Постанова № 30112631, 19.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 р. Справа № 5023/4424/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 23.01.2013у справі№ 5023/4424/12господарського судуХарківської областіза позовомФОП ОСОБА_4доТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" простягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.11.2012 у справі №5023/4424/12 (суддя Буракова А.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 (судді Бондаренко В.П., Ільїн О.В., Черленяк М.І.) в позові відмовлено частково, стягнуто з ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" на користь ФОП ОСОБА_4 суму заборгованості в розмірі 31323, 87 грн., пеню в розмірі 526, 75 грн., судовий збір у розмірі 941, 29 грн., стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 115, 69 грн.; в частині стягнення 22609, 96 грн. пені - відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" просить рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2012 в частині стягнення 11 093, грн. боргу та пені в розмірі 526, 75 грн. і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 у справі № 5023/4424/12 за позовом ФОП ОСОБА_4 до ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вимог щодо стягнення 11 093, 87 грн. боргу та пені в розмірі 526, 75 грн. в позові відмовити, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач та відповідач не скористались процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

14 липня 2011 року між ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) та ТОВ "Вовчанській м'ясокомбінат" (орендар) було укладено Договір оренди (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає за плату на визначений строк у користування приміщення загальною площею 238,0 кв. м, що розташоване в АДРЕСА_1, на умовах, визначених даним Договором, з метою використання під офіс.

Пунктом п. 2.1 Договору сторони узгодили, що об'єкт оренди передається орендарю у технічно справному стані за актом приймання- передачі, який повинен бути підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Відповідно до п. 2.4 договору у разі припинення даного договору або у разі його дострокового розірвання відповідно до статті 9 цього договору, об'єкт оренди підлягає поверненню орендодавцю протягом однієї доби у технічно справному стані з урахуванням нормального зносу за актом прийому-передачі.

Актом приймання-передачі об'єкта оренди по Договору оренди від 18.07.2011 року, підписаним сторонами та скріпленим печатками, засвідчено факт передачі орендарю майна, зазначеного у Договорі.

Розділом 3 Договору сторони погодили порядок розрахунків, згідно з яким протягом 3-х календарних днів з моменту підписання акту прийому - передачі відповідач сплачує на користь позивача орендну плату за перший місяць оренди у розмірі 100% та за останній місяць у розмірі 50% від вказаного у п. 3.1 Договору розмірі. В наступні місяці оренди - щомісячно, не пізніше 3-х календарних днів, що слідують за кожним календарним місяцем нарахованої орендної плати.

Згідно з п. 3.1 Договору вартість оренди - орендна плата складає 20 230,00 грн. на місяць (без ПДВ).

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що сплата орендної плати здійснюється орендарем шляхом перерахування грошових коштів в розмірі та порядку, визначеному п. 3.1, 3.2 даного договору, на поточний банківський рахунок орендодавця або готівкою.

Пунктом 1.4. Договору сторони узгодили, що Договір вступає в силу з моменту його підписання. Строк оренди - один рік; договір може бути продовжений за згодою сторін або поновлений у порядку, передбаченому законодавством, але на строк не більш ніж 3 (три) роки.

Відповідно п. 9.2 Договору дострокове розірвання Договору можливе при наявності взаємної згоди сторін, а також у випадках, передбачених чинним законодавством.

Угодою про розірвання Договору оренди від 14.07.2011 року від 10 лютого 2012 року ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Вовчанській м'ясокомбінат" дійшли згоди про дострокове розірвання Договору від 14.07.2011 року з 29 лютого 2012 року. Угода підписана сторонами та скріплена печатками, що свідчить про вільне волевиявлення сторін.

Відповідно до акту приймання-передачі об'єкта оренди від 19.03.2012 року об'єкт оренди було повернуто позивачу 19.03.2012.

Однак, враховуючи наявність заборгованості з орендної плати на день повернення об'єкта оренди, ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Вовчанській м'ясокомбінат" про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 31323,87 грн., пені на несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 23136, 71 грн (з урахуванням уточненої позовної заяви б/н та б/д про стягнення боргу за договором оренди (а.с. 80-82)).

Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 31323, 87 грн., пені в розмірі 526, 75 грн. та відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 22609, 96 грн. пені, господарські суди виходили з того, що: по-перше, факт наявності заборгованості відповідача зі сплати орендної плати в сумі 31323,87 грн. станом на 19.03.2012 підтверджено матеріалами справи; по-друге, відповідно до акту приймання - передачі об'єкта оренди від 19.03.2012 орендоване приміщення було звільнено відповідачем лише 19.03.2012, а доказів звільнення приміщення раніше відповідачем не надано; по-третє, в порушення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України позивачем нараховано пеню за період, що перевищує шість місяців, у зв'язку з чим позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 526, 75 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів законними і обґрунтованими з огляду на наступне.

Предметом позову є стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди б/н від 14.07.2011 за період з лютого 2012 по день фактичного повернення приміщення орендодавцю (19.03.2012).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок повернення об'єкту оренди у разі припинення договору оренди протягом однієї доби у технічно справному стані за актом приймання - передачі передбачено і п. 2.4 договору оренди від 14.07.2011.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що орендоване приміщення було фактично звільнено відповідачем 19.03.2012 згідно з актом приймання - передачі об'єкта оренди від 19.03.2012, підписаним і засвідченим печатками позивача і відповідача (а.с.15). Доказів звільнення орендованого приміщення раніше відповідачем не надано.

З огляду на викладене, висновки господарських судів про наявність підстав для стягнення заборгованості з орендної плати по 19.03.2012 є законними і обґрунтованими.

Що стосується позовних вимог у частині стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати, слід зазначити, що господарськими судами цілком правомірно було зменшено розмір нарахованої позивачем пені з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, встановлені господарським судом апеляційної інстанції із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. у справі №5023/4424/12 не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2013. у справі №5023/4424/12 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 у справі №5023/4424/12 - без змін.

ГоловуючийК. Грейц Судді:С. Бакуліна О. Глос