Постанова № 30117368, 18.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7287/12

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Матохнюка Д.Б. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представників позивача: Захаркевича О.В., Шевчука В.І., Михайлюка Ю.М., Зубрицької І.Ю.

представників відповідача: Кундиловської М.М., Околіти С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Західшляхбуд-бетон" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Західшляхбуд-бетон" (далі - ТОВ "Західшляхбуд-бетон", позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому (далі - ДПІ у м.Хмельницькому, відповідач) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ДПІ у м.Хмельницькому проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Західшляхбуд-бетон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №6014/22-6/36537783 від 02.11.2012 року.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті порушення позивачем вимог: п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.4 ст.137, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України шляхом заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на 503359 грн.; п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, шляхом заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 20908 грн.

На підставі висновків перевірки, викладених в акті №6014/22-6/36537783 від 02.11.2012 року, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 р. №0009052301/3720, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 503359 грн. та №0009042301/3719, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем «податок на додану вартість» на 26135 грн. (в т.ч. 20908 грн. - за основним платежем, 5227 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Західшляхбуд-бетон", суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду встановлено невідповідності частини вказаних рішень вимогам чинного законодавства. Виходячи з цього, суд першої інстанції вирішив повністю скасувати оскаржувані рішення, оскільки суд не повинен підміняти компетентний орган у визначенні податкового зобов'язання, адже відповідно до п.60.5 ст.60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 п.60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Висновок відповідача ґрунтується на тому, що позивачем неправомірно віднесено до складу витрат звітного податкового періоду, витрати, понесені позивачем внаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Українсько-Китайський Альянс", Вказані операції не підтверджуються належними документами, а тому взаємовідносини з ТОВ "Українсько-Китайський Альянс", проводились без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування. Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.28 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу і витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізований протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з наведеного, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток формуються на підставі первинних бухгалтерських документів та можуть бути достовірно оцінені.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1. ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з

визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач (покупець) і ТОВ "Українсько-Китайський Альянс" (продавець) уклали договір купівлі-продажу №23/08/2011 від 23.08.2011 року.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Українсько-Китайський Альянс" здійснено поставку ТМЦ (фанери).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-Х1V зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 наведеного Положення.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

Виконання зобов'язань ТОВ "Західшляхбуд-бетон" та ТОВ "Українсько-Китайський Альянс" за договором купівлі-продажу №23/08/2011 від 23.08.2011 року підтверджується: специфікацією №1 до договору; видатковою накладною №РН-0334 від 26.08.2011 року; довіреністю №20 від 23.08.2011 року; податковою накладною №51 від 25.08.2011 року; висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-03/26415 від 22-03.2011 року; товарно-транспортною накладною від 26.08.2011 року; подорожнім листом від 26.08.2011 року; платіжними дорученням №910 від 25.08.2011 року і №907 від 25.08.2011 року. Факт подальшої реалізації позивачем цих товарів ТОВ "БК "Строй-Скіф" та ТДВ "БФ "Житлобуд-НІКО" підтверджується довідкою ТВД "БК "Житлобуд-НІКО" №4201 від 22.11.2012 року; довіреностями; видатковими і податковими накладними виписаними ТОВ "Західшляхбуд-бетон", а також не оспорюється податковим органом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що первинні документи надані на підтвердження правомірності віднесення позивачем до складу видатків та податкового кредиту підтверджують факт понесених ним витрат в результаті господарських взаємовідносин з ТОВ "Українсько-Китайський Альянс", а також зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, позивач правомірно включив до складу витрат кошти сплачені позивачем за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 за договором купівлі-продажу №23/08/2011 від 23.08.2011 року з ТОВ "Українсько-Китайський Альянс" в сумі 99279 грн. (податок на прибуток - 22834,17 грн.)

Разом з цим, решта суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 480524, 83 грн. вірно визначена податковим органом на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку з урахуванням первинних документів.

Позивач вказує, що в акті перевірки взяті за основу помилкові дані «Доходу» та «Витрат» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року, які не відповідають фактичним даним, що вказані, в поданій позивачем, уточнюючій декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року.

Разом з цим, сума доходів, визначена позивачем в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року підтверджена актом попередньої перевірки №7993/23-5/36537783 від 15.11.2011 року.

Відповідно до п.50.3 ст.50 ПК України у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Таким чином, до проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період податковий орган не має змоги підтвердити суму податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Крім того, посилання позивача, що причиною появи суми заниження податкового зобов'язання є ряд арифметичних помилок перевіряючих є необґрунтованими. Так, сам факт подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації свідчить про визнання платником податків допущеної помилки в розрахунках податкового зобов'язання.

Отже, визначене податковим органом грошове зобов'язання позивача за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» підлягає зменшенню на 22834,17 грн., а грошове зобов'язання позивача за платежем «податок на додану вартість», з урахуванням визнаного відповідачем заниження на 1052 грн. за серпень 2011 року, підлягає зменшенню на 19856 грн.

Стосовно висновку суду першої інстанції щодо неможливості часткового скасування оскаржуваних повідомлень-рішень, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Дійсно, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з цим, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Приймаючи до уваги те, що в оскаржуваних рішеннях недійсну частину виокремлено та ідентифіковано вище, колегія суддів знаходить за необхідне частково скасувати оскаржувані рішення.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду частково довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому задовольнити частково .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Західшляхбуд-бетон" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому №0009052301/3720 від 15.11.2012 р. в сумі 19856 грн. та відповідно нараховані на цю суму штрафні санкції.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому №0009042301/3719 від 15.11.2012 р. в сумі 22834,17 грн.

У решті позову відмовити.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Західшляхбуд-бетон" судові витрати у розмірі 476,54 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "22" березня 2013 р.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Матохнюк Д.Б.

Мельник-Томенко Ж. М.