Ухвала суду № 30111553, 01.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р.справа № 1170/2а-147/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Пасічника Т.В.

представників сторін:

позивача : - ОСОБА_1, дов. від 26.01.11 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2011 р. у справі № 1170/2а-147/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі -ФОП ОСОБА_2, Підприємець) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Кіровоградська ОДПІ) від 23 грудня 2010 р. № 0002241710/1 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 77 676,29 грн. та від 23 грудня 2010 р. №0002251710/1 про нарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у сумі 38 838,14 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2011р. у справі № 1170/2а-147/11 (суддя Сагун А. В.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано відсутністю в матеріалах справи доказів про фіктивне підприємництво контрагента позивача та безтоварність здійснених операцій.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2011 р. у справі № 1170/2а-147/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не звернув уваги на висновки акту перевірки щодо ланцюга постачальників позивача.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники заявника апеляційної скарги. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів,виходячи з приписів ст. 196 ч.4 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги.

Відповідно до матеріалів даної справи, колегія суддів встановила наступне:

Обставини, пов'язані з проведенням Кіровоградською ОДПІ невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.06.2008 р. по 30.06.2008 р., з 01.07.2008 р. по 31.07.2008 р. (акт перевірки №125/1710/НОМЕР_1 від 01.10.2010 р., а. с.8-28), встановлені під час цих перевірок порушення ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону Україна «Про податок на додану вартість», зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаного акту та в результаті процедури адміністративного оскарження перевірок спірних податкових повідомлень-рішень (а. с.29, 30) відображені в постанові Кіровоградського окружного адміністративного сулу від 20 липня 2011 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат Підприємця витрат з придбання товарів згідно нікчемного правочину з ПП «Альтус», про заниження в зв'язку з цим податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності та податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, у червні та липні 2008 р. позивач здійснював господарські операції щодо закупівлі у ПП «Альтус»фруктів, овочів та зелені, що підтверджується видатковими накладними (а. с. 127, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 142), товарно-транспортними накладними (а. с. 164-173), виписками з банківського рахунку (а. с. 147-154).

Підприємцем сформовано податковий кредит за червень, липень 2008 року за вказаними господарськими операціями у розмірі 51784,19 грн. згідно податкових накладних, виписаних ПП «Альтус»(а. с.128, 130, 132, 134, 136, 131, 140, 142, 144, 146).

За позицією скаржника вказані податкові накладні не підлягають включенню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки виписані на підставі нікчемного правочину.

Висновки про нікчемність вищевказаних договорів, як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, зроблені відповідачем на підставі:

- пояснення керівника ПП «Альтус»ОСОБА_3 з аналогічним змістом як по протоколу допиту в якості свідка (а. с.82-86);

- постанови про порушення кримінальної справи № 30-940 від 21.05.2009 р. стосовно посадових осіб, в т. ч. ПП "Альтус" (а. с.90);

- постанови про порушення кримінальної справи від 21.12.2009 р. стосовно особи

ОСОБА_3 (а. с.91-93);

- акту № 633/23-50/30948247 від 31.05.2010 р. про перевірку контрагента ПП «Альтус», висновки якої не спростовані ПП "Альтус" та який враховано при перевірці позивача (а. с.94-104).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.07.2010 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Кіровоградської ОДПІ, виходячи з наступного:

Згідно ст.13 Декрету КМУ № 13-92 від 26.12.92 р. «Про прибутковий податок з громадян»оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва згідно з Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-БР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями).

Так, згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі -Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 Закону Україна «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.

Згідно з пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент проведення вищевказаних господарських операцій, також суду не надані.

Натомість, матеріали справи свідчать про те, що на дату складання податкових накладних ПП «Альтус» зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та мало право на виписування податкових накладних як платник ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.05.2008 р. (а. с. 21).

Запис в ЄДРПОУ про відсутність ПП „Альтус" за місцезнаходженням проведено 17.08.2009 р. (відповідно до Довідки з Єдиного держреєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а. с.38-43), в той час як господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом мали місце у червні та липні 2008 р.

Щодо не подачі ПП „Альтус" податкової звітності, то обов'язок платників податків -одержувачів товарів (послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо не передбачалось жодною нормою законодавства України.

До того ж норми Закону № 334 не містять жодного положення стосовно визначення ознак «фіктивності»тих чи інших платників податків та не ставить право на включення до валових витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, а також не пов'язує це право з фактичною сплатою контрагентом податку на прибуток до бюджету. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Таким чином, посилання скаржника на безтоварність та нікчемність господарської операції на придбання позивачем овочів, фруктів та зелені у ПП „Альтус", є недоведеними.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, що порушення ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»вже було зафіксовано в акті планової перевірки СПД-ФО ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р. (а.с.176-207) і сума податкового зобов'язання обрахована податковим органом зі застосуванням непрямого методу за відсутності документального підтвердження витрат згідно вимог вказаного Декрету.

Тому повторне нарахування Підприємцю податкового зобов'язання податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності суперечить положенням ч.1 ст.61 Конституції України, якою визначений принцип недопущення подвійної відповідальності особи одного виду за одне і теж правопорушення.

Отже, колегія суддів вважає правомірним задоволення судом першої інстанції позовних вимог щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 23.12.2010 р. № 0002251710/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 38 838,14 грн. та № 0002241710/1, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 77 676,29 грн., в тому числі основний платіж -51 784,19 грн., штрафні (фінансові) санкції -25 892,10 грн.

Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2011 р. у справі № 1170/2а-147/11 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2011 р. у справі № 1170/2а-147/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк