Рішення № 30112725, 19.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3851/13 19.03.13

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До Військової частини А0351

Про стягнення 10 850,79 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Мазурок Я.В. - по дов. № 155/1/23-5743 від 21.12.2012

Кашканова Н.В. - по дов. № 155/1/23-640 від 07.02.2013

Від відповідача Павлова В.М. - по дов. № 17 від 03.01.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про стягнення з Військової частини А0351 суму основного боргу в розмірі 10 208,76 грн., 512,63 грн. пені та 129,40 грн. 3%річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 11/01К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартального колектора ж/м «Старонаводницький» від 02.08.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2013 порушено провадження у справі № 910/3851/13 та призначено її до розгляду на 19.03.2013.

Позивач в судовому засіданні 19.03.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 19.03.2013 проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві, а саме зауважив, що військова частина є бюджетною організацією, бюджетні зобов'язання можуть бути взяти на один бюджетний рік. Але через специфіку діяльності військова частина також не може в добровільному порядку повідомити про розірвання договору та відмовитись від отримання послуг.

Відповідачем 19.03.2013 подано клопотання в якому просить зменшити розмір штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до військової частини.

В судовому засіданні 19.03.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.08.2011 між Комунальним підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (власник) та Військовою частиною А0351 (користиувач) було укладено договір про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартального колектора ж/м «Старонаводницький» № 11/01К (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є надання місця у колекторі власника для розміщення інженерних мереж користувача та оплата користувачем витрат за утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартального (их) колектора (ів) згідно з додатками № 1,2 до договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість витрат за період з січня 2012 року по січень 2013 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 10 208,76 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 7.1. договору сторонами встановлено його строк з 01.01.2011 до 31.12.2011.

Разом з цим, п. 7.2. договору передбачає, що якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила письмово про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік.

Доказів в підтвердження того, що однією із сторін було виявлено небажання продовжувати договірні відносини не подано.

За умовами п. 2.1. договору власник зобов'язаний проводити технічне обслуговування і утримання внутрішньоквартальних колекторів. Утримувати в належному стані колектор (ри), згідно з встановленими технічними вимогами. Вживати заходи проти порушення конструкції, технічного стану інженерних мереж користувача з боку інженерних мереж інших організацій, яким надано місце в колекторі.

Згідно п. 1.2. договору загальна сума, що підлягає перерахуванню користувачем протягом дії цього договору складає 5 893,27 грн. в т. ч. ПДВ. Розрахунок цієї суми наведений у додатку № 2 до цього договору.

З додатку 2 до договору (розрахунок) вбачається, що розмір витрат на утримання колектора на місяць складає 491,11 грн.

Відповідно до п. 3.1.1. договору сторони домовились, що власник має право змінювати вартість витрат за технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів протягом дії договору в залежності від зміни економічної ситуації і пов'язаних з нею індексації цін, мінімальної заробітної плати, ставок відрахувань в державні фонди, змін вартості матеріалів, транспорту, енергоносіїв, а також зміни структури витрат на технічне обслуговування колектора (ів), зростання обсягів робіт, надане місце в колекторі для прокладки нових мереж та ін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі п. 3.1.1. договору листом № 06/18-45 від 06.06.2012 звернувся до відповідача, в якому повідомив про зміну з 05.06.2012 вартості витрат за утримання, технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньоквартальних колекторів, які складають 977,26 грн. на місяць.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що протягом 10 днів після закінчення кожного поточного місяця користувач проводить розрахунок із власником згідно з нарахуванням, наведеним у додатку № 2, в якому врахована вартість технічного обслуговування та ремонту внутрішньоквартальних колекторів, погоджена протоколом - додаток 1 до даного договору, на підставі наданих платіжних вимог-доручень та катів виконаних робіт. Один примірник підписаного та скріпленого печаткою акту виконаних робіт користувач зобов'язаний повернути на поштову адресу позивача.

В матеріалах справи наявні підписані та скріплені печаткою позивача наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000046 від 31.01.2012 на суму 491,06 грн., № ОУ-0000104 від 29.02.2012 на суму 491,11 грн., № ОУ-0000163 від 31.03.2012 на суму 491,11 грн., № ОУ-0000221 від 30.04.2012 на суму 491,11 грн., № ОУ-0000284 від 31.05.2012 на суму 491,11 грн., № ОУ-0000346 від 30.06.2012 на суму 912,44 грн., № ОУ-0000404 від 31.07.2012 на суму 977,26 грн., № ОУ-0000459 від 31.08.2012 на суму 977,26 грн., № ОУ-0000522 від 30.09.2012 на суму 977,26 грн., № ОУ-0000586 від 31.10.2012 на суму 977,26 грн., № ОУ-0000754 від 30.11.2012 на суму 977,26 грн., № ОУ-0000932 від 31.12.2012 на суму 977,26 грн. та № ОУ-0000152 від 31.01.2013 на суму 977,26 грн.

Наявні в матеріалах справи супровідні листи, поштові квитанції та реєстри свідчать, що позивачем у відповідності до умов договору надсилались відповідачу для підписання акти виконаних робіт та про сплату рахунки-фактури.

Проте, відповідач зазначені вище акти не підписав та скріпивши печаткою не повернув позивачу.

Згідно п. 2.2.3. договору користувач зобов'язався проводити своєчасне виконання розрахунків з власником по сплаті витрат за технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів, у відповідності з порядком, визначеним цим договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесення плати витрат, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 10 208,76 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 208,76 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків з власником користувач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний прострочений день, але не більше двох облікових ставок НБУ, що діяли на час сплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендних платежів, та у відповідності до чинного законодавства України позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пункт 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір стягуваної з нього пені, навів підстави та надав докази винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, тому суд вважає за можливе зменшити штрафні санкції, що не заперечувалось в судовому засіданні з боку представника позивача.

З урахуванням викладеного відповідач повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.3. договору оренди, розмір якої зменшений судом до 1,00 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1,00 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. В частині ж стягнення суми пені в розмірі 511,63 грн. в позові слід відмовити.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті витрат на утримання колекторів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 129,40 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 129,40 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» є такими що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При розподілі судового збору судом враховано п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України».

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А0351 (м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 09965650) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (м. Київ, вул. Володимирська, 51А, код ЄДРПОУ 03366500) 10 208 (десять тисяч двісті вісім) грн. 76 коп. основного боргу, 1 (одну) грн. 00 коп. пені, 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 40 коп. - 3% річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 22.03.2013.

СуддяВ.В. Сівакова