції своєю постановою від 02 грудня 2011 року відмовив товариству з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "АнтоРус" в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м. Херсоні від 10.08.11 №№ 0000482200, 0000492200, від 20.10.11 № 0000632200.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "АнтоРус" не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "АнтоРус" посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Херсоні було перевірено дотримання ТОВ "Автомобільний завод "АнтоРус" вимог податкового, валютного законодавства за період 01.04.2008 по 31.12.2010. Було виявлено, що в періоді, який перевірявся, ТОВ "АЗ "АнтоРус" порушені вимоги валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. При проведені перевірки були використані відомості попереднього акту перевірки від 13.08.08 №2383/23-5/31048021. ТОВ "Херсонський автозбиральний завод "Анто-Рус" (Покупець) укладено контракт від 17.11.06 № 0611-29 з Компанією "Donq Fend Automobile Co. LTD" (Продавець) купівлі-продажу автобусних шасі, загальна вартість контракту складає 9695860 дол. США. Контрактом встановлено, що постачання товару на територію України на умовах СІF Одеса, Україна здійснюється продавцем не пізніше 45 днів з дати надходження передоплати у розмірі 90% вартості товару на рахунок продавця. Покупець зобов'язаний провести 90% передоплати протягом 5 днів з дати отримання інвойсу. Доплата у розмірі 10% проводиться по факту доставки в порт Одеса. На порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті поставка товару, що імпортується, на загальну суму 1387247 дол. США здійснена з порушенням законодавчо встановленого строку. Згідно з даними попередньої планової виїзної перевірки за період з 01.04.07 по 31.03.08 граничний термін поставки: 07.05.07 у сумі 262 763 дол. США; 12.06.07 у сумі 506 000 дол. США; 04.07.07 у сумі 100000 дол. США; 26.07.07 у сумі 73 556 дол. США; 26.07.07 у сумі 444 928 дол. США. Поставка імпортної продукції від іноземного партнера здійснена на загальну суму 1387247 дол. США (11066935,24 грн.). Індивідуальна ліцензія Національного банку України щодо відстрочення поставки, що імпортується, у підприємства відсутня. Відповідно до статті 4 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтею 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми митної вартості недопоставленої продукції в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми вартості недопоставленого товару. Попередньою перевіркою була нарахована пеня за період по 31.03.08 в сумі 2659352,50 дол. США, а з 01.04.08 по 30.12.09 податковою інспекцією нарахована пеня в розмірі 1083317,77 грн.

ТОВ "Херсонський автозбиральний завод "Анто-Рус" (покупець) укладено контракт від 16.03.7 №0703-28 з Компанією "Donq Fend Automobile Co. LTD" (Китайська Народна Республіка) (продавець) на купівлю-продаж автобусних шасі, загальна вартість контракту складає 10569128 дол. США. Постачання товару на територію України на умовах СІF Одеса, Україна здійснюється продавцем не пізніше 45 днів з дати надходження передоплати у розмірі 90% вартості товару на рахунок продавця. На порушення статті 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" поставка товару, що імпортується, на загальну суму 32260 дол. США здійснена з порушенням законодавче встановленого строку. Згідно з даними попередньої планової виїзної перевірки за період з 01.04.07 по 31.03.08 (акт від 13.08.08 №2383/23-5/31048021) граничний термін поставки: 22.08.07 у сумі 6 452 дол. США; 03.09.07 у сумі 12904 дол. США; 17.10.07 у сумі 12904 дол. США. Поставка імпортної продукції здійснена на загальну суму 32260,00 дол. США (156444,87грн.) згідно з ВМД (ІМ40) від 03.07.08 №508000001/8/004459. Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" нарахована пеня за період 01.04.08 по 03.07.08 в сумі 45941 грн. 47 коп.

ТОВ "Автомобільний завод "АнтоРус" "Покупець" укладено контракт від 06.07.07 № 0707-28 з Компанією "Donq Fend Automobile Co. LTD" (продавець) про купівлю-продаж автобусних шасі, загальна вартість контракту складає 2168468 дол. США. на умовах СІF Одеса, Україна. Покупець зобов'язаний провести 90% передоплати протягом 15 днів з моменту отримання інвойсу, доплата у розмірі 10% проводиться по факту доставки в порт Одеса. На порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" поставка товару, що імпортується, на загальну суму 236063 дол. США здійснена з порушенням законодавчо встановленого строку. Згідно з даними попередньої планової виїзної перевірки за період з 01.04.07 по 31.03.08 (акт від 13.08.08 №2383/23-5/31048021) граничний термін поставки 16.12.07 у сумі 148 120 дол. США; 06.05.08 у сумі 87 943 дол. США. Поставка імпортної продукції від іноземного партнера здійснена на загальну суму 236063 дол. США згідно з ВМД (ІМ40) від 16.11.10 №508000009/2010/008933. Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ДНІ нарахована пеня за період прострочення 01.04.08 по 16.11.10 в сумі 954252,24 грн.

ТОВ "Автомобільний завод "АнтоРус" (покупець) укладено контракт від 03.04.07 № 526/00332 з акціонерним товариством "DaimlerChrysler" (продавець) на імпортне постачання на умовах СІF Херсон, Україна, шасі мерседес та інших комплектуючих, загальна вартість замовлення складає 379600 євро. Оплата 100% суми по договору за 10 днів до постачання предмету договору. На порушення статті 2 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" поставка товару, що імпортується, на загальну суму 107020 євро здійснена з порушенням законодавче встановленого строку. Згідно з даними попередньої планової виїзної перевірки за період з 01.04.07 по31.03.08 (акт від 13.08.08 №2383/23-5/31048021) граничний термін поставки 15.11.07. Поставка імпортної продукції від іноземного партнера здійснена на загальну суму 107020 євро (1128713,51 грн.) згідно з ВМД ІМ40 від 27.09.10 №508000009/2010/007389. Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" податковою інспекцією нарахована пеня за період 01.04.08 по 27.09.10 в сумі 465827,02 грн.

Усього, загальний розмір пені за порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" склав 2549338,50 грн.

Перевіркою порядку та строків декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами, за період з 01.04.08 по 31.12.10 встановлено: на порушення вимог статті 1 Указу Президента України від 18 червня 1994 року № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" ТОВ "Автомобільний завод "АнтоРус" не задекларовані валютні цінності, постачання яких здійснено з порушенням законодавчо встановленого строку:

- від 19.12.05 № 0512-28, складеному з компанією ""Donq Fend Automobile Co. LTD"", у загальній сумі 101790 дол. США станом на 01.04.08, 01.07.08;

- від 17.11.06 № 0611-29, складеному з Компанією ""Donq Fend Automobile Co. LTD"", у сумі 1 387 247 дол. США станом на 01.04.08, 01.07.08, 01.10.08, 01.01.09, 01.04.09, 01.07.09, 01.10.09; у сумі 898655 дол. США станом на 01.01.10; у сумі 328631 дол. США станом на 01.04.10;

- від 16.03.07 №0703-28, складеному з Компанією ""Donq Fend Automobile Co. LTD", у загальній сумі 32260 дол. США станом на 01.04.08, 01.07.08;

- від 06.07.07 №0707-28, складеному з Компанією ""Donq Fend Automobile Co. LTD", у сумі 148120 дол. США станом на 01.04.08; у сумі 236063 дол. США станом на 01.07.08, 01.10.08, 01.01.09, 01.04.09, 01.07.09, 01.10.09, 01.01.10, 01.04.10, 01.07.10, 01.10.10;

- від 03.04.07 №526/00332, складеному з акціонерним товариством ""DaimlerChrysler",

у сумі 107020,00 євро станом на 01.04.08, 01.07.08, 01.10.08, 01.01.09, 01.04.09, 01.07.09, 01.10.09, 01.01.10, 01.04.10,01.07.10.

За порушення строків декларування валютних цінностей до ТОВ "Автомобільний завод "АнтоРус" застосована відповідальність, передбачена статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст. 1 Указу Президента від 18 червня 1994 року № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її' межами" у вигляді штрафу в сумі 170 грн. за кожний випадок неподання звітності.

Стаття 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) передбачала, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) ( стаття 4 Закону).

З огляду на викладені сторонами правові обґрунтування, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що спір виник через різні тлумачення сторонами дати припинення 180-денного строку, тобто, дати поставки імпортної продукції. Позивач вважає дату фактичного ввезення (імпорту) товару, оскільки товар фактично був ввезений на митну територію України в межах 180 - денного строку, а термін його митного оформлення був в межах трирічного терміну. Відповідач вважає датою поставки імпортної продукції дату оформлення ВМД.

Оскільки нормами Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не передбачено порядку визначення конкретної дати надходження товарів по імпорту, яка застосовується для правильного відрахування 180-денного терміну розрахунків, суд керується підзаконними нормативними актами, які були прийняті в забезпечення виконання даного Закону.

Згідно ст. 13 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України, забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. При вирішенні порушеного питання необхідно враховувати, що постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року N 136, яку зареєстровано у Міністерстві юстиції 28 травня 1999 року за N 338/3631, затверджено Інструкцію про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями (із змінами та доповненнями).

Інструкцією встановлено, що при імпорті на умовах відстрочення поставки таке відстрочення не повинне перевищувати 180 календарних днів із моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника продукції, що імпортується (робіт, послуг). Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Інструкції днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за імпортною операцією. У разі ненадходження на адресу резидента у законодавчо встановлені строки розрахунків товару за імпортною операцією виникає порушення законодавчо встановленого строку розрахунків. У цьому випадку банк має інформувати податкові органи про виявлені у звітному місяці факти порушень ненадходження в законодавчо встановлені строки товарів згідно з пункт 5.9 Інструкції.

При імпорті після завершення 180-денного строку банк знімає операцію з контролю після фактичного ввезення на територію України товару на підставі оформленої ВМД і за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом акта чи іншого документа, що засвідчує виконання нерезидентом робіт або надання послуг. Це підтверджується нормами пп. 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю та отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженими постановою НБУ від 24.03.99 р. № 136 (далі Інструкція № 136), в якому зазначено, що банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення

або руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

В цій же Інструкції дається тлумачення терміну "реєстр ВМД" - це реєстр увізних або вивізних вантажних митних декларацій, на підставі яких продукція, що експортується (імпортується), перетнула митний кордон України. Реєстр отримується банком від відповідного митного органу в порядку, установленому чинним законодавством України. Термін "ВМД" - це належним чином оформлена вантажна митна декларація.

Таке формулювання в пп. 3.3 Інструкції №136 з'явилося після змін, унесених до неї постановою НБУ від 13.12.2006 р. № 455, що набула чинності 28 січня 2007 року. Попередня редакція пп. 3.3 Інструкції № 136 містила іншу норму, відповідно до якої банк знімав імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім "документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг". Це давало можливість стверджувати, що у разі ввезення товару на територію України, що підлягає митному оформленню, фактом поставки можна було вважати товаросупровідні документи з відбитком штампа "Під митним контролем", а не тільки належним чином оформлену ВМД. Такої ж позиції дотримувалася судова практика, на яку посилається позивач, при розгляді спорів, які стосувались порушень, скоєних до січня 2007 року.

В оновленому пп. 1.1 Інструкції № 136 зазначено, що здійснення поставки - це "оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках)". ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що закінчення відліку 180 днів, встановлених Законом "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" припиняється тільки після належним чином оформленої ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування").

Наведений у пп. 3.3 Інструкції № 136 додатковий перелік підстав для зняття банком імпортної операції з контролю стосується випадків, які до даного спору відношення не мають. Так, додатковою підставою для зняття операції з контролю, крім реєстру ВМД, може бути: письмове повідомлення іншого банку, якому митний орган надіслав інформацію про цю операцію резидента, про отримання такого реєстру; або письмове повідомлення митного органу, а також засвідчена копія ВМД, що отримані на письмовий запит резидента (для операцій, контроль за якими здійснюється згідно з пунктом 3.7 Інструкції); документи, що підтверджують поставку продукції на користь резидента-реципієнта (одержувача) міжнародної технічної допомоги відповідно до міжнародних договорів України. Отримати товар, що імпортується, пізніше ніж через 180 днів без нарахування пені можливо також при наявності індивідуальної ліцензії НБУ; доказів подання позову до суду судового рішення, при підтвердженні форс-мажорних обставин.

Є помилковим твердження позивачем поняття поставки за імпортом і визначення моменту її здійснення як об'єктів валютного контролю. Поставкою імпортованого товару, як об'єкта регулювання Законом України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» і валютного контролю з боку ДПІ, є фактичне надходження цього товару в Україну. Юридичний перехід права власності, як і деякі інші нюанси договірних відносин між сторонами контракту на поставку, перебуває поза межами цього контролю. Відповідно і регулювання таких питань здійснюється різними галузями права. Відносини між суб'єктами зовнішньоекономічних контрактів регулюються нормами приватного права.

Згідно Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу. Згідно зі ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму. Є необгрунтованими доводи позивача щодо віднесення ВМД типу їм -74 "Ліцензійний митний склад" до належного доказу завершення операції щодо поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом. Термін "імпортна операція" не зводиться лише до фізичного перетину товаром митного кордону України. Сам факт перетину кордону не дає отримувачу права вільного розпорядження товаром до завершення митних процедур і не свідчить про фактичне отримання товару. Штамп "Під митним контролем" має застережно-заборонний характер і означає, що вантаж взято під митний контроль і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження та ін.) без дозволу митниці забороняється. Відтиск штампа проставляється на СМR (міжнародна транспортна накладна), товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, а також на перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах або на документах, що їх замінюють. ВМД типу ІМ74 не дає права підприємству використовувати товар для виробництва, переробки, обробки чи вільного продажу. Завершенням митного оформлення товарів є оформлення ВМД.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача не було оформлених належним чином ВМД типу ІМ-40, в реєстр ВМД операції не були внесені, оскільки товар фактично ввезено на митну територію України, а терміни його митного оформлення затримувались, тобто, митний кордон товар перетнув, але через митний кордон України товар не пропущений. Поняття "перетин товаром митного кордону України" та "пропуск через митний кордон України" не є тотожними, але такими, які є взаємопов'язаними і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки пропуск через митний кордон означає дозвіл використовувати товари у визначеному митному режимі, в тому числі і в режимі імпорту.

Згідно статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Моментом здійснення імпорту стаття 1 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначає момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Ці положення відрізняються від визначення моменту завершення імпортної операції, яке викладено в п . 3.3 Інструкції № 136. Разом з тим Інструкція відноситься до спеціальних нормативних актів, які регулюють відносини контролю за експортно-імпортними операціями між резидентами та контролюючими органами, тоді як Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" є загальним нормативним актом, який встановлює загальні правила у зовнішньоекономічній діяльності і не має переваги над спеціальною нормою. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в разі застосування всіх перелічених нормативних актів у сукупності для цілей валютного контролю визнанням факту та дати імпорту товарів є надходження товару на митну територію України, що має бути підтверджено відміткою митниці на товаросупровідних документах, за наявності належним чином оформленої вантажно-митної декларації.

В судовому засіданні першої інстанції, позивач не заперечував оформлення ВМД типу ІМ-40 "Імпорт" з простроченням 180-днів з моменту здійснення авансових платежів.

Поставкою імпортованого товару як об'єкта регулювання Закону і валютного контролю з боку податкових органів при здійсненні імпортних операцій є факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма статті 2 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар. Юридичний перехід права власності, як і деякі інші нюанси договірних відносин між сторонами імпортного контракту, перебуває за межами валютного контролю.

Пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. N 49, встановлено, що порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та такі, що знаходяться за межами України. Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій. Аналогічні вимоги встановлені п. 2.3 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 04.10.99 р. N 542. Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що перебувають за межами України.

Разом з тим, позивач не заперечує факту щоквартального подавання до органів ДПІ довідок про відсутність неповернутих цінностей поза межами митної території України, оскільки вважав, що підстав за недекларування матеріальних цінностей поза межами України також немає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "АнтоРус", - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "АнтоРус" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан