Ухвала суду № 30111578, 01.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р.

справа № 1170/2а-2314/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Пасічник Т.В.

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 р. у справі № 1170/2а-2314/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод"

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод" (далі –ТОВ "Олександрійський цукровий завод", Товариство) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції (далі –Олександрійська ОДПІ) № 0000102330/0 від 10.06.2010 р.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 р. у справі № 1170/2а-2314/11 (суддя Кармазина Т. М.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що станом на час укладення позивачем з контрагентом договору та його виконання, контрагент позивача був зареєстрований в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебував на обліку як платник податку на додану вартість. Доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, матеріали справи не містять.

Не погодившись з постановою суду, Олександрійською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 р. у справі № 1170/2а-2314/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував висновків акту перевірки та того, що правочини, здійснені позивачем, є нікчемними.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з’явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з приписів ч.4 ст. 196 КАС України, нез’явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги. Відповідно до ст. 41 КАС України, в зв’язку з неявкою представників сторін, фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного обладнання, не здійснювалась.

З урахуванням матеріалів даної справи, слід зазначити наступне:

Обставини, пов’язані з проведенням Олександрійською ОДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Олександрійський цукровий завод»з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ «Укрпромтех»за грудень 2010 року (акт перевірки № 202/23-30-00372109 від 03.06.2011 р., а.с.9-19), встановлені під час цієї перевірки порушення п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зміст цього порушення та зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення №0000102330/0 від 10.06.2010 р. (а. с.29) відображені в постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання правомірності формування Товариством податкового кредиту з ПДВ, включеного до вартості придбаних у ТОВ «Укрпромтех»бурякомийок, і про завищення в зв’язку з цим позивачем від’ємного значення податку на додану вартість.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Олександрійської ОДПІ, виходячи з наступного:

Матеріали справи містять договір купівлі-продажу № 2311/10-1 від 23.11.2010 р., укладений між ЗАТ «Олександрійський цукровий завод»(Покупець) та ТОВ «Укрпромтех»(Продавець), на поставку товару (бурякомийка Ш-1 ПМД-3 у кількості 2 шт.) (а. с.30, 31).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі –Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 Закону Україна «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджуються реальність господарської операції, а саме: видаткову накладну (а. с.32), товарно-транспортну накладну (а. с.35), що свідчить про перевезення товарів, прибутковий ордер (а. с.59), податкові накладні (а. с.33, 34, 52), платіжні доручення, що свідчать про оплату позивачем товару (а. с.53-58).

Доказів порушень відображення вищевказаної господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платників ПДВ та відсутність державної реєстрації юридичної особи - ТОВ «Укрпромтех»на момент здійснення господарської операції, також суду не надані.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочину, то з урахуванням норм Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказаний вище правочин (договір купівлі-продажу № 2311/10-1 від 23.11.2010 р.).

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого»положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

Не передбачалось жодною нормою законодавства України і обов’язок платників податків –одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яку згідно положень ст.17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ як джерело права, і згідно якої платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у тому числі за основним платежем 173 333 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 43 333 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000102330/0 від 10.06.2010 р.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 р. у справі № 1170/2а-2314/11 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 р. у справі № 1170/2а-2314/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк