Ухвала суду № 30108018, 14.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 р.Справа № 2а-2170/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Лук'янчук О.В.,

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Скалозуб Л.П.

з участю: представника Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби - Швеця Артема Анатолійовича, представника товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. КЛ. Петровського" - Маєвської Ірини Михайлівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Березанського відділення Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. КЛ. Петровського" до Березанського відділення Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Ім. КЛ. Петровського" звернулось до суду з адміністративним позовом до Березанського відділення Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000253500 від 12 квітня 2012 року про сплату 1 664 498 грн. ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та 2 067 209,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.189.1 ст. 189, п.198.3 ст. 198, п.209.2, п.209.6 ст. 209 розділу 5, п.123.1 ст. 123 та п.123.2 ст. 123 ПК України;

- №0000213500 від 11 квітня 2012 року про сплату 179,60 грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п.302.1 ст. 302, п.306.1 ст. 306, п.123.1 ст. 123 ПК України;

- №0000223500 від 12 квітня 2012 року про сплату 1039,54 грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п.302.1 ст. 302, п.306.1 ст. 306, п.123.1 ст. 123 ПК України;

- №0000203500 від 11 квітня 2012 року про сплату 308,86 грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п.302.1 ст. 302, п.306.1 ст. 306, п.123.1 ст. 123 ПК України;

- №0000243500 від 12 квітня 2012 року про сплату 2 667,23 грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п.302.1 ст. 302, п.306.1 ст. 306, п.123.1 ст. 123 ПК України;

- №0000233500 від 12 квітня 2012 року про сплату 2129,29 грн. фіксованого сільськогосподарського податку та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п.302.1 ст. 302, п.306.1 ст. 306, п.123.1 ст. 123 ПК України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року адміністративний позов задоволений.

В апеляційній скарзі Березанського відділення Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що ТОВ "Ім. КЛ. Петровського" перебуває на спеціальному режимі оподаткування, як сільськогосподарське підприємство, основною діяльністю якого є - вирощування зернових та технічних культур (КВЕД 01.11.0).

З 14 грудня 2011 року по 27 грудня 2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ім. КЛ. Петровського" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складений акт №1/35-10/34559826 від 04 січня 2012 року.

Перевіркою встановлені порушення п.123.1, п.123.2 ст. 123, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.189.1 ст. 189, п.198.3 ст. 198, п.209.2, п.209.6 ст. 209, п.302.1 ст. 302, п.306.1 ст. 306 ПК України.

На підставі встановлених перевіркою обставин контролюючим органом та після розгляду скарги, яка була частково задоволена відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що донарахування відповідно до податкових повідомлень-рішень сум фіксованого сільськогосподарського податку та штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованим, а докази, на які посилається відповідач не спростовують доводи позивача, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.301.1 ст. 301 ПК України - платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком - є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (п.302.1 ст. 302 вказаного Кодексу).

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п.209.2 ст. 209 вказаного Кодексу).

Пунктом 308.4 ПК України передбачено, що дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію (1 том а.с.146).

Відповідно до довідки відділу Держкомзему у Березанському районі Миколаївської області, позивачем були укладені та зареєстровані договори оренди земельних ділянок паїв в межах території Березанського району Миколаївської області (2 том а.с.93), у зв'язку з чим сільськогосподарська продукція, яка вирощена на земельних ділянках є власністю підприємства та поставляючи її іншим особам підприємство поставляє сільськогосподарську продукцію власного виробництва.

Враховуючи те, що об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком є площа сільськогосподарських угідь, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана у користування, судова колегія приходить до висновку, що користування земельною ділянкою можливе на будь-яких умовах, в тому числі і на умовах оренди.

При цьому Податковим кодексом не встановлено, що відповідні права на ділянки (зокрема, право користування) мають бути певним чином оформлені та зареєстровані.

Отже, відсутність належного оформлення земельних ділянок, зокрема, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника фіксованого сільськогосподарського податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у його користуванні.

Таким чином, фіксований сільськогосподарський податок сплачується з усіх земель, що фактично використовуються платником цього податку для виробництва сільськогосподарської продукції, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта стосовно того, що позивачем у перевіряємому періоді безпідставно включено до податкових декларацій з ПДВ, так як ПДВ від реалізації продукції, яка вироблена на земельних ділянках, які не перебувають у власності або в оренді суб'єкта господарювання, оскільки податковою не надано належних доказів на підтвердження самовільного захоплення позивачем будь-яких земельних ділянок або вилучення у нього земельних ділянок у якості застосування адміністративних санкцій за порушення земельного законодавства.

Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу на тому, що податкові органи наділені повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом. Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень органів державної податкової служби не належить. Відповідно, порушення платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами Податкового кодексу України.

Щодо висновків контролюючого органу стосовно нікчемності договору про надання транспортних послуг, укладеного між позивачем та ПП АФ "Астарта" та завищення податкового кредиту в серпні 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що товарність господарських операцій позивача зі ПП АФ "Астарта" підтверджена належним чином, зокрема документами про рух зерна на складах, подорожніми листами, реєстрами прийнятого зерна, актами виконаних робіт та податковими накладними.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту є правильними.

Інші доводи апеляційної скарги судова колегія не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Березанського відділення Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 березня 2013 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: