Постанова № 30111572, 01.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р. справа № 2а-16000/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Пасічника Т.В.

представників сторін:

позивача : - Бондарева О.В., дов. від 05.10.12 р. № 18, Дан С.І., дов. від 05.05.12 р.№ 15, Ларіна І.О., дов. від 02.04.12 р. № 05.

відповідача: - Коваленко Д.В. дов. від 24.07.12 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Лінде Газ Україна"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 р. у справі № 2а-16000/10/0470

за позовом Публічному акціонерному товариству "Лінде Газ Україна "

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

про визнання нечинним та скасувати податкового повідомлення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Лінде Газ Україна" (далі - ПАТ "Лінде Газ Україна", Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000382307/3, прийняте 23 листопада 2010 р. Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська (далі -Лівобережна МДПІ). Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю нарахування податковим органом податку на прибуток та застосування штрафної санкції до позивача, оскільки останнім здійснені платежі по контрактам з контрагентом на підставі актів виконаних робіт, платежі не носять періодичного характеру, не залежать від показників об'єму діяльності підприємства, а є комерційним доходом компанії контрагента від надання інформаційних послуг.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011р. у справі № 2а-16000/10/0470 (суддя Шлай А. В.) в задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано не підтвердженням матеріалами справи доводів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Не погодившись з постановою суду, ПАТ "Лінде Газ Україна" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 р. у справі № 2а-16000/10/0470, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не дослідив норм законодавства, покладених позивачем в обґрунтування позову, та помилився при вчиненні висновків по предмету спору.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання з'явились представники сторін, які в судовому засіданні апеляційної інстанції надали пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги. Представники позивача просили задовольнити апеляційну скаргу з урахуванням обґрунтувань, викладених в ній, представник податкового органу просив залишити без змін судове рішення в даній справі.

Суд апеляційної інстанції на підставі матеріалів даної справи встановив:

Обставини, пов'язані з проведенням Лівобережною МДПІ планової виїзної перевірки ПАТ "Лінде Газ Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р., (акт перевірки № 4183/23/05761850 від 31.05.2010 р., а. с.28-34), встановлене під час цієї перевірки зміст цього порушення, зміст прийнятих на підставі вказаних актів перевірок спірних податкових повідомлень-рішень (а.с.35-38) та результати процедури адміністративного оскарження відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного сулу від 12 травня 2011 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання правомірності визначення відповідачем в якості об'єкта оподаткування податком на прибуток нерезидентів інформаційно-консультаційних послуг, отриманих позивачем від компанії Gas Romania SRL», та обґрунтованість застосування штрафних санкцій.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Лінде Газ Україна»підлягає задоволенню з таких підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, згідно укладених між ВАТ «Лінде Газ Україна" (правонаступником якого є позивач, а. с.10, 11) (Замовник) та компанією Gas Romania SRL»(Виконавець) контрактів № 73626 від 03.11.2007 р. (а. с.12-15) та № 29R від 01.04.2008р. (а.с.18-21) Виконавець зобов'язується надати Замовникові у першому випадку - консультаційні послуги та підготувати методичні матеріали з впровадження корпоративних технологій продажу зварювального обладнання та супутніх технологій зварки, пов'язаних із стандартами Linde, у другому - консультаційні послуги з фінансових питань і впровадженню корпоративних політик (у відповідності з внутрішніми нормами і стандартами Linde), а Замовник, в свою чергу зобов'язується оплатити отримані послуги.

Виконання вказаних контрактів не спростовується відповідачем і підтверджується матеріалами справи (акти виконаних робіт - а. с.15, 22; рахунки-фактури - а. с.17, 23 тощо).

Надані нерезидентом послуги містять інформацію стосовно промислового, комерційного досвіду, завдяки якому позивачем отримано позитивний економічний ефект у своїй господарській (комерційній діяльності).

Перевіркою встановлено, що під час виплати нерезиденту доходу з джерелом його походження з України в порушення п.13.1 ст.13, п.13.2 ст.13, п.16.3 ст.16 та п.18.1 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і ст.22 Конвенції між Урядом України і Урядом Румунії «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходу і капіталу»Товариством не утримано та не сплачено до бюджету податок з таких доходів від їх суми та за їх рахунок за ставкою у розмірі 15 % у сумі 103588,61 грн., у тому числі за ІУ квартал 2008 року в сумі 45928,26 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 57660,35 грн.

За результатами розгляду повторної скарги ДПА України (а. с.50-57), податковий орган змінив точку зору, зазначивши, що платежі, сплачені позивачем контрагенту-нерезиденту, є роялті у розумінні ст.12 вказаної Конвенції і тому підлягають оподаткуванню в Україні за ставкою 10 %. Відповідно, з цієї причини, акт перевірки містить посилання на порушення позивачем ст.22 Конвенції, а оскаржуване повідомлення -рішення ст.12 та ст. 24 вищезазначеної Конвенції.

Відповідно до п.18.1.ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі -Закону № 334) якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Зі спірного податкового повідомлення-рішення № 0000382307/3 від 23.11.2010 р. вбачається, що підставою для його винесення стало порушення Товариством п.13.1 ст.13, п.13.2 ст.13, п.16.3 ст.16 та п.18.1 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і ст.12, п.п.b п.2 ст.24 Конвенції між Урядом України і Урядом Румунії «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходу і капіталу» (а. с.38).

Так, згідно п.п.b п.2 ст.24 Конвенції між Урядом України і Урядом Румунії про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходу і капіталу від 29.03.96 р. (далі - Конвенція) у випадку Румунії подвійне оподаткування усувається таким чином:

b) якщо резидент Румунії отримує статті доходу, які згідно з положеннями статей 10, 11 і 12 можуть оподатковуватись в Україні, Румунія дозволяє вирахування з податку на доход такого резидента суми, що дорівнює податку, який сплачується на Україні.

Стаття 12, в свою чергу, передбачає порядок оподаткування роялті - платежів будь-якого виду, що одержуються як компенсація за використання або за право використання будь-яких авторських прав на літературні твори, твори мистецтва і науки, включаючи кінофільми або фільми і плівки, які використовуються для радіомовлення або телебачення, на будь-який патент, торгову марку, винахід або модель, схему, секретну формулу або процес, або за використання, або за надання права використання будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання, або за інформацію стосовно промислового, комерційного або наукового досвіду (п.3 ст.12 Конвенції).

Відповідно до п.1 ст.12 Конвенції роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, оподатковуються тільки в цій другій Державі, якщо цей резидент є фактичним власником цих роялті.

У п.1.30 ст.1 Закону № 334 також наведено визначення терміну «роялті».

Так, роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

З аналізу наведених норм вбачається, що роялті є платежами, пов'язаними з інтелектуальною власністю, які сплачуються за користування або за надання права на користування об'єктом права інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності (авторське право) підтверджується певними угодами.

Так, згідно положень ст.15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.93 р. № 3792-XII розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Отже, податковим органом всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не доведено, що за контрактами та № 73626 від 03.11.2007 р. та № 29R від 01.04.2008 р. позивач нараховував та виплачував компанії "Gas Romania SRL»саме роялті - винагороду за користування об'єктом права інтелектуальної власності. З урахуванням тієї обставини, що матеріали справи не містять жодного доказу щодо сплати саме роялті, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки фактично підтверджується сплата позивачем комерційного доходу від надання інформаційно-консультаційних послуг на підставі контракту, відповідно до акту виконаних робіт.

З огляду на викладене, судова колегія вважає обґрунтованими вимоги апеляційної скарги в даній справі та вважає можливим застосувати ст. 202 КАС України.

Позивачем заявлено позовну вимогу щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ № 0000382307/3 від 23.11.2010 р., яке прийнято відносно конкретної юридичної особи -ПАТ "Лінде Газ Україна", а отже є актом індивідуальної дії.

Проте, системний аналіз статей 105, 162, 171 КАС України дає підстави вважати, що даний спосіб захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб може стосуватись, виключно, оскарження нормативно-правових актів, оскільки у разі визнання протиправним (незаконним) акт індивідуальної дії є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, - втрачає чинність після набрання рішенням суду законної сили.

Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.11 КАС України, а також те, що оскаржуване позивачем рішення є актом індивідуальної дії, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині визнання даного рішення нечинним, визнавши оскаржуване рішення протиправним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 р. у даній справі, задовольнивши позовні вимоги та апеляційну каргу Товариства в повному обсязі.

На підставі ч.1 ст.94 КАС України присудити до стягнення на користь позивача судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ч.2 ст.11, ч.1 ст.94, ст.196, п.3.ч.1 ст.198, ст.ст.202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Лінде Газ Україна" на постанову

Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 р. у справі № 2а-

16000/10/0470 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011р. у справі № 2а-16000/10/0470 скасувати , та прийняти нову постанову про задоволення позову .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська № 0000382307/3 від 23 листопада 2010 р.

Стягнути судові витрати з Державного бюджету України на користь Публічне акціонерне товариство "Лінде Газ Україна".

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк