Постанова № 30112628, 14.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 р. Справа № 5017/1676/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Вовк І.В., Малетич М.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Українського товариства глухих на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 та на додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 у справі № 5017/1676/2012 господарського суду Одеської областіза позовом Українського товариства глухихдо: Одеського виробничого об'єднання "Електрик" Українського товариства глухих; фізичної особи - підприємця ОСОБА_4третя особа: комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" про визнання договору недійсним та визнання права власності,за участю представниківпозивача:Сторожук Ю.В.,відповідачів:не з'явились,третьої особи:не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2012 року Українське товариство глухих звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просило визнати за собою право власності на десять кухонних приміщень 1, 2, 3, 4 та 5 у гуртожитку по АДРЕСА_1, площею 24,2 кв.м., 24,2 кв.м., 24,3 кв.м., 24,3 кв.м., 24,2 кв.м., 24,2 кв.м., 24,2 кв.м., 24,2 кв.м., 24,2 кв.м., 24,2 кв.м., обладнаних двадцяти п'ятью електроплитами та на сім кухонних приміщень 1, 2, 3, 4 у гуртожитку по АДРЕСА_2 площею 15,3 кв. м., 15,4 кв. м., 14,9 кв. м., 15,5 кв. м., 14,2 кв. м., 14,9 кв. м., 14,4 кв. м. обладнаних тридцяти шістьма електроплитами, а також визнати недійсним договір міни, укладений між Одеським виробничим об'єднанням "Електрик" Українського товариства глухих та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.11.2012 у задоволені позову про визнання права власності на вказані приміщення, обладнані електроплитами, відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 припинено провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним договору міни, укладеного між Одеським виробничим об'єднанням "Електрик" Українського товариства глухих та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4.

Не погоджуючись з постановою та додатковою постановою апеляційного господарського суду, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у зв'язку з тим, що вони прийняті з порушенням норм процесуального права, а справу передати на новий розгляд.

Переглянувши оскаржувані судові акти у встановлених законодавством межах, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Одеської області від 17.11.2008 у справі № 3/144-08-2799 визнано за Українським товариством глухих, в тому числі, право власності на будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 площею 2764,6 кв.м., що складається з жилих та підсобних приміщень. Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно будівля гуртожитку по АДРЕСА_1, зареєстрована на підставі вищевказаного рішення суду за Українським товариством глухих 04.06.2009. З технічного паспорту на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1, виготовленого станом на 09.08.2005, видно, що на І поверсі розташовані 2 кухні площею 24,2 кв.м. та 24,2 кв.м.; на ІІ поверсі розташовані 4 кухні площею 24,3 кв.м., 24,3 кв.м., 24,3 кв.м., 24,3 кв.м.; на ІІІ поверсі розташовані 4 кухні площею 24,2 кв.м., 24,2 кв.м., 24,2 кв.м., 24,2 кв.м.; на ІV поверсі розташовані 4 кухні площею 24,2 кв.м., 24,2 кв.м., 24,2 кв.м., 24,2 кв.м., на V поверсі розташовані 4 кухні площею 24,2 кв.м., 24,2 кв.м., 24,2 кв.м., 24,2 кв.м., тобто на 5-ти поверхах розташовано 18 кухонь.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.11.2010 у справі № 20/156-09-4023 за Українським товариством глухих визнано право власності на 19/20 частки у спільній частковій власності на будівлю гуртожитку по вул. Сегедській 7-а у м. Одесі, що складається з: 5-ти приміщень 1-го поверху, розташованих з лівої сторони від входу до гуртожитку; 6-ти приміщень 1-го поверху, розташованих між кухнею та сходовим маршем; підсобних приміщень 1-го поверху: 2-х сходових маршів, комори, коридорів, душової, пральної, туалету, кухні; 2-го, 3-го, 4-го поверхів зі всіма жилими та підсобними приміщеннями. Листом КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" підтверджується, що нежитлова будівля пл. 30,8 кв.м. по АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2010 № 292,; 1/20 частина цієї будівлі пл. 86,0 кв.м. зареєстрована за ОСОБА_7 на підставі мирової угоди від 11.05.2010, затвердженою ухвалою Приморського районного суду від 25.05.2010 (справа № 2-8684/10). Згідно з технічним паспортом на будівлю гуртожитку по вул. Сегедській 7-а у м. Одесі, виготовленого станом на 19.03.2009, на І поверсі розташована 1 кухня площею 15,3 кв.м.; на ІІ поверсі розташовані 2 кухні площею 15,4 кв.м. та 14,9 кв.м.; на ІІІ поверсі розташовані 3 кухні площею 14,9 кв.м., 14,2 кв.м., 14,4 кв.м.; на ІV поверсі розташована 1 кухня площею 14,9 кв.м., всього 7 кухонь.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази з урахуванням заявлених позивачем вимог, господарські суди обох інстанцій керувались положеннями ст. 392 Цивільного кодексу України, за якими власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Дійшовши висновку, що позивачем не надано жодних доказів порушення або невизнання його прав власності на приміщення всіх кухонь, які розташовані в зазначених будівлях, приміщення обладнані електроплитами та в теперішній час використовуються мешканцями гуртожитку, при цьому, укладений між Одеським виробничим об'єднанням "Електрик" та ФОП ОСОБА_4 договір міни від 25.11.2003 десяти кухонних приміщень по АДРЕСА_1 та семи кухонних приміщень по АДРЕСА_2, був розірваний 10.07.2012, господарські суди обох інстанцій, посилаючись на приписи ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відмовили у задоволенні позову.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів, зробленими за наслідками розгляду позовних вимог, та відхиляє доводи касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зі змісту ст. 392 Цивільного кодексу України видно, що метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності відносин власності щодо індивідуально визначеного майна. Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Таким чином, захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Разом з цим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що право власності позивача на кухонні приміщення оспорюється або не визнається будь-якою особою, при цьому сукупність наявних доказів свідчить про те, що дійсною метою звернення з даними позовними вимогами було намагання власника майна отримати відповідне судове рішення для врегулювання певних господарських відносин з третіми особами, проте, як вже зазначено вище та закріплено в ст. 15 Цивільного кодексу України та в ст. 20 Господарського кодексу України, захист порушених прав має відбуватися у передбачений законом спосіб, відтак, відмова інших осіб від укладення тих чи інших угод стосовно належного власнику майна може бути підставою для захисту права шляхом його визнання в судовому порядку.

Враховуючи те, що господарські суди обох інстанцій відмовили в задоволенні заявлених позовних вимог з наведених вище мотивів, судова колегія не вбачає підстав для скасування законних судових рішень у даній справі.

Щодо додаткової постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2012, якою припинено провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним договору міни на підставі заяви позивача, то судова колегія також не вбачає підстав для її скасування, з огляду на те, що винесення додаткового рішення у разі, якщо з якоїсь розглянутої позовної вимоги не прийнято рішення, прямо передбачено ст. 88 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, наявні матеріали у справі свідчать, що неприйняття рішення з частини позовних вимог відбулось через те, що позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги, уточнюючи їх шляхом подання заяв з вимогами лише про визнання права власності, а в подальшому, наполягав на розгляді всіх первісно заявлених вимог, чим спростовуються доводи позивача про порушення апеляційним судом наведеної вище норми процесуального права.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 - без змін.

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. Вовк І.В. Малетич М.М.