Постанова № 30117770, 13.03.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Справа№ 5011-55/11452-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 13.03.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2012 року (повний текст підписано 10.12.2012 року)

у справі № 5011-55/11452-2012 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Головне управління енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

2) Головне управління державної казначейської служби України

про стягнення 938 588,58 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2012 року у справі

№5011-55/11452-2012 провадження в частині стягнення з ТОВ «Теплопостачсервіс» 832 905,40 грн. суми основного боргу припинено за відсутністю предмету спору. Позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 62 559,52 грн. основного боргу, 5 219,46 грн. 3% річних, 37 704,20 грн. інфляційних втрат, 2 121,24 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким провадження у справі в частині стягнення з ТОВ «Теплопостачсервіс» 832 905,40 грн. суми основного боргу припинити за відсутністю предмету спору, а в іншій частині позову відмовити. В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 28.12.2012 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №5011-55/11452-2012 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2012 року у справі №5011-55/11452-2012 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні представники відповідача надали свої пояснення в яких підтримали доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2012 року скасувати і прийняти нове рішення, яким провадження у справі в частині стягнення з ТОВ «Теплопостачсервіс» 832 905,40 грн. суми основного боргу припинити за відсутністю предмету спору, а в іншій частині позову відмовити.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні та надав свої пояснення, в яких заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» - без задоволення.

Треті особи повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, своїм процесуальним правом, передбаченим статтями 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб в судовому засіданні.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2010 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ТОВ «Теплопостачсервіс» (покупець) укладено договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/10-3253ТЕ41.

За умовами п.1.1 договору постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна на природний газ установлюється за 1000 куб.м. становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, усього з ПДВ 1 309,20 грн.

Згідно з п. 4.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем поетапно: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони дійшли згоди, що у разі невиконання покупцем умов п. 4.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3.1 договору).

В подальшому між сторонами укладено додаткові угоди до договору №1 від 04.04.2011 року, №2 від 11.07.2011 року, №3 від 03.10.2011 року, якими було змінено ціну природного газу, його кількість та строк дії договору (а.с. 22-24).

На виконання умов договору та додаткових угод у період з січня по вересень 2011 року позивачем було передано відповідачу у власність природний газ на загальну суму 4 974 868,40 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу (а.с. 25-34).

Відповідач частково розрахувався з позивачем за прийнятий природний газ, а саме в сумі 4 141 963,00 грн., у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 832 905,40 грн.

У серпні 2012 року дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Теплопостачсервіс» про стягнення 832 905,40 грн. основного боргу, 5 419,46 грн. інфляційних втрат, 37 704,20 грн. 3% річних, 62 559,52 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до укладеного між сторонами договору поставки природного газу.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення з ТОВ «Теплопостачсервіс» 832 905,40 грн. суми основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмету спору. Також судом першої інстанції визнано, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 62 559,52 грн. пені, 5 419,46 грн. інфляційних втрат, 37 704,20 грн. 3% річних є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, при прийнятті оскаржуваного рішення, в резолютивній частині рішення господарським судом міста Києва позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 62 559,52 грн. основного боргу, 5 219,46 грн. 3% річних, 37 704,20 грн. інфляційних втрат, 2 121,24 грн. судового збору.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, а саме щодо погашення основного боргу в сумі 832 905,40 грн. повністю згідно договору від 22.08.2012 року №139/517-ГУ. Згідно з твердженнями скаржника, судом першої інстанції не було прийнято до уваги факт відсутності вини відповідача у несвоєчасному проведенні розрахунків, чим порушено ст. 614 ЦК України та не звільнено відповідача від стягнення штрафних санкцій.

Колегія суддів, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, зазначає наступне.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Нормами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В процесі судового розгляду було встановлено, що у період з січня по вересень 2011 року позивачем було передано відповідачу у власність природний газ на загальну суму 4 974 868,40 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі, підписані позивачем і відповідачем (а.с. 25-34).

Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений газ, а саме в сумі 4 141 963,00 грн., у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 832 905,40 грн.

Судовою колегією встановлено та досліджено той факт, що 22.08.2012 року між територіальним органом Казначейства в м. Києві, Головним фінансовим управлінням виконавчого органу Київської міської ради (Київськї міської адміністрації), Головним управлінням енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київськї міської адміністрації), ТОВ «Теплопостачсервіс» та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» укладено договір №139/517-ГУ про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статті 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 № 517 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування».

Пунктом 16 вказаного договору сторони засвідчили, що після виконання цього договору, сторони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

01.10.2012 року сторони провели взаєморозрахунок з різниці у тарифах на теплопостачання на суму 832 905,40 грн., що відповідає розміру заявленого до стягнення боргу за спожитий природний газ та підтверджується платіжним дорученням №3 від 01.10.2012 року та банківською випискою про зарахування коштів на рахунок позивача від 04.10.2012 року (а.с. 100-101).

Таким чином, враховуючи повну оплату суми боргу в розмірі 832 905,40 грн. після подання позовної заяви до суду та відсутність заборгованості на день розгляду справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі в цій частині за відсутністю предмету спору на підставі п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 62 559,52 грн. пені, 5 419,46 грн. інфляційних втрат, 37 704,20 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши обґрунтованість поданого позивачем розрахунку, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних у заявленому до відшкодування розмірі.

Крім того, згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору передбачена відповідальність покупця (відповідача) у разі невиконання покупцем умов п. 4.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На суму заборгованості згідно вказаних положень договору відповідачу була нарахована пеня, сума якої за весь час прострочення з 17.02.2012 року по 17.08.2012 складає 62 559,52 грн.

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши обґрунтованість поданого позивачем розрахунку пені та його відповідність вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення пені у заявленому розмірі.

При цьому, судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність вини ТОВ «Теплопостачсервіс» у простроченні оплати поставленого газу та порушенні умов договору, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що під обставинами непереборної сили сторони розуміють обставини непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін, в тому числі аврія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо.

Відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є обставиною непереборної сили і не може бути підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальність.

Пунктом 37 ст. 1 Бюджетного кодексу України встановлено, що субвенції - це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

В даному випадку постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року № 517 відповідно до статті 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» затверджено Порядок та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Тому, надання або ненадання субвенції з державного бюджету не може бути умовою виконання або невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, договір №139/517-ГУ від 22.08.2012 року про організацію взаєморозрахунків, на який посилається відповідач, укладений шістьма сторонами відповідно до вказаної Постанови КМУ і є підставою проведення передбачених нею розрахунків між вказаними в договорі сторонами.

На виконання умов вказаного договору відповідачу були перераховані кошти у розмірі 832 905,40 грн. для погашення заборгованості перед позивачем за договором №06/07-3253ТЕ-41 від 27.12.2010 року, відповідач перерахував вказані кошти позивачу, який в подальшому згідно умов цього договору перерахував їх НАК «Нафтогаз України», а останній в свою чергу перерахував дані кошти до спеціального фонду державного бюджету, як погашення податкової заборгованості з податку на прибуток.

Таким чином, вказаний договір є багатостороннім правочином у сфері бюджетних правовідносин, який передбачає спосіб погашення існуючої заборгованості за спожиті енергоносії і не впливає на чинність умов укладеного сторонами договору, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань та прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем - публічним акціонерним товариством «Національна компанія «Нафтогаз України» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 24.12.2012 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що провадження у справі в частині стягнення з ТОВ «Теплопостачсервіс» 832 905,40 грн. суми основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмету спору, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 62 559,52 грн. пені, 5 419,46 грн. інфляційних втрат, 37 704,20 грн. 3% річних є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, вказані висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, яким надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права, проте, в резолютивній частині оскаржуваного рішення господарським судом міста Києва помилково було зазначено, що позов підлягає задоволенню повністю, а з відповідача слід стягнути на користь позивача 62 559,52 грн. основного боргу, 5 219,46 грн. 3% річних, 37 704,20 грн. інфляційних втрат, 2 121,24 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2012 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити частково. Стягнути з відповідача на користь позивача 62 559,52 грн. пені, 5 419,46 грн. інфляційних втрат, 37 704,20 грн. 3% річних. В іншій частині про припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору щодо стягнення з ТОВ «Теплопостачсервіс» 832 905,40 грн. суми основного боргу рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2012 року у справі № 5011-55/11452-2012 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2012 року у справі №5011-55/11452-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2012 року у справі №5011-55/11452-2012 скасувати частково та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (03191, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, 9, копус 1 (літера А), №124, код ЄДРПОУ 35138553) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 62 559,52 грн. пені, 5 419,46 грн. інфляційних втрат, 37 704,20 грн. 3% річних, 2 113,68 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

4. В іншій частині про припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору щодо стягнення з ТОВ «Теплопостачсервіс» 832 905,40 грн. суми основного боргу рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2012 року у справі № 5011-55/11452-2012 залишити без змін.

5. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 5011-55/11452-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Гаврилюк О.М.

Лобань О.І.