Рішення № 30112721, 18.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/266 18.03.13За позовом Акціонерної енергопостачальної компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив - 9"

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 210 551,13 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: Іващенко О. В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив - 9" про стягнення заборгованості в розмірі 210 551,13 грн., в тому числі 171 424,45 грн. - основний борг, 24 373,74 грн. - збитки від інфляції, 7 084,57 грн. - 3% річних та 7 668,37 грн. - пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 1630367 від 01.05.1999р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.2008р. по 01.08.2010р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді 1630367 від 01.05.1999 (далі - Договір) на виконання умов якого позивач поставив відповідачу теплову енергію, однак відповідач свої зобов'язання не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим, за останнім за період з 01.11.2008 по 01.08.2010 рахується заборгованість за використану теплову енергію в сумі 171 424,45 грн.

В зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриману теплову енергію, позивач нарахував 24 373,74 грн. збитків від інфляції, 7 084,57 грн. 3% річних та 7 668,37 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2010 порушено провадження по справі № 53/266, розгляд справи призначено на 20.09.2010.

17.09.2010 представник відповідача через відділ діловодства суду подав лист № 39 від 15.09.2012 в якому визнав суму позову в повному обсязі та просив позивача відізвати позовну заяву та вирішити питання досудовою мировою угодою.

В судовому засіданні 20.09.2010 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.10.2010.

06.10.2010 через відділ діловодства суду надійшов лист від відповідача по справі в якому відповідач зазначив, що визнає позов лише в частині боргу за постачання теплової енергії на потреби опалення та вентиляції в період опалювального сезону, а в період неопалювального сезону позивач не підтримував середньодобову температуру в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком та тиск в подавальному та зворотному трубопроводі, про що свідчить відсутність узгоджених між сторонами актів прийому-передачі теплової енергії за цей період. Також відповідач заперечує на нарахування пені, оскільки відповідач являється посередником між позивачем та мешканцями будинку, а також відповідач лише акумулює кошти на своєму рахунку, а не розпоряджається ними та не може застосовувати пеню по відношенню до мешканців будинку. Крім того, договором не передбачено нарахування 3% річних та збитків від інфляції та відповідач не може відповідати перед позивачем у більшому об'ємі коштів ніж сплачують мешканці будинку. Також позивач зазначив, що не компенсує відповідачу витрати на обчислення об'єму наданих позивачем мешканцям будинку послуги.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 11.10.2010 представника позивача розгляд справи було відкладено на 25.10.2010.

В поясненнях від 25.10.2010 відповідач зазначив, що позивач не надав необхідні дані щодо середньомісячної температури теплоносія за період з вересня 2005 до травня 2008. Також відповідач зазначив, що не в змозі контролювати перерахування коштів позивач за споживання тепла та гарячу воду місцевим бюджетом для категорії мешканців будинку, які отримають субсидії та пільги. В тому числі, відповідач заявив про застосування строків позовної давності до пені. Відповідач зазначає про часткову оплату заборгованості, яка зменшилась на 30%.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.10.2010 справу № 53/266 зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 2а-851/2010.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.02.2013 поновлено провадження по справі 53/266, розгляд справи призначено на 18.02.2013.

У відповідності до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 18.02.2013 оголошено перерву до 04.03.2013.

04.03.2013 через відділ діловодства від відповідача по справі надійшли письмові пояснення в яких відповідач зазначив, що в період неопалювального сезону, згідно з п. 2.2.2. Договору, позивач не підтримував середньодобову температуру в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим КМДА та тиск в подавальному, та зворотному трубопроводі, згідно встановленим нормам; позивач не надав необхідні данні щодо середньомісячної температури теплоносія за спірний період; укладений між сторонами договір є угодою про купівлю-продаж, за якою, відповідач сплачує кількість фактично спожитої теплової енергії, що оформлюється актом приймання-передавання товарної продукції. Між сторонами у справі відсутні узгоджувальні акти прийому-передачі теплової енергії за період неопалювального сезону; позивач не надав відповідачу інформації про стан заборгованості та відповідач ухиляється від проведення розрахунків з позивачем, про що свідчать перерахування за період з 01.01.2009 по 28.02.2013.

Ухвалою суду від 04.03.2013 продовжено строк вирішення спору.

У відповідності до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 04.03.2013 оголошено перерву до 18.03.2013.

Представник позивача в судове засідання 18.03.2013 з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 18.03.2013 не з'явився, проте через службу діловодства Господарського суду м. Києва 18.03.2013 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім у призначеному судовому засіданні.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.03.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго" (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом "Локомотив - 9" (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630367 від 01.05.1999, відповідно до умов якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з п. 2.3.1 Договору 01.05.1999 р. відповідач зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку 1 до Договору від 01.05.1999 р., не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії за встановленими тарифами.

Між позивачем та відповідачем укладено додатки до Договору від 01.05.1999 р., якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Зобов'язання за Договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується: відомостями обліку споживання теплової енергії та обліковими картками (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії з 01.11.2008 до 08.01.2010. Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не спростовується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача у період з 01.11.2008 до 08.01.2010 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 171424,45 грн. За неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані інфляційні витрати в сумі 24373,74 грн., 3% річних в сумі 7084,57 грн. та пеня в сумі 7668,37 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 1630367 від 01.05.1999 року на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до звернення-доручення до договору визначення кількості спожитої споживачем теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Відповідно до додатку № 3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА № 47 від 15.01.1999, які можуть змінюватись в період дії договору.

Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі тепло збуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, 11 розрахункова група табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду, та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяці, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 2 додатку № 4 до договору визначено, що сплата за вказаним в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Термін дії договору відповідно до умов п. 8.1 договору встановлений з дня його підписання до 31.12.1999 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору або його перегляду не буде письмово заявлено однією із сторін.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем за період з 01.11.2008 до 01.08.2010 було спожито теплової енергії на загальну суму 591157,32 грн.

При цьому, протягом спірного періоду відповідачем було сплачено 419732,87 грн. за спожиту енергію відповідно до договору.

Судом встановлено, що після звернення позивача з указаним позовом до суду відповідач частково оплатив основну заборгованість перед позивачем у розмірі 28849,36 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго» теплову енергію ЖБК «Локомотив-9» станом на січень 2013.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Надані позивачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 28849,36 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Судом встановлено, що станом на день вирішення спору у відповідача по справі сума заборгованості перед позивачем у заявлений в позовній заяві період становить 142575,09 грн.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 142575,09 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 142575,09 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 24 373,74 грн. - збитків від інфляції, 7 084,57 грн. - 3% річних та 7 668,37 грн. - пені за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 3.5 додатку 4 до договору встановлено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього Додатку) «Енергопостачальна організація» нараховує «Абоненту» пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0.5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Так, позивачем розраховано пеню в розмірі 7 668,37 грн.

Судом перевірено розрахунок позивача та визнано його таким, що відповідає умовам договору та діючому законодавству.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, суд, враховуючи майновий стан відповідача та позивача, ступінь виконання зобов'язання боржником приходить до висновку про зменшення суми нарахованої позивачем пені до 3 500,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд, врахувавши періоди, коли індекс інфляції становив менше 100, а також дати оплат нарахувань за поставлену теплову енергію у кожному місяці позовного періоду, здійснив власний розрахунок сум інфляційної складової боргу на підставі Рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, затверджених листом Верховного суду від 03.04.1997 № 62-97р та трьох процентів річних та дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 21 67,27 грн. інфляційної складової боргу та 7 084,57 грн. трьох процентів річних, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача, викладені в письмових поясненнях по справі до уваги судом не приймаються як такі, що не ґрунтуються на вимогах законодавства та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, відповідачем було прострочено оплату за поставлену теплову енергію і частково сплачено заборгованість після порушення провадження у справі, тому витрати по сплаті державного мита в сумі 2036,87 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 228,31 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив - 9" (02222, м. Київ, проспект Маяковського, 38Б, код ЄДРПОУ 22885424) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 142575,09 грн. (сто сорок дві тисячі п'ятсот сімдесят п'ять гривень 09 коп.), 21678,27 грн. (двадцять одну тисячу шістсот сімдесят вісім гривень 27 коп.) інфляційної складової боргу, 7084,57 грн. (сім тисяч вісімдесят чотири гривні 57 коп.) 3 % річних, 3500,00 грн. (три тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) пені, 2036,87 грн. (дві тисячі тридцять шість гривень 87 коп.) державного мита та 228,31 грн. (двісті двадцять вісім гривень 31 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення основного боргу в розмірі 28849,36 грн. провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.03.2013

Суддя Грєхова О.А.