Ухвала суду № 30107509, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2013 року м. Київ К-32897/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ізумруд" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010

у справі № 2-а-287/10/1670

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ізумруд"

про стягнення заборгованості перед бюджетом

ВСТАНОВИВ:

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ізумруд" про стягнення з відповідача заборгованості перед бюджетом в сумі 11164, 45 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем проведена перевірка господарської одиниці відповідача - склад-магазин, що розташований за адресою: вул. Чайкіної, 37, м. Кременчук, Полтавська область, з питань дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуг), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій та складено акт № 1906/16/31/23/30343253 від 25.08.2009.

За результатами перевірки позивачем прийняте рішення № 0008532303/3052 від 17.09.2009, яким застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції у сумі 11164, 45 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.13 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО.

Згідно п. 13 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до ст. 2 Закону місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги)' готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем не оскаржувалось та є узгодженим.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ізумруд" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 у справі № 2-а-287/10/1670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ізумруд" відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 у справі № 2-а-287/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко