Ухвала суду № 30107962, 06.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 р.Справа № 2-а/1570/6/11

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

06 березня 2013 року м. Одеса

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області Державної податкової служби (раніше - Державна податкова інспекція у Болградському районі Одеської області) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Харчовик» до Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

10 січня 2011 року ВАТ «Харчовик» звернулося до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Болградському районі №0001331501/0 від 12.08.2010 року, №0001331501/1 від 09.09.2010 року та №0001331501/2 від 18.10.2010 року про донарахування ВАТ «Харчовик» податку на додану вартість в сумі 188718,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 56615,40 грн. (а.с. 4-9 т. 1).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що на підставі акту перевірки від 29.07.2010 року № 623/1501/20925875 відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 12.08.2010 року № 0001331501/0 про донарахування ВАТ «Харчовик» податку на додану вартість у сумі 188718,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 56615,40 грн. на підставі самостійного визнання нікчемними укладеної позивачем угоди. За результатом процедури адміністративного оскарження були прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.09.2010 року № 0001331501/1 та від 18.10.2010 року № 0001331501/2. Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними та таким, що підлягають скасуванню. Позивач вказує на помилковість висновку відповідача щодо нікчемності цивільно-правових угод, укладених ним з ПП «Мет-Профіль», оскільки основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актом перевірки, тобто, довести нікчемність правочину можливо шляхом наведення норми, в якої чітко зазначено, що правочин є нікчемним. Позивач також вказує, що відповідачем невірно викладена норма ст. 228 Цивільного кодексу, на яку він посилається як підставу вважати зазначений правочин нікчемним, акцентує увагу на ст. ч. 3. 215 ЦК України, відповідно до якої якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Також позивач посилається на постанову Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в якої закріплений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 229 ЦК, та визначено, що всі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Вимога щодо встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду (у судовому порядку) в разі наявності відповідного спору. Крім того, позивачем зазначено, що оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за даними, які відрізняються від тих, що викладені в акті перевірки. Позивач також зазначає, що відповідно до податкових повідомлень-рішень донарахування суми податку було здійснено за порушення ним пп. 4.4.2. п.4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.2.1. п. 7.2., пп. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тоді як взагалі не зрозуміло, яким чином ці норми стосуються позивача, а суми податкового кредиту, нарахованого позивачем, підтверджуються відповідними податковими накладними.

14.01.2011 року позивач надав уточнення позовних вимог, пов'язані з прийняттям ДПІ у Болградському районі податкового повідомлення-рішення від 04.01.2011 року № 0001331501/3, яке позивач отримав після подання ним позову, у зв'язку з чим просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Болградському районі №0001331501/0 від 12.08.2010 року, № 0001331501/1 від 09.09.2010 року, № 000133150/2 від 18.10.2010 року та № 0001331501/3 від 04.01.2011 року про донарахування ВАТ «Харчовик» податку на додану вартість в сумі 188718,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 56615,40 грн. (т. 1 а.с. 73).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року позов був задоволений. Скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області № 0001331501/0 від 12.08.2010 року, № 0001331501/1 від 09.09.2010 року, № 0001331501/2 від 18.10.2010 року та № 0001331501/3 від 04.01.2011 року про донарахування ВАТ «Харчовик» податку на додану вартість в сумі 188718 гривень та штрафних санкцій в сумі 56615 гривень 40 копійок. (а.с. 96-105 т. 2).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у Болградському районі Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

29.07.2010 року ДПІ у Болградському районі була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ВАТ «Харчовик», за результатом якої складено акт перевірки від 29.07.2010 року № 623/1501/20925875 (т. 1 а.с. 10 - 11).

Актом перевірки встановлено порушення ВАТ «Харчовик» пп. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.10 ст. 5 Порядку заповнення та надання декларації з податку на додану вартість від 15.06.2005 року № 213.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Болградському районі прийняло податкове повідомлення-рішення, яким встановлено порушення ВАТ «Харчовик» пп. 7.2.1. п.7.2. ст. 7, пп. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, та визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 245333,4 грн., в тому числі за основним платежем - 188718,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 56615,40 грн. (т. 1 а.с. 18).

Не погодившись з цим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до ДПІ у Болградському районі зі скаргою від 25.08.2010 року № 25/08-1 (т. 1 а.с. 19-21).

Рішенням ДПІ у Болградському районі про результати розгляду первинної скарги від 08.09.2010 року № 5584/10/15-9/1501Ю скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 12.08.2010 року № 0001331501/0 - без змін (т. 1 а.с. 23-24).

З урахуванням цього рішення 09.09.2010 року ДПІ у Болградському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001331501/1, яким визначено суму податкового зобов'язання ВАТ «Харчовик» з податку на додану вартість у сумі 245333,4 грн., в тому числі за основним платежем -188718,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 56615,40 грн. (т. 1 а.с. 26).

Позивач звернувся зі скаргою до ДПА в Одеській області (т. 1 а.с. 27-31), за результатами розгляду якої прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги від 12.10.2010 року №37170/10/250007, яким скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення -без змін (т. 1 а.с. 32-34), у зв'язку з чим ДПІ у Болградському районі прийняла податкове повідомлення-рішення від 18.10.2010 року № 001331501/2 (т. 1 а.с 35).

29.10.2010 року позивач звернувся зі скаргою до ДПА України (т. 1 а.с. 36-40), за результатом розгляду якої було прийнято рішення від 29.12.2010 року № 14473/6/25-0115, яким скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (т. 1 а.с. 44-47), у зв'язку з чим ДПІ у Болградському районі прийняла податкове повідомлення-рішення від 04.01.2011 року №001331501/3 (т. 1 а.с. 74).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, суд першої інстанції вірно зазначив, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Харчовик» здійснює виробництво та оптову продажу алкогольних напоїв, що підтверджується ліцензією на виробництво алкогольних напоїв серії АГ №152083 та додатками до неї (т. 1 а.с. 96-99) та ліцензією на право оптової торгівлі алкогольними напоями серії АВ№ 106649 (т. 1 а.с. 100).

Як правильно враховано судом першої інстанції, 03.05.2010 року між позивачем (покупець) та ПП «Мет-Профіль» (постачальник) укладено договір поставки № 10, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця комплектуючі та допоміжні матеріали для алкогольної продукції, паливно-мастильні матеріали, в асортименті (кірамічний сувенірний комплект, бутилка, короб, етикетка, пробка та інше), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Місцем поставки визначений склад покупця, розташований за адресою: Одеська область, м. Болград, вул. Заводська, 34 (т. 1 а.с. 48-49).

Додатковою угодою до договору поставки від 03.05.2010 року № 10 від 04.05.2010 року сторонами було обумовлено, що місцем передачі товару є склад постачальника, а транспортування здійснюється покупцем самостійно за власний рахунок (т. 1 а.с. 101).

Відповідно до податкової накладної від 03.05.2010 року № 050303 (т.1 а.с. 50) та накладної від 03.05.2010 року № 050303 (т. 1 а.с. 54) за вказаним договором було поставлено етикетки «Княжа корона» на 0,7 л у кількості 14000 штук та кульки сувенірні у кількості 60000 штук загальною вартістю 376906,00 грн., в тому числі ПДВ - 62817,67 грн.

Відповідно до податкової накладної від 04.05.2010 року № 050403 (т. 1 а.с. 51) та накладної від 04.05.2010 року № 050403 (т.1 а.с. 55) за вказаним договором було поставлено медалі георгіївські у кількості 50000 штук загальною вартістю 75000,00 грн., в тому числі ПДВ - 12500,00 грн.

Відповідно до податкової накладної від 05.05.2010 року № 050505 (т. 1 а.с. 52) та накладної від 05.05.2010 року № 050505 (т. 1 а.с. 57) за вказаним договором були поставлені кульки сувенірні у кількості 60000 штук загальною вартістю 174400,00 грн., в тому числі ПДВ - 62400,00 грн.

Відповідно до податкової накладної від 05.05.2010 року № 050504 (т. 1 а.с. 53) та накладної від 05.05.2010 року № 050504 (т. 1 а.с. 56) за вказаним договором були поставлені коробки сувенірні у кількості 30000 штук загальною вартістю 306000,00 грн., в тому числі ПДВ - 51000,00 грн.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 05.01.2010 року було укладено договір транспортного експедирування, відповідно до якого експедитор надає клієнту послуги з організації та здійснення транспортної перевозки вантажів у міжнародному та міжміському сполученні протягом терміну дії договору, а клієнт зобов'язується оплачувати вартість наданих йому послуг (т. 1 а.с. 104-105).

Судом першої інстанції враховано, що право ФОП ОСОБА_1 надавати послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», в тому числі внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, підтверджується ліцензією серії АГ № 504609 від 02.11.2010 року № 43Л зі строком дії ліцензії з 03.10.2007 року по 02.10.2012 року (т.1 а.с. 107).

На виконання договору транспортного експедирування ФОП ОСОБА_1 здійснив перевезення товару, що поставлявся за договором поставки від 03.05.2010 року № 10, укладеним між позивачем та ПП «Мет-Профіль», що підтверджується товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 102-103), рахунком від 10.05.2010 року, виставленим позивачу за надані послуги (т. 1 а.с. 108), та актом виконаних робіт (т. 1 а.с. 109). Факт оплати зазначених транспортних послуг підтверджується видатковим касовим ордером від 10.06.2010 року (т.1 а.с. 110).

Судом першої інстанції також досліджені платіжні доручення, згідно з якими позивачем здійснювалось перерахування коштів на оплату поставленої ПП «Мет-Профіль» продукції (т.1. а.с. 111-113), та квитанції до прибуткового касового ордера ПП «Мет-Профіль»(т. 1 а.с. 114-127). Крім того, з книги складського обліку руху комплектуючих матеріалів (гофроящик) вбачається надходження до складу продукції від ПП «Мет-Профіль» (т. 1 а.с. 135-138).

Враховуючи зазначене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з тим, що позивачем надані первинні документи, які підтверджують здійснення ним господарської операції з поставки комплектуючих товарів від ПП «Мет-Профіль», а також податкові накладні, які стали підставою для нарахування позивачем податкового кредиту. Отже порушення з боку позивача пп. 7.2.1. п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», як то зазначено в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, відсутні, оскільки податкові накладні складені відповідно до вимог законодавства, а всі суми ПДВ, віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені відповідними податковими накладними.

Вирішуючи питання про правомірність висновку відповідача про безтоварність вищезазначеної господарської операції судом першої інстанції вірно зазначене таке.

Відповідно до наказу генерального директора ВАТ «Харчовик»від 10.03.2010 року № 37 у зв'язку з розширенням виробництва алкогольних напоїв та плануванням виробництва вермутів, з метою виходу вермутів на алкогольний ринок України влітку 2010 року було прийнято рішення забезпечити розроблення та закупівлю всіх комплектуючих для безперебійного виробництва вермутів в кількості 180000 пляшок та з метою конкурентного оформлення вермутів, зацікавлення оптових покупців та кінцевих споживачів в новій продукції, розробити та придбати сувенірні кульки для вермутів та здійснювати продаж вермутів в кількості 120000 пляшок у сувенірних кульках (т. 1 а.с. 134).

Як вбачається з попередніх калькуляцій вартості виробництва продукції, складених для виробництва позивачем вермутів, під час розрахунку собівартості продукції позивач враховував затрати на кульки сувенірні (т. 1 а.с. 139-150).

Згідно з довідкою регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів в Одеській області від 25.03.2011 року № 4/03-20.925875, складеної за результатами планової виїзної документальної перевірки ВАТ «Харчовик» з питань виробництва та обігу алкогольних напоїв за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року підприємством було вироблено вермуту ємністю 1,0 л - 143157 пляшок (т. 1 а.с. 151-155).

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач дійсно мав за мету виробництво вермутів та планував їх реалізацію у сувенірних кульках, у зв'язку з чим придбання таких кульків є цілком закономірною подією та такою, що відповідає концепції виробництва позивача. Крім того, судом встановлено, що позивачем укладались договори поставки з оптовими поставщиками щодо поставки алкогольної продукції, у межах яких, зокрема здійснювалась поставка вермутів, що підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 156-210). Тобто, отримані від ПП «Мет-Профіль» сувенірні кульки за договором поставки від 03.05.2010 року №10 позивач використовував в оподатковуваних операціях у власній господарській діяльності, що відповідає умовам віднесення сплачених сум ПДВ під час придбання продукції до складу податкового кредиту за відповідний звітний період.

Також судом першої інстанції вірно враховано, що позивачем здійснюється виробництво столового напівсолодкого червоного вина під торговою маркою «Княжа корона», що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів і послуг від 26.01.2009 року (т. 1 а.с. 212-213) та сертифікатами відповідності, виданими ВАТ «Харчовик», якими встановлена відповідність продукції всім вимогам, зокрема й вин торгової марки «Княжа корона» (т. 1 а.с. 214-217).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» маркування виноробної продукції, у тому числі сидру і перрі (без додання спирту), яка реалізується в Україні, здійснюється таким чином: на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) виноробної продукції, у тому числі сидру і перрі (без додання спирту), яка реалізується через торговельну мережу, в доступній для споживача формі згідно з чинним законодавством про мови вказуються: назва держави; найменування суб'єкта господарювання та його місцезнаходження; знак для товарів і послуг; назва продукції; місткість посуду; вміст спирту (% об.); вміст цукру (крім сухих вин, шампанського, ігристого вина та коньяку) (% мас.); позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України, наявність ароматизаторів, барвників (при їх використанні). Штриховий код повинен бути нанесений на видиму сторону етикетки, або контретикетки, або пляшки (іншого посуду). Дата виготовлення продукції повинна бути зазначена на видимій стороні етикетки, або контретикетки, або корка, або пляшки (іншого посуду).

Таким чином, судом правильно зазначено, що виробництво етикеток для реалізації вина під торговою маркою «Княжа корона» обумовлена вимогами чинного законодавства щодо маркування відповідної продукції.

Позивачем також надані зразки етикеток «Княжа корона», тобто, зразок товару, що безпосередньо поставлявся за вказаним договором поставки (т. 1 а.с. 218), а також копія книги складського обліку руху комплектуючих матеріалів (етикетка), в якому відображений факт отримання від ПП «Мет-Профіль» етикеток «Княжа корона 0,7 л» у кількості 14000 штук (т.1 а.с. 240-241). Факт реалізації виробленої продукції підтверджується договором поставки, укладеним з ТОВ «Олмар», поставка якому підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною (т. 1 а.с. 221-231). Решта етикеток згідно з балансовою довідкою обліковується на складі позивача (т. 1 а.с. 220).

Крім того судом першої інстанції встановлено, що для маркування десертних вин «Кагор Український», «Лідія», «Ізабелла», «Бастардо Болградський» у пляшці Штоф 0,7 л під торговельною маркою «Болград» позивачем використовуються георгіївські медалі, а також коробки сувенірні (картонний короб на 8 пляшок з відривною частиною), які також були поставлені за договором поставки від 03.05.2010 року № 10 та прийняті для обліку на складських приміщеннях позивача, що підтверджується книгою складського обліку руху комплектуючих матеріалів (етикетка) (т. 1 а.с. 239-240) та книгою складського обліку руху комплектуючих матеріалів (гофроящик) (т. 1 а.с. 135-136). Використання георгіївських медалей та сувенірних коробок у виробництві вина підтверджується попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції - вина Кагор Штоф 0,7 л (т. 1 а.с. 251-255, т. 2 а.с. 1-6), а також договором поставки, укладеним з ПП ОСОБА_2, на підставі якого здійснюється поставка відповідної продукції, що, зокрема, підтверджується видатковими накладними (т. 2 а.с. 7-25). Крім того, для огляду до суду наданий зразок георгіївської медалі, який використовується у виробництві та був поставлений ПП «Мет-Профіль» (т. 1 а.с. 237-238).

За таких обставин суд першої інстанції правильно вирішив, що господарські операції з поставку комплектуючої продукції від ПП «Мет-Профіль» підтверджуються первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суми ПДВ, віднесені позивачем до складу податкового кредиту за результатами таких господарських операцій підтверджуються відповідними податковими накладними, крім того, позивачем належним чином доведений факт використання придбаної продукції в оподатковуваних операціях у власній господарській діяльності. Тобто, позивачем дотримано всі умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість, встановлених Законом України «Про податок на додану вартість».

Вирішуючи питання про правомірність висновку акту перевірки про нікчемність угоди, укладеної з ПП «Мет-Профіль», що обґрунтовується відсутністю у останнього умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, суд першої інстанції обґрунтовано керувався наступним.

Зазначені обставини відповідач підтверджує актом від 28.07.2010 року № 103/23-214/33387309 про неможливість проведення перевірки ПП «Мет-Профіль» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит в квітні, травні, червні 2010 року, складеним ДПІ у Малиновському районі м. Одеси (т. 2 а.с. 63-66).

З цього акту перевірки вбачається, що ПП «Мет-Профіль» надавав останню декларацію з ПДВ за квітень 2010 року з відміткою «до відома», а за травень 2010 року-червень 2010 року декларації підприємством не надавались.

Однак, до суду надана копія податкової декларації з ПДВ ПП «Мет-Профіль» за травень 2010 року, у розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів якої відображена господарська операція з поставки товарів позивачу (т. 2 а.с. 83-88), а також копія квитанції про відправлення цінного листа, в опису вкладення у якому зазначена Декларація з ПДВ за травень 2010 року по ПП «Мет-Профіль» (т. 2 а.с. 71).

Крім цього, відповідачем жодним чином не підтверджені відомості, викладені в акті перевірки контрагента позивача щодо відсутності у нього необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності. По-перше, інформація про відсутність у ПП «Мет-Профіль» управлінського та технічного персоналу, основних засобів та оборотних активів не підтверджується первинними документами. Акт перевірки є лише документом, що засвідчує виявлені в ході перевірки обставини, однак, не представляє собою доказову базу на підтвердження тих чи інших обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. По-друге, виявлення факту розбіжностей між сумою податкового кредиту ВАТ «Харчовик» та сумою податкового зобов'язання ПП «Мет-Профіль» шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА не є підставою для визнання угоди нікчемною, так саме як не є підставою для визнання нікчемною угоду у разі якщо контрагент за такою угодою неналежним чином оформляє податкову звітність. По-третє, чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Відповідно до пунктів 1.7., 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 (чинного на момент проведення перевірки), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Суд вірно виходив з того, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження фактів, викладених в акті перевірки. Більш того, у своєму клопотанні від 03.08.2011 року (т.2 а.с. 90) відповідач підтвердив те, що він не в змозі надати обґрунтованої відповіді на питання, що виникають в ході судового засідання.

Крім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Суд першої інстанції правомірно визнав безпідставними висновки ДПІ у Болградському районі про нікчемність договору поставки від 03.05.2010 року № 10, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Мет-Профіль», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину,.

Крім того, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у податкових повідомленнях-рішеннях, що є предметом судового розгляду у цій справі, встановлені інші порушення, ніж зазначені в акті перевірки, на підставі якого приймались ці податкові повідомлення-рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову Відкритого акціонерного товариства «Харчовик».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятих відповідачем рішень.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Таким чином апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов