Ухвала суду № 30119744, 20.03.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої: Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Шишка А.І.

секретаря Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2013 року вищевказаний позов задоволено частково.

Вирішено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в твердому грошовому розмірі 1000 грн., але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття. Стягнення аліментів розпочато з 14.12.2011 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

ОСОБА_2 з таким рішенням не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги представлених ним документів, у яких виведено його річний прибуток за 2012 рік, який становив 27 897,30 грн. Таким чином, місячний прибуток становив 2324,8 грн., 25 відсотків від цієї суми становить 581,20 грн., а тому ОСОБА_2 вважає оптимальною сумою аліментів на утримання дитини в твердій грошовій формі в розмірі 600,00 грн. щомісячно.

Крім того, апелянт вказує, що він регулярно проводить поштові перекази грошей на утримання дитини, а також надавав допомогу в натуральній формі.

Просив оскаржуване рішення скасувати та визначити розмір аліментів на утримання дитини в твердій грошовій формі в розмірі 600,00 грн. щомісячно та не обмежувати надання додаткової грошової та натуральної допомоги від нього та його родини при наданні доступу до дитини.

У засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 доводи скарги підтримав з наведених в ній мотивів.

Позивач в судове засідання не з»явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта , перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що з 01.03.2005 року по сторони перебували у шлюбі.

Від шлюбу народилась дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з матір'ю. Про способи виконання обов'язку утримувати дитину в досудовому порядку сторони не домовилися.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 01.04.2005 року НОМЕР_1 ОСОБА_2 займається підприємницькою діяльністю (а.с.34).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень ст.184 СК України та з огляду на мінливість, нерегулярність доходів відповідача.

З таким висновком погоджується і колегія суддів, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.18 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991року), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом ст.ст.180, 181 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів місцевий суд відповідно до ст. 182 СК України врахував обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, зокрема стан здоров'я платника аліментів та відсутність у нього на утриманні інших осіб.

Доводи апелянта про те, що судом не враховано його матеріальне становище та невірно визначено розмір аліментів не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просив визначити розмір аліментів в сумі 600 грн. щомісячно та не обмежувати надання додаткової грошової та натуральної допомоги від нього та його родини при наданні доступу до дитини.

Зазначені обставини свідчить про те, що відповідач взмозі сплачувати аліменти в сумі 1000 грн., однак оскільки позивач перешкоджає його участі у вихованні дитини заперечує щодо такого розміру аліментів.

Крім того, у разі зміни матеріального або сімейного стану апелянт вправі відповідно до вимог ст. 192 СК України звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуюча Пнівчук О.В.

Судді: Беркій О.Ю.

Шишко А.І.