Ухвала суду № 30108015, 13.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 р.Справа № 1570/2006/2012

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В.

при секретарі Івановій К.І.

за участю представників сторін:

від апелянта ОСОБА_1

від вiдповiдачів Гурченкова Ганна Миколаївна

Кардецький Максим Юрійович

від відповідача

та третьої особи Савенко Валентина Анатоліївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області, голови Малиновського районного суду м. Одеси Лічмана Леоніда Григоровича, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю третіх осіб: суддів Малиновського районного суду м. Одеси Лічмана Л.Г., Граніна В.Л., Іщенка О.В., Гарського О.В., Сегеди О.М., Бобуйок І.А., Гуревського В.К., Журик С.В., Крижановського О.В., Михайлюк О.А., Жуковського С.О., Мазуна І.А., Жуган Л.В., Роїк Д.Я., Черевко С.П., Тополєвої Ю.В., Поліщук І.О., Корой В.Д., Передерко Д.П., Плавич І.В., Старікова О.О., Бурана О.М., Целуха А.П., Непоради О.М.; судді Одеського апеляційного адміністративного суду Вербицької Н.В., судді Одеського апеляційного суду Дрішлюка А.І., заступника керівника апарату Малиновського районного суду м. Одеси Мрачко Т.П. про визнання незаконним подання щодо звільнення з посади, скасування наказу, поновлення на посаді стягнення середньомісячного заробітку, моральної та матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Голови Малиновського районного суду м. Одеси, Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору судді Малиновського районного суду м. Одеси: Лічман Л.Г., Гранін В.Л., Іщенко О.В., Гарський О.В., Сегеда О.М., Бобуйок І.А., Гуревський В.К., Журик С.В., Крижановський О.В., Михайлюк О.А., Жуковський С.О., Мазун І.А., Жуган Л.В.. Роїк Д.Я.. Черевко С.П., Тополєва Ю.В., Поліщук І.О., Корой В.Д., Передерко І.В., Плавич І.В., Старіков О.О., Буран О.М., Целух А.П., Непорада О.М., суддя Одеського апеляційного адміністративного суду Вербицька Н.В., суддя апеляційного суду Одеської області Дрішлюк А.І., заступник керівника апарату Малиновського районного суду м. Одеси Мрачко Т.П. про визнання незаконним та скасування подання Голови Малиновського районного суду міста Одеси від 12.12.2011 року, визнання незаконним та скасування наказу Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області № 06-ос\к від 12.03.2012 року про звільнення заступника керівника апарату Малиновського районного суду міста Одеси, поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області середнього заробітку, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду. Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідачем при звільненні її з посади були порушені норми КЗпП України, що виразилось у тому, що п. 1 ст. 41 КЗпПУ визначений конкретних перелік категорій працівників, яких може бути звільнено за зазначеною підставою.

ОСОБА_1 посилалась також на те, що голова суду повинен одноособово вносити керівникові ТУ ДСА України подання про призначення на посаду заступника керівника апарату суду та про звільнення його з посади. Крім того, позивачка вказувала на відсутність правових підстав для застосування стосовно неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади. Також ОСОБА_1 посилалась на те, що суд не довів, у чому конкретно полягає одноразове грубе порушення трудових обов`язків з її боку.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року та прийняття нової постанови із задоволенням позовні вимоги ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з лютого 2001 року по березень 2012 року працювала на різних посадах в Малиновському районному суді м. Одеси. З листопада 2010 року, на підставі наказу начальника ТУ ДСА в Одеській області № 155-ос\к займала посаду заступника керівника апарату Малиновського районного суду м. Одеси.

У березні 2012 року, на підставі подання голови Малиновського районного суду м. Одеси Лічмана Л.Г. від 12.12.2011 року позивач була звільнена з посади заступника керівника апарату Малиновського районного суду м. Одеси наказом начальника ТУ ДСА в Одеській області № 6-ос\к від 12.03.2012 року відповідно до ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку щодо законності звільнення ОСОБА_1, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на посаді заступника керівника апарату Малиновського районного суду м. Одеси відповідно до Інструкції (посадова Інструкція заступника керівника апарату) затвердженої 11.11.2010 року.

У відповідності до п. 2.4. Посадової інструкції заступника керівника апарату Малиновського районного суду міста Одеси затвердженої 11 листопада 2010 року, з якою ОСОБА_1 ознайомлена та яку не оспорює, заступник керівника апарату суду організовує та веде кадрове діловодство у Малиновському районному суді міста Одеси.

Заступник керівника апарату суду під час виконання своїх посадових обов'язків, зокрема, з ведення кадрового діловодства, зобов'язаний керуватися чинним в Україні законодавством з питань обліку кадрів та кадрового діловодства, навіть якщо відповідний нормативний документ носить рекомендаційний характер (наприклад рекомендаціями Головдержслужби), оскільки такий обов'язок на заступника керівника (позивачку) покладено Посадовою інструкцією.

Упродовж строку виконання ОСОБА_1 обов`язків по веденню кадрового діловодства, обов`язки заступника керівника апарату суду, відповідно до посадової інструкції, фактично не виконувались.

06.10.2011 року наказом керівника апарату Малиновського районного суду міста Одеси № 70-ОД/к обов'язки з ведення кадрового діловодства та обліку кадрів покладено на консультанта Малиновського районного суду міста Одеси Рубан Н.В.

20.10.2011 року ОСОБА_1 отримала нову посадову інструкцію заступника керівника апарату Малиновського районного суду м. Одеси, погоджену головою суду та затверджену начальником ТУ ДСА в Одеській області, яка визначала її новий обов`язок та встановлювала нову відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

В порушення вимог Закону України «Про державну службу», при зміні функціональних обов'язків, ОСОБА_1 відмовилась від підпису про ознайомлення з новою посадовою інструкцією.

Відповідно до ст. 30 КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто.

Посадова інструкція - це документ, що видається з метою регламентації організаційно - правового статусу працівника, його конкретних завдань та обов`язків, прав, відповідальності, забезпечує умови для його ефективної роботи.

З викладеного вбачається, що конкретні завдання працівника, його посадові обов`язки, тобто конкретна робота, яку він зобов`язаний виконувати особисто згідно ст. 30 КЗпП України встановлюється саме посадовою інструкцією працівника.

За таких умов, відмова працівника від ознайомлення з його посадовою інструкцією фактично свідчить про відмову працівника від виконання своїх трудових обов`язків.

Саме тому, 16.11.2011 року керівник апарату Малиновського районного суду надіслала доповідну начальнику ТУ ДСА в Одеській області про невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків.

24 листопада 2011 року посадовими особами Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області було проведено перевірку ведення кадрового діловодства у Малиновському районному суді міста Одеси за результатами якої було складено довідку про стан роботи з кадрами у Малиновському районному суді міста Одеси.

У відповідності до зазначеної довідки в ході проведення перевірки було виявлено численні порушення: формування особових справ всіх державних службовців здійснювалося без дотримання Порядку ведення особових справ державних службовців, затвердженого постановою КМУ від 25.05.1998 року № 731. В деяких особових справах відповіді на питання розділу ІХ особової картки № П-2ДС, затвердженої наказом Мінстату України від 26.12.1995 року № 343 не заповнені працівниками особисто відповідно до вимог Інструкції по заповненню особової картки. Деяким державним службовцям не було присвоєно черговий ранг державного службовця.

До деяких облікових даних державних службовців не внесені відомості до розділів ІІІ, ІV, що суперечить методичним рекомендаціям щодо застосування Порядку ведення особових справ державних службовців.

Сформована особова справа ОСОБА_19 не зареєстрована у книзі обліку руху особових справ.

До облікових даних суддів: Лічмана Л.Г., Граніна В.Л., Іщенка О.В., Поліщук І.О., Гарського О.В., Мазун І.А, Крижановського О.В., Дрішлюка А.І.. Сегеди О.М., Гуревського В.К., Михайлюка О.А., Передерка Д.П., Маркарової С.В., Короя В.Д., Жуган Л.В., Вербицької Н.В., Целуха А.П., Непоради О.М., Бобуйка І.А.. Роїка Д.Я., Бурана О.М., Плавича І.В., Журика С.В., Жуковського С.О., Старікова О.О. та Черевка С.П. не внесені відомості до розділу ІV особової картки.

До трудової книжки судді Дрішлюка А.І. (на теперішній перебуває на посаді судді апеляційного суду Одеської області) не внесено запис про обрання його на посаду судді Малиновського районного суду м. Одеси безстроково.

Отже, висновком вищевказаної перевірки стало те, що заступник керівника апарату Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 несумлінно та не компетентно виконувала свої посадові обов`язки.

08.12.2011 року було проведено загальні збори суддів Малиновського районного суду м. Одеси, на яких, серед іншого, розглядалося питання пов'язане з виконанням ОСОБА_1 своїх трудових обов'язків та за результатами розгляду було вирішено доручити голові Малиновського районного суду м. Одеси звернутись до начальника ТУ ДСА України в Одеській області з поданням про звільнення з посади заступника керівника апарату Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1, яка допустила одноразове грубе порушення трудових обов`язків, яке завдало шкоду трудовим правам суддів та працівникам апарату суду.

З огляду на прийняте рішення головою Малиновського районного суду м. Одеси Лічманом Л.Г. направлено подання начальнику ТУ ДСА України в Одеській області Куценку В.Д. про звільнення з посади заступника керівника апарату Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

З 13.12.2011 року позивачка знаходилась на лікарняному та вийшла на роботу 12 березня 2012 року, але листків непрацездатності не надала.

12.03.2012 року начальником ТУ ДСА України в Одеській області, на підставі подання голови Малиновського районного суду м. Одеси, було видано наказ № 6-ос\к про звільнення заступника керівника апарату Малиновського районного суду м. Одеси із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов`язків відповідно до п. 1. ст. 41 КЗпП України.

Встановлюючи обставини справи та надаючи правову оцінку звільнення позивача суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, щодо законності звільнення позивача з вищезазначеної підставою з огляду на такі обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами

Питання щодо віднесення посади заступника керівника апарату до переліку посад, що можуть бути звільнені за ч. 1 ст. 41 КЗпП України , з огляду на доводи апеляційної скарги, потребує більш детального аналізу правового статусу керівника апарату суду, як одного з керівників судової установи.

Так, відповідно до ст. 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу, інформує збори суддів про свою діяльність. Збори суддів можуть висловити недовіру керівнику апарату суду, що тягне за собою звільнення його з посади. Керівника апарату місцевого суду, його заступника призначає на посаду та звільняє з посади начальник відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України за поданням голови місцевого суду, а керівників апаратів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду України, їх заступників - Голова Державної судової адміністрації України за поданням голови відповідного суду. Крім того, відповідно до п. 1.6. Посадової інструкції керівника апарату Малиновського районного суду м. Одеси керівник апарату суду безпосередньо підпорядковується начальнику територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області і координує свою діяльність з головою суду.

Аналізуючи повноваження голови суду в частині здійснення контролю за діяльністю керівника апарату суду, суд наголошує, що повноваження голови суду мають опосередкований характер, не характеризуються безпосереднім впливом на діяльність керівника апарату суду, а керівник апарату має певну автономію у прийнятті рішень, що стосуються керівництва роботи апарату суду.

Так, згідно статтею 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова суду тільки контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить керівникові територіального правління Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства.

Таким чином, керівник апарату суду є посадовою особою, що в своїй діяльності не підпорядкована голові суду, має власні управлінські та розпорядчі повноваження передбачені як законодавством, так й посадовою інструкцією, несе персональну відповідальність в організації належного організаційного забезпеченню роботи суду, суддів та судового процесу, йому безпосередньо підпорядковані усі працівники апарату суду, в тому числі й заступник керівника апарату.

На підставі викладеного, суд вважає, що в сенсі ч. 1 ст. 41 КЗпП України керівник апарату суду, є, наряду з головую суду, одним з керівників установи Малиновського районного суду м. Одеси.

Разом з тим, до переліку посад що можуть бути звільненні за ч.1. ст. 41 КЗпП України відносяться також й заступники керівника установи.

Таким чином, заступник керівника апарату суду відноситься до категорії посад, що може бути звільнена за ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що порушення, які стали підставою для звільнення позивачки, підпадають під категорію «одноразового грубого порушення». Зазначений висновок суду першої інстанції є також обґрунтованим.

Так, підставою для звернення з поданням про звільнення з посади став той факт, що ОСОБА_1 допустила декілька одноразових незалежних один від одного грубих порушень трудових обов'язків, яке завдало шкоду трудовим правам суддів та працівників суду, у вигляді неповного отримання оплати праці залежно від посади, стажу, рангу, який їм повинен бути присвоєний (стосується державних службовців).

Як вбачається з тексту подання про звільнення з посади заступника керівника апарату Малиновського районного суду міста Одеси, винними діями позивачки було порушено ряд нормативно-правових актів, серед яких Закони України «Про судоустрій і статус суддів», «Про державну службу», Положення «Про порядок та умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів» затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 року № 1049 Постанову Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби», Постанову Кабінету Міністрів України від 19.06.1996 року № 658 «Про затвердження положення про ранги державних службовців».

До порушень, які стали безпосередньою підставою для звільнення належать зокрема те, що з 18.06.2008 року не передана до ТУ ДСА копія наказу щодо встановлення надбавки за вислуги років консультанту суду Рубан Н.В., яка працювала на вказаній посаді з 2003 року. Наказом від 18.06.2008 року № 49а-ОС було встановлено з 13.05.2008 року виплачувати щомісячно надбавку за вислугу років, а саме понад 5 років, виходячи з посадового окладу у розмірі 15% Рубан Наталії Володимирівні, консультанту Малиновського районного суду м. Одеси. Сума недоотриманих коштів з урахуванням індексації з 18.06.2008 року по 31.12.2010 року становила 1316,48 грн.

Секретарю судових засідань Лук`яновій В.І., з 23.05.2010 року не нараховувалась надбавка за вислугу років. Наказом від 08.08.2008 року Лук`янову (Втулкіну) В.І. було призначено на посаду консультанта Малиновського районного суду м. Одеси з 09.08.2008 року як таку, що успішно пройшла стажування з посадовим окладом відповідно до штатного розпису. 11 лютого 2009 року наказом № 24-ОС Лук`янову (Втулкіну) В.І. було переведено на посаду секретаря судових засідань цього ж суду. Отже, станом на 23.05.2010 року стаж державної служби становить - 3 роки. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлена у розмірі 10% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг. Сума недоотриманих коштів з урахуванням індексації з 23.05.2010 року по 31.12.2010 року становила 551,06 грн.

Перебуваючи на посаді консультанта суду з 01.11.2010 року (наказ № 48-ОС/к), Святецька Інна Олександрівна отримувала зарплату секретаря судового засідання (наказ № 67-ОС від 07.07.2009 року). Дане порушення підпало під той проступок, який міг заподіяти значної матеріальної шкоди. Шкода не була заподіяна фактично тому, що з 01.07.2010 року посадовий оклад як консультанта суду, так і секретаря судового засідання складав 884 грн.(що наприклад різнилося на 01.01.2010 року: посадовий оклад консультанта - 880 грн., посадовий оклад секретаря судового засідання - 869 грн.).

Перебуваючи на посаді секретаря судових засідань, Рижих В.В. з 15.11.2010 року, не нараховувалась надбавка за вислугу років (з 01.01.2011 року надбавка за вислугу років на державній службі у розмірі 15% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця). Сума недоотриманих коштів з урахуванням індексації з 15.11.2010 року по 31.12.2010 року становила 231,06 грн.

Перебуваючи на посаді секретаря суду, Скрябіній В.Б. з 26.09.2011 року, не нараховувалась надбавка за вислугу років (з 26.09.2011 року надбавка за вислугу років на державній службі у розмірі 20% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця).

Так, підставою для звільнення керівника за ч.1 ст. 41 КЗпП України є вчинення працівником одноразового грубого порушення трудових обов'язків, а не триваючого. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу.

Разом з тим, під продовжуваним проступком називають ряд ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими ж суб'єктами, засобами дії і які складають у сукупності єдине правопорушення.

Таким чином, сукупність грубих порушень не може кваліфікуватись як скоєння триваючого порушення , яке унеможливлює застосування до працівника положень ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

У відповідності до п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Відповідно до ст.244-2 КАС України суди зобов'язані привести судову практику у відповідність з рішеннями Верховного суду України.

Верховним Судом України у рішенні від 21.02.2007 (справа № 6-28445св06) щодо поновлення на роботі у зв'язку з незаконним звільненням з посади року роз'яснено, що розірвання трудового договору з підстав, зазначених в п.1 ст. 41 КЗпП України передбачає визначення кола порушень трудових обов'язків, під які підпадають такі порушення, у яких ознакою грубості характеризуються усі факти, що характеризують їх склад - це і характер дії або бездіяльності працівника, і істотність наслідків порушення трудових обов'язків, і особливості причинного зв'язку між порушенням і його наслідками, і форми вини. Таким чином, порушення трудових обов'язків, як підстава для звільнення можуть мати системний характер.

Оскільки характер дії ОСОБА_1 в частині неналежного виконання службових обов'язків в сфері кадрового діловодства мають систематичний характер, а наслідки в вигляді неотримання заробітної плати працівниками суду в належному розмірі є істотними, суд вважає, що порушення трудового законодавства, допущене ОСОБА_1 є одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків.

У відповідності до ч. 2 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Порушення трудового законодавства з боку ОСОБА_1 характеризується наявністю шкоди, що була заподіяна робітникам Малиновського районного суду м. Одеси, які виразилась в неотриманні передбачених законом платежів.

Порушення, які були зазначені в поданні про звільнення заступника керівника Малиновського районного суду міста Одеси та стали підставою для звільнення позивачки, спричинили несвоєчасне та неповне отримання співробітниками Малиновського районного суду міста Одеси грошових коштів, що порушує гарантоване Конституцією України право на належні умови праці та своєчасне одержання винагороди за працю.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що розглядаючи зазначену справу суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності підстав звільнення ОСОБА_1, оскільки під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Згідно до ст..30 Закону України «Про державну службу» , в редакції яка діяла на момент звільнення позивачки, підставами припинення державної служби , крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:

1) порушення умов реалізації права на державну службу;

2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених ст.16 цього Закону;

3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби.

Тому, якщо у спеціальному законі (Закони України "Про міліцію", "Про Кабінет Міністрів України" тощо) не передбачено або прямо заборонено застосування норм трудового законодавства то особа може бути звільнена виключно з підстав передбачених цими законами. В той же час, ряд спеціальних законів (Закони України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування" та ін.) передбачають можливість поширення на службові відносини трудового законодавства, тому підстави припинення служби у такому випадку діляться на загальні, передбачені Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), та спеціальні, передбачені відповідними спеціальними законами України.

До загальних підстав звільнення державних службовців належать підстави, передбачені статтею 36 КЗпП України : угода сторін; закінчення строку (підпункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимоги про їх припинення; призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу; розірвання договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи керівника державного органу (статті 40, 41) .

З урахуванням вищезазначеного, порушення, які стали підставою для звільнення, як в своїй сукупності, так і кожне окреме (одноразове) є грубими, оскільки порушують гарантоване Конституцією України право на працю, належні умови праці, своєчасне отримання винагороди за працю.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги твердження позивача про те, що під час проведення зборів суддів Малиновського районного суду м. Одеси було порушено чинне законодавство та її права.

Докази по справі (зокрема протокол № 12 загальних зборів суддів Малиновського районного суду міста Одеси від 08.12.2011 року), свідчать про те, що під час проведення зборів суддів Малиновського районного суду 08 грудня 2011 року, позивачці було доведено зміст довідки за результатами перевірки ТУ ДСА України в Одеській області та інших документів щодо питання першого порядку денного та була надана можливість надати пояснення з приводу питань порушених у довідці.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 була присутня на вищевказаних зборах суддів та їй було запропоновано надати пояснення.

Проте, позивачка відмовилась від надання пояснень, нічим таку відмову не обґрунтувавши, а додаткового строку для надання пояснень не просила. З метою дотримання прав позивачки та найбільш повного з'ясування обставин, їй було запропоновано надати пояснення до прийняття рішення про звернення з поданням про звільнення, тобто до того, як було розпочато встановлену ч. 3 ст. ст. 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» процедуру звільнення заступника керівника апарату суду з посади.

Таким чином, вимоги ч. 1 ст. 149 КЗпП України щодо витребування пояснень, при звільненні позивачки було повністю дотримано, про що йшлося у письмових поясненнях відповідача, які було подано до суду першої інстанції. Тому не відповідає дійсності твердження апелянта про те, що суд допустив неповне з'ясування обставин, а висновки суду не відповідають обставинам, які встановлені судом та підтверджуються доказами по справі.

Слід відмітити, що 12.03.2012 року, тобто в день винесення оскаржуваного наказу про звільнення позивачки, Територіальним управлінням ДСА України в Одеській області до Малиновського районного суду міста Одеси супровідним листом № 6-695/12 було направлено вищевказаний наказ до Малиновського районного суду міста Одеси.

У відповідності до вказаного супровідного листа голові Малиновського районного суду міста Одеси було надіслано копію наказу про звільнення ОСОБА_1 з проханням повідомити її про те, що для отримання трудової книжки необхідно прибути до територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (м. Одеса, вул. Бабеля, 2 каб. № 2) та надання пояснень по проведенню службових перевірок.

В той же день, тобто 12.03.2012 року, позивачку було ознайомлено з листом № 6-695/12 від 12.03.2012 року та вручено копію наказу про звільнення, що підтверджується її розпискою на супровідному листі про отримання вказаного наказу.

Згідно акту від 12.03.2012 року підписаного співробітниками Малиновського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 було вручено копію наказу про звільнення про вона розписалася на супровідному листі, а від отримання копії супровідного листа позивачка двічі відмовилась.

Таким чином, з метою дотримання вимог чинного законодавства України щодо вручення працівнику трудової книжки в день звільнення, позивачці було запропоновано прибути до Територіального управління ДСА України в Одеській області та отримати трудову книжку.

Проте, незважаючи на те, що вона була повідомлена про необхідність отримання трудової книжки, позивачка не прибула до Територіального управління ДСА України, у зв'язку з чим, трудову книжку в день звільнення не отримала.

Таким чином, відповідачами було вжито всіх, залежних від них, заходів для дотримання вимог чинного законодавства України щодо вручення трудової книжки, однак через те, що позивачка не прибула до Територіального управління ДСА України в Одеській області, тобто з причин, незалежних від відповідачів, трудову книжку позивачці не було вручено.

З викладеного вбачається, що вимоги КЗпП України щодо вручення трудової книжки в день звільнення не було дотримано з вини самої позивачки.

Не знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції правил колегіального розгляду справи. До того ж, розгляд справи понад встановлені строки не вплинуло на правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі.

У відповідності до п. 4) ч. 1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є лише таке порушення норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки вищевказані твердження ОСОБА_1 не впливають на правильність вирішення адміністративної справи по суті, то суд приходить до висновку, що вони не можуть вважатися підставами для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги взагалі не стосуються предмету спору, тому не враховуються судовою колегією при розгляді апеляційної скарги.

Крім того, ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що збори суддів та подання голови суду про звільнення є незаконними, оскільки на думку позивачки до компетенції зборів суддів не входить вирішення питання про звільнення заступника керівника апарату суду.

У відповідності до ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до повноважень голови суду відноситься внесення подання про звільнення заступника керівника апарату суду з посади.

Як вбачається з дослідженого апеляційним судом подання Голови Малиновського районного суду міста Одеси про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника апарату Малиновського районного суду, зазначене подання підписано Головою Малиновського районного суду міста Одеси та в подальшому направлено до ТУ ДСА України в Одеській області.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується той факт, що подання про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника апарату Малиновського районного суду міста Одеси внесено саме головою Малиновського районного суду міста Одеси, чим дотримано вимоги ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною 1 ст. 113 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування - самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями.

У відповідності до ч. 2 ст. 113 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їх діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.

Частиною 3 ст. 113 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що до питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані із здійсненням правосуддя.

У відповідності до п. 3) ч. 4 ст. 113 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань щодо участі у визначенні потреб кадрового забезпечення судів.

Згідно п. 1) частини 5 ст. 113 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» збори суддів місцевого суду обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду.

Вказані положення чинного законодавства України, у системному зв'язку, свідчать про можливість розгляду зборами суддів місцевого суду питань, які пов'язані з внутрішньою діяльністю суду та окремих працівників суду, зокрема, щодо питань які стосуються кадрового діловодства в суді.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо неможливості розгляду зборами місцевого суду питань пов'язаних з виконанням ОСОБА_1 своїх службових обов'язків.

Крім того, як встановлено судом вище, рішення про звільнення ОСОБА_1 приймалось не зборами суддів, а Територіальним управлінням ДСА України в Одеській області за поданням голови Малиновського районного суду міста Одеси

Таким чином, на зборах можуть вирішуватись питання пов'язані з роботою конкретних працівників, зокрема заступника керівника апарату суду, а відтак ті питання, які розглядалися на зборах суддів від 08.12.2011 року відносилися до їх компетенції.

Як вбачається з матеріалів справи, на час проведення перевірки обов'язки з ведення кадрового діловодства були покладені на іншу особу.

Діючим законодавством не передбачене права працівників суду приймати участь у проведенні Територіальним управлінням ДСА України в Одеській області перевірок щодо питань, які не відносяться до їх посадових обов'язків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення її на посаді заступника керівника апарату у Малиновському районному суді м. Одеси є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки, звільнення було законним та таким, що не суперечить чинному законодавству.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що подання голови Малиновського районного суду м. Одеси Лічмана Л.Г. від 12.12.2011 року та наказ ТУ ДСА в Одеській області № 6-ос/к від 12.03.2012 року про звільнення заступника керівника апарату Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов`язків є правомірними, прийнятими у відповідності до вимог діючого законодавства.

Зважаючи на те, що в даному випадку відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно відмови у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної та матеріальної допомоги, зважаючи на наступне.

Позивачем не надано належних допустимих доказів на підтвердження того, що діями або бездіяльністю відповідачів їй заподіяно моральну шкоду, наявності причино - наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та нанесеною шкодою; яким чином позивач оцінив заподіяну йому шкоду та, з чого він при цьому виходив.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосередньо причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.03.2013 року.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Димерлій О.О.

суддя Єщенко О.В.