Ухвала суду № 30120975, 20.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Справа № 22655/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка» до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2010 року ТзОВ «Спілка» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) в м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Позивач посилався на те, що ним згідно платіжних доручень № 1055 від 10.10.2008 року, № 1143 від 17.11.2008 року, № 1247 від 30.12.2008 року, № 68 від 13.02.2009 року, № 137 від 13.02.2008 року, погашалися поточні податкові зобов'язання, зокрема, фінансова санкція згідно рішення №0002962342/0/23-121 від 30.09.2008 року без ПДВ, податок на прибуток за ІІІ квартал, за 11 місяців 2008 року, за 2008 рік, за І квартал 2009 року. В платіжних дорученнях було зазначено цільове призначення платежів. Позивачем не погашався борг, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 15.08.2007 року № 0000832342. Тому зарахування відповідачем вказаних сум на погашення податкового боргу, що виник раніше, є неправомірним.

Позивач просив, враховуючи доповнення до позовної заяви, визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 6.10.2009 року № 0004602342/0, від 5.11.2009 року № 0004602342/1, від 21.01.2010 року № 0004602342/2, від 6.10.2009 року № 0004612342/0, від 5.11.2009 року № 0004612342/1, від 21.01.2010 року № 0004612342/2, від 6.10.2009 року № 0004622342/0, від 5.11.2009 року № 0004622342/1, від 21.01.2010 року № 0004622342/2.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2010 року позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення від 6.10.2009 року № 0004602342/0, від 5.11.2009 року № 0004602342/1, від 21.01.2010 року № 0004602342/2, від 6.10.2009 року № 0004612342/0, від 5.11.2009 року № 0004612342/1, від 21.01.2010 року № 0004612342/2, від 6.10.2009 року № 0004622342/0, від 5.11.2009 року № 0004622342/1, від 21.01.2010 року № 0004622342/2 визнано протиправними та скасовано.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ в м. Рівне, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: несвоєчасна сплата податкового боргу, який виник 24.09.2008 року на підставі податкового повідомлення-рішення (форми "Р") від 15.08.2007 року № 0000832342. Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Зважаючи, що за позивачем рахувався податковий борг, то відповідачем було спрямовано кошти, які сплачувалися відповідно до платіжних доручень від 10.10.2008 року, від 17.11.2008 року, від 30.12.2008 року, від 13.02.2009року, від 19.05.2009 року на погашення податкового боргу, що виник раніше.

Особи, які беруть участь в розгляді справи, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання не прибули, що дає підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що ДПІ в м. Рівне проведено перевірку позивача щодо своєчасності сплати платежів до бюджету, про що складено акт від 28.09.2009 року №1265/23-400/23305481 (а.с.44).

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Спілка» пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»: несвоєчасна сплата податкового боргу, який виник 24.09.2008 року на підставі податкового повідомлення-рішення (форми "Р") від 15.08.2007 року № 0000832342 (рішення суду в справі № 19600/10).

Крім того, перевіркою встановлено, що на погашення вказаного боргу позивачем здійснювалася сплата: 10.10.2008 року - 10771 грн. із затримкою в 16 днів; 17.11.2008 року - 7874,30 грн. із затримкою 54 календарні дні; 30.12. 2008 року - 3300,16 грн. із затримкою 97 календарних днів; 13.02.2009 року - 2256,82 грн. із затримкою 142 календарні дні; 19.05.2009 року - 6317,05 грн. із затримкою 237 календарних днів.

У зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 6.10.2009 року № 0004602342/0 та прийняті за результатами його адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 5.11.2009 року № 0004602342/1, від 21.01.2010 року № 0004602342/2. Даними рішеннями зобов'язано позивача сплатити штраф в розмірі 10% узгодженої суми податкового зобов'язання, що становить 1077,10 грн.

від 6.10.2009 року № 0004612342/0 та прийняті за результатами його адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 5.11.2009 року № 0004612342/1, від 21.01.2010 року № 0004612342/2 . Даними рішеннями зобов'язано позивача сплатити штраф в розмірі 20% узгодженої суми податкового зобов'язання, що становить 1574,86 грн.

від 6.10.2009 року № 0004622342/0 та прийняті за результатами його адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 5.11.2009 року № 0004622342/1, від 21.01.2010 року № 0004622342/2. Даними рішеннями зобов'язано позивача сплатити штраф в розмірі 50% узгодженої суми податкового зобов'язання, що становить 5937,08 грн.

Задовольняючи позов ТзОВ «Спілка», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не мав повноважень щодо спрямування коштів, що перераховувалися позивачем відповідно до платіжних доручень, в яких було зазначено цільове спрямування коштів, в рахунок погашення податкового боргу, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення (форми "Р") від 15.08.2007 року № 0000832342, оскільки таке призначення платежу не було зазначено в платіжних дорученнях. Тому, штрафні санкції за порушення строку сплати податкового боргу, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення (форми "Р") від 15.08.2007 року № 0000832342 податковий орган згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» матиме право застосувати лише після погашення позивачем суми даного податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Спілка» здійснювало до Державного бюджету України наступні платежі:

згідно платіжного доручення №1055 від 10.10.2008 року було перераховано кошти в сумі 10771 грн. із зазначенням в платіжному дорученні призначення платежу: *101;23305481 фінансова санкція згідно рішення №0002962342/0/23-121 від 30.09.2008 року без ПДВ (а.с.15);

згідно платіжного доручення №1143 від 17.11.2008 року перераховано кошти в сумі 7885 грн. із зазначенням в платіжному дорученні призначення платежу: *;23305481;;01;11021000 податок на прибуток за 3 квартал 2008 року по строку сплати 19.11.2008 року (а.с.19);

згідно платіжного доручення №1247 від 30.12.2008 року перераховано кошти в сумі 3315 грн. із зазначенням в платіжному дорученні призначення платежу: *;23305481;01;11021000 податок на прибуток за 11 місяців 2008 року по строку сплати 30.12.2008 року (а.с.23);

згідно платіжного доручення № 68 від 13.02.2009 року перераховано кошти в сумі 2272 грн. із зазначенням в платіжному дорученні призначення платежу: *;23305481;01;11021000 податок на прибуток за 12 місяців 2008 року по строку сплати 19.02.2009 року (а.с.25);

згідно платіжного доручення №137 від 19.05.2009 року позивачем на користь держбюджету було перераховано кошти в сумі 2272,00 грн. із зазначенням в платіжному дорученні призначення платежу: *;23305481;01;11021000 податок на прибуток за 1 кв. 2009 року по строку сплати 19.05.2009 року (а.с.27, 28).

Кошти, які були сплачені позивачем відповідно до вищевказаних платіжних доручень, були самостійно зараховані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше на підставі податкового повідомлення-рішення (форма Р) від 15.08.2007 року №0000832342 (рішення суду № 19600/10), а не в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань, які були вказані в платіжних дорученнях.

Колегія суддів вважає такі дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать законодавству, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи наступне.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Згідно з п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 №2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить лише платнику. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 пункту 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу».

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбачено п. 7.7. ст. 7 вищевказаного Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Отже, враховуючи обставини справи, наведені положення нормативно-правових актів, слід прийти до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом за несвоєчасну сплату позивачем податкового боргу, який виник 24.09.2008 року на підставі податкового повідомлення-рішення (форми "Р") від 15.08.2007 року № 0000832342, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить

Доводи апеляційної скарги, наведені вище, колегія суддів вважає не обгрунтованими, оскільки вони спростовуються висновками суду першої інстанції та доводами позивача, тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2010 року в справі № 2а-370/10/1770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М. Старунський