Ухвала суду № 30117356, 19.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/398/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Матохнюка Д.Б. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представника позивача: Заблоцького О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому та Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гілея" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення з державного бюджету України суму бюджету відшкодування з податку на додану вартість , -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Гілея" (далі - ТОВ "Гілея", позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, (далі - ДПІ у м. Хмельницькому, відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - ГУДКСУ у Хмельницькій області, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення з державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скаргу, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В ході судового засідання представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вказавши на її необґрунтованість.

Відповідачі в судове засідання повноважних представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника позивача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проводились позапланові виїзні документальні перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, квітень, червень, липень, серпень, листопад та грудень 2010 року і січень 2011 року. За результатами вказаних перевірок складено довідки від 15.12.2009 року за № 12305/23-4/30693226, від 07.07.2010 року № 6200/23-4/30693226, від 27.08.2010 року за № 7637/23-4/30693226, від 19.10.2010 року за № 9979/23-7/30693226, від 05.11.2010 року за № 10769/23-7/30693226, від 28.01.2011 року за № 540/23-7/30693226 і акт від 25.03.2011 року за № 2070/23-5/30693226. У вказаних довідках та акті вказано, що позивач має всі первинні документи, підтверджуючі його взаємовідносини з контрагентами щодо придбання товарів та послуг у відповідних звітних періодах та право на формування податкового кредиту за їх наслідками, а також той факт, що всі контрагенти позивача, задекларували податкові зобов'язання з ПДВ в розмірах, відображених позивачем в податковому обліку. Разом з цим, податковим органом зменшено заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за вказані періоди, оскільки не можливо підтвердити зазначені сум бюджетного відшкодування у зв'язку із відсутністю матеріалів перевірок, що підтверджують дані позивача по взаємовідносинах з його контрагентами та з огляду на відсутність матеріалів перевірок, що підтверджують дані позивача по взаємовідносинах з його постачальниками (ТОВ "ТіДіСі Дальнобой", АС МАП - України, ПП "ТК "УКР- Петроль", ТОВ "Каро Партс" і ТОВ "Континент Нафто Трейд", ТК "Євро-Трак", ТОВ "Корпорація "Спецторг", ПП "Клуб-Плюс", ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка", ТОВ "Зевс Транс Сервіс", ТОВ "Бекстер" та ТОВ "Енергетичні системи").

ДПІ у м. Хмельницькому направила відповідачеві-2 висновок про підтверджену за результатами перевірки суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року №570 від 13.07.2010 року. Однак, вказаний висновок повернутий відповідачем-2 без виконання, а зазначена в ньому сумі ПДВ не відшкодована. Висновки про суму бюджетного відшкодування за решту вищезгаданих періодів, що підлягали перевірці, відповідачем-1 не направлено.

В березні 2011 року податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009, червень 2010 року, липень 2010 року, за наслідками отримання податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт № 2120/23-7/30693226 від 28.03.2011 року.

В ході перевірки виявлене порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, пп.7.7.2 і пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №168) шляхом завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року на суму 10311 грн., за червень 2010 року - на 7161 грн. і за липень 2010 року - на 7441 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 28.03.2011 року відповідачем-1 прийняте податкове повідомлення-рішення №0000262307/780 від 30.03.2011 року, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 24913,0 грн.

В квітні 2011 року податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2011 року, за наслідками отримання податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт № 2747/23-7/30693226 від 15.04.2011 року. В акті описане порушення позивачем вимог абзацу "а" п.200.4 ст.200 і ст.180 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) шляхом завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 року на 13139,0 грн.

На підставі вказаного акту перевірки від 15.04.2011 року, відповідач-1 прийняв податкове повідомлення-рішення №000068230 від 19.04.2011 року за 7, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за січень 2011 року на 13139,0 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Гілея" суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Крім того, встановлено, що позивач має право на повернення заявлених сум бюджетного відшкодування з ПДВ, а тому дії та бездіяльність відповідачів, що призвели до неповернення ТОВ "Гілея" сум бюджетного відшкодування з ПДВ є протиправними, а вказані суми підлягають стягненню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ в загальній сумі 330381 грн. слугувала відсутність (за даними Системи співставлення засобами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на півні ДПА України) факту надмірної сплати податку на додану вартість деякими постачальниками позивача та відсутність матеріалів зустрічних перевірок.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону №168 зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (підпункт 1.8 статті 1 Закону №168).

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Викладені вище положення свідчать про те, що Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції. Також, в листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10.

Крім того, зазначена позиція узгоджується і з рішенням Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, чинним законодавством України на покупця товару, послуг - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та заявлені суми від'ємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Досліджені матеріали адміністративної справи свідчать, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту по деклараціях за жовтень 2009 року, квітень, червень, липень, серпень, листопад та грудень 2010 року і січень 2011 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які він отримав під час проведення господарських операцій з контрагентами, зокрема, ТОВ "ТіДіСі Дальнобой", АС МАП - України, ПП "ТК "УКР- Петроль", ТОВ "Каро Партс" і ТОВ "Континент Нафто Трейд", ТК "Євро-Трак", ТОВ "Корпорація "Спецторг", ПП "Клуб-Плюс", ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка", ТОВ "Зевс Транс Сервіс", ТОВ "Бекстер" та ТОВ "Енергетичні системи".

Крім того, проведеними податковим органом перевірками підтверджено право позивача на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій із вказаними контрагентами, що підтверджується довідками від 15.12.2009 року за № 12305/23-4/30693226, від 07.07.2010 року № 6200/23-4/30693226, від 27.08.2010 року за № 7637/23-4/30693226, від 19.10.2010 року за № 9979/23-7/30693226, від 05.11.2010 року за № 10769/23-7/30693226, від 28.01.2011 року за № 540/23-7/30693226 та актом від 25.03.2011 року за № 2070/23-5/30693226.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 Закону № 168 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації , податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування (абз. 1 пп. 7.7.5 Закону № 168). Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган :

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування (пп.7.7.7 Закону № 168).

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В силу підпункту 7.7.6 пункту 7.7 7 Закону № 168 на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Відповідно до пункту 2 статті 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Указом Президента України від 09.12.2010 N 1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну казначейську службу України, на яку покладено функції у сфері казначейського обслуговування державного бюджету.

Згідно з пунктом 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 460/2011, Державне казначейство здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Із вказаною нормою кореспондується пункт 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 02.07.97 р. №209/72, згідно з яким територіальні органи Державного казначейства України здійснюють бюджетне відшкодування податку на додану вартість платнику за висновками податкових органів.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач-1 не надавав відвідачеві-2 висновків про відшкодування з державного бюджету України податку на додану вартість за жовтень 2009 року, квітень, червень, липень, серпень, листопад та грудень 2010 року і січень 2011 року в загальній сумі 330381 грн. на розрахунковий рахунок позивача в банку та до березня 2011 року не приймав податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування за вказані періоди. Разом з цим, висновок про суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року №570 від 13.07.2010 року повернутий відповідачем 2 без виконання, а зазначена в ньому сумі ПДВ не відшкодована.

Таким чином, відповідачами не вжито передбачених законодавством заходів для забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ "Гілея", чим порушено право останнього на отримання такого відшкодування, що свідчить про неправомірність вказаних дій та бездіяльності відповідачів.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому та Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 22 березня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Матохнюк Д.Б.

Мельник-Томенко Ж. М.