Ухвала суду № 30107516, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2013 року м. Київ К-32827/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2010

у справі № 2-а-42943/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова асоціація "Агросвіт"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агропромислова асоціація "Агросвіт" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення № 0004031502/1 від 09.10.2009.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скаргах просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку декларації позивача з податку на додану вартість за травень 2009 року та складено акт № 5476/15-223/32949661 від 17.08.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення -рішення № 0003311502/0 від 01.09.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 487165, 40 грн.: основний платіж - 463967, 05 грн., штрафні (фінансові) санкції - 23198, 35 грн.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.5.1 п. 7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", підприємством занижено податок на додану вартість за червень 2009 року на суму 463 967,05 грн.

В порядку адміністративного оскарження відповідачем прийняло рішення, згідно якого про результати розгляду первинної скарги від 02.10.2009 року № 10111/10/25-013 скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003311502/0 від 01.09.2009, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 480802, 93 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004031502/01 від 09.10.2009, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6362, 47 грн.: основний платіж - 6059, 50 грн., штрафні (фінансові) санкції - 302, 97 грн.

Відповідачем донараховано позивачу ПДВ на підставі висновку відповідача про встановлення завищення податкового кредиту за червень 2009 року та заниження ПДВ, оскільки позивачем до податкової декларації включено податкові накладні за минулі податкові періоди: на суму 3559, 50 грн. за податковою накладною ПП "Амеда плюс" за січень 2009 року, на суму 2500 грн. за податковою накладною ПП "Епріс" за січень 2008 року, що підтверджується актом перевірки № 5476/15-223/32949661 від 17.08.2009 року, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 02.10.2009 року № 10111/10/25-013, письмовими запереченнями представника відповідача. На підставі бази даних - інформаційних ресурсів ДПА України (системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів), встановлено, що до складу податкових зобов'язань ПП „Амеда плюс", ПП „Епріс" зазначені суми не включили, що призвело до порушення позивачем пп. 7.5.1 п. 7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Встановлено, що між приватним підприємством „ЭПрИС", виконавцем, та ТОВ „Агропромислова асоціація "Агросвіт", замовником, укладено договір, предметом якого є виконання інженерно-геологічних досліджень на місці зернозберігального комплексу у селищі Залізничне Чугуївського району Харківської області у відповідний строк, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією договору № 825/2008 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 28.01.2008.

Між ТОВ „Агропромислова асоціація "Агросвіт", орендодавцем, та Приватним підприємством „АМЕДА-ПЛЮС", орендарем, укладено договори про передачу орендареві у користування на встановлений договором строк на платній основі без права викупу комплексу будівель та устаткування Вовчанського круп'яного заводу у м. Вовчанську Харківської області, комбікормового заводу в смт. Чкаловське Чугуївського району Харківської області та елеватору в сел. Орілька Лозівського району Харківської області, відповідно, що підтверджується копіями договорів оренди № 5/01 о від 01.01.2008, № 8/01 від 01.01.2008, № 9/01 від 01.01.2008.

На підставі договорів № 5/01о від 01.01.2008 року, № 8/01о від 01.01.2008 року, № 9/01о від 01.01.2008 року ТОВ Агропромислова асоціація "Агросвіт" отримано послуги по ремонту обладнання ПП "АМЕДА-ПЛЮС", що підтверджується видатковими накладними № 01-01-09-5 від 01.01.2009 року, № 01-01-09-2 від 01.01.2009 року, № 01-01-09-3 від 01.01.2009 року.

Суму податку на додану вартість за отримані послуги включено ТОВ Агропромисловою асоціацією „Агросвіт" до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за червень 2009 року, згідно отриманої від ПП „ЗПрИС" податкової накладної від 28.01.2008 року № 414 на суму 15000 грн., з них ПДВ - 2500 грн.

Також, позивачем включено до складу податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року сума податку на додану вартість -3559, 50 грн. за отримані послуги згідно отриманих від ПП „АМЕДА-ПЛЮС" податкових накладних.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України „Про податок на додану вартість" свідчить, що термін "сплата податку" використовується в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (п. 1.3 ст. 1, пп. 7.4.1 - 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Так, п. 1.3 ст. 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку - постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Позивач на момент здійснення перевірки мав належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують розмір податкового кредиту, відображений в декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року.

Невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язань щодо визначення відповідних сум податкових зобов'язань та несплата таких зобов'язань до бюджету за наслідками здійснення господарських операцій не передбачені в Законі України „Про податок на додану вартість" як підстава для позбавлення платника податку на додану вартість - замовника послуг права на податковий кредит.

Таке невиконання податкових зобов'язань контрагентами позивача може мати негативні наслідки тільки для таких контрагентів.

Крім того факт укладання та виконання угоди підтверджується наданими до справи документами: актом виконаних робіт, видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2010

у справі № 2-а-42943/09/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2010 у справі № 2-а-42943/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко