Ухвала суду № 30111593, 21.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2013 р. справа № 2а/0470/1837/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Рязанова А.О.

представників відповідача - Голик М.О. ( довіреність від 15.01.2013), Мироненко О.С. ( довіреність від 30.01.2013), представників позивача - Полуциганової І.В. ( довіреність від 26.03.2012), Лубенець С.В. ( довіреність від 26.03.2012)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську ДПС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року у справі № 2а/0470/1837/11 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Сигмабанк» ( правонаступником якого на час розгляду справи є ПАТ «Комерційний банк «Аксіома») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2011 року Публічне акціонерне товариство «Сигмабанк», правонаступником якого на час розгляду справи є ПАТ «Комерційний банк «Аксіома» ( далі - Позивач), звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську ДПС ( далі - Відповідач) , в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000328824/2 від 30.12.2010 pоку, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток на суму 270 547.69 грн., з яких за основним платежем 225 456.41 грн., за штрафними санкціями 45 091.28 грн., оскільки ними правомірно, відповідно до пп.12.2.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", було здійснено формування страхових резервів за операціями з цінними паперами, які включаються до складу валових витрат, та які у подальшому підлягають коригуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сигмабанк» задоволено у повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано тим, що Позивачем правомірно були сформовані страхові резерви під векселі (цінні папери) та віднесені до складу валових витрат згідно з пп. 12.2.1 Закону № 334, які у подальшому підлягають коригуванню, адже даною нормою передбачено віднесення сум страхових резервів для відшкодування збитків за придбаними цінними паперами, оскільки вексель є борговим цінним папером, за яким існує заборгованість. При цьому не передбачено будь-яких обмежень щодо класифікації цінних паперів, резерви за якими можуть або не можуть відноситись до складу валових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську ДПС подала апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд невірно застосував положення підпункту 12.2.1 п.12.2. ст.12 Закону №334/94-ВР, з яких випливає, що правовою підставою створення страхового резерву за переліченими операціями є існування боргових відносин між банком та його контрагентами. Необхідною ознакою боргових відносин, як підстави формування страхового резерву, має бути наявною можливість втрати по основному боргу, тобто, наявність ризику, який і зумовлює необхідність створення такого резерву для покриття цих втрат. Фактично векселі, по яких Позивачем створено сформовано страховий резерв, придбані з метою подальшого продажу , отже, виникнення збитків від вказаних операцій по своїй суті не є можливим. Оскільки банком при здійсненні операцій з купівлі-продажу цінних паперів ( векселів) не було виплачено суму, що складає основний борг, то не виник і ризик повернення цих коштів. ( а.с.204,205,244-247 т.1)

ПАТ «Комерційний банк «Аксіома» надав заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що Закон № 334 не встановлює переліку цінних паперів, за якими сформований страховий резерв не включається до складу валових витрат , тобто, не обмежує створення страхових резервів за видами цінних паперів, а навпаки, зобов'язує банки створювати страхові резерви для відшкодування можливих витрат по гарантіям, порукам,придбаним цінним паперам. А підпунктом 12.2.3 вищевказаного Закону визначено розмір страхових резервів, що відносяться до складу валових витрат, що ними і було дотримано з урахуванням того, що за своєю суттю вексель - це борговий цінний папір, який, як і облігація, посвідчує відносини позики і безумовне грошове зобов'язання сплатити власнику векселя грошові кошти після настання строку платежу. ( а.с. 249-251 т.1)

У судовому засіданні апеляційної інстанції представники СДПІ вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити із підстав, у ній зазначених і урахуванням наданих обґрунтувань апеляційної скарги.

Представники ПАТ «Комерційний банк «Аксіома» проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили врахувати їх обґрунтування, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що уповноваженими фахівцями податкового органу у період з 01.06.2010 по 17.08.2010 було проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010.

За результатами перевірки складено акт № 1940-08-04/33972230 від 27.08.2010р., в якому вчинено записи про порушення, допущені Позивачем, а саме:

пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 пп.12.2.1, пп.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями ( Закон № 334), внаслідок включення до складу валових витрат сум страхового резерву під операції з цінними паперами в портфелі банку на продаж Позивачем неправомірно було завищено валові витрати за період з 01.04.2007р. по 31.03.2010р. у загальній сумі 901 825,64 грн., у тому числі: 2007 р. завищення на 2 846 769,59 грн., ІІІ квартал 2007 р. завищення на 1 561 416,17 грн.; ІV квартал 2007 р. завищення на 1285 353,42 грн.; 2008 р. заниження - 2 846 769,59 грн., у тому числі: І квартал 2008 р. завищення на 1853 165,45 грн.; ІІ квартал 2008 р. заниження на 4 699 935,04 грн.; 2010 р. завищення на 901825,64 грн., І квартал 2010 р. завищення на 901 825,64 грн. Через це Позивачем було занижено податок на прибуток підприємств в сумі 225 456,41 грн. за 2010 ( а.с.14-84)

На підставі акту перевірки Відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0000278824/0 від 08.09.2010 р. в якому визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 598 027,82 грн. з яких 5 846,06 грн. сума основного платежу та 592 163,76 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.( а.с.86)

Визнання протиправним та скасування указаного податкового повідомлення-рішення і є предметом судового спору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем правомірно були сформовані страхові резерви під векселі (цінні папери) та віднесені до складу валових витрат згідно з пп. 12.2.1 Закону № 334, які у подальшому підлягають коригуванню, оскільки даною нормою передбачено віднесення сум страхових резервів для відшкодування збитків за придбаними цінними паперами, вексель же є борговим цінним папером, за яким існує заборгованість. При цьому будь-яких обмежень щодо класифікації цінних паперів, резерви за якими можуть або не можуть відноситись до складу валових витрат, не існує.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Щодо фактичних обставин справи, встановлених судом, заперечень у сторін не виникало.

За позицією податкового органу, оскільки векселі, по яких Позивач формував страховий резерв, придбані з метою подальшого продажу та отримання доходу, то виникнення збитків від вказаних операцій по своїй суті не є можливим. Так як Позивачем при здійсненні операцій з купівлі-продажу цінних паперів (векселів) не було виплачено суму, що складає основний борг, то не виник і ризик неповернення цих коштів. Крім того, на думку Відповідача, Положення НБУ „Про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами", затвердженого поставою Правління НБУ від 02.02.2007р. №31, не передбачає формування резерву під заборгованість за операціями з цінними паперами, оскільки цінні папери, які знаходяться у портфелі банку на продаж, засвідчують лише право власності, а не боргове зобов 'язання.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції, не погоджується з такими висновками Відповідача та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

У відповідності з пп. 5.2.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р.), до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно з пп. 12.2.1 ст. 12 Закону N 283/97-ВР в редакції, чинній у 2007-2008 роках, будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів, а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів, інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно з законодавством.

Згідно з пп.12.2.2. Закону № 334 з урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.

Підпунктом 12.2.3 вказаної статті Закону № 334 ( у редакції, чинній на 2007-2008 роки) визначено, що розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати:

для комерційних банків - 10 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду;

У 2009 році - І кварталі 2010 року, норми ст.12 Закону №334, застосовувались у редакції Закону України від 23.06.09 №1533-УІ „Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи".

Пунктом 12.2.1 п.12.2 ст.12 Закону №334 було передбачено, що банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування збитків за всіма видами кредитних операцій (у тому числі гарантій, поручительств, акцептів та авалів, підтверджених акредитивів, зобов'язань з кредитування, консолідованого іпотечного боргу), коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством (далі - страховий резерв).

Страховий резерв формується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбачених методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та цінних паперів відповідно до повноважень, та включається до складу валових витрат.

Згідно з пп.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону №334 до складу валових витрат включається 80 відсотків (для банків на період до 1 січня 2011 року - 100 відсотків) сукупного розміру страхового резерву, сформованого банком або небанківською фінансовою установою згідно з підпунктом 12.2.1 цього пункту.

Страховий резерв формується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбачених методикою, яка визначається Національним банком України, тобто, зокрема, відповідно до „Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 368, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.09.2001 р. за № 841/6032 із змінами і доповненнями (далі - Постанова № 368).

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що положення Закону № 334 у жодній редакції, що діяла у перевіряємому періоді, не обмежувавли створення страхових резервів за видами цінних паперів. Віднесення суми сформованих страхових резервів до складу валових витрат було обмежено лише відповідним розміром суми сукупної заборгованості за борговими зобов'язаннями і будь-яких інших обмежень щодо віднесення страхових резервів, зокрема, за операціями з цінними паперами, до складу валових витрат Законом № 334 не визначено.

Порядок формування резервів під такі активні банківські операції як операції з цінними паперами визначено „Положенням про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами", затвердженим постановою Правління Національного банку України від 02.02.2007 р. № 31, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 р. за № 189/13456 із змінами і доповненнями (далі - Постанова № 31).

Пунктом 2 Постанови № 31 зазначено, що нестандартні цінні папери - активи у вигляді цінних паперів, за якими визнано втрату економічної вигоди та під які мають створюватися резерви; ризик цінного папера - ризик, пов'язаний з вкладанням коштів у цінний папір, що проявляється у вигляді втрати економічної вигоди від утримання цінного папера та засвідчується наявністю принаймні однієї із нижчезазначених подій (об'єктивних доказів зменшення корисності), які мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за цінним папером: фінансові труднощі емітента; висока ймовірність банкрутства; реорганізація емітента; зникнення активного ринку для цінних паперів через фінансові труднощі емітента; розірвання договору внаслідок невиконання його умов; прострочення виплати відсотків чи основної суми; значне або тривале зменшення справедливої вартості акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком порівняно з їх собівартістю.

Пункт третій вказаної Постанови прямо регламентує вимоги до розрахунку та формування резерву за цінними паперами в портфелі банку на продаж.

Підпунктом 3.1. Постанови № 31 визначено, що розрахунок резерву за цінними паперами здійснюється з урахуванням виду цінного папера (боргові цінні папери, акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком) і методу визначення його балансової вартості (собівартості або справедливої вартості).

Отже, і Постанова № 31 не містить жодних обмежень щодо формування страхових резервів за операціями з такими цінними паперами як векселі , у тому числі і у портфелі банку на продаж.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що формування Позивачем страхових резервів за операціями з цінними паперами правомірно здійснено з урахуванням методики, визначеної Постановою № 31, та про те, що Позивачем правомірно визначенно і суму валових витрат за правилами, встановленими пп. 12.2.1 Закону № 334, з урахуванням положень пп.12.2.2 , 12.2.3 п.12.2 ст.12 Закону №334, є правомірними та такими, що підтверджуються вищевказаними доказами та положеннями правових норм, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Щодо твердження Відповідача про те, що оскільки векселі, по яких Позивачем сформовано страховий резерв, придбані з метою подальшого продажу, то і виникнення збитків від вказаних операцій по своїй суті не є можливим, а отже, не виникає і ризик повернення цих коштів, а тому відсутні правові підстави створення страхового резерву за такими операціями, визнаються колегією суддів помилковими та такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства щодо цього питання.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому в межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни судового рішення відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205,206 КАС України, суд,-

ухвалив :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську ДПС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року у справі № 2а/0470/1837/11 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 28 лютого 2013 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Д.В. Чепурнов