Ухвала суду № 30107223, 12.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р.Справа № 2а-11356/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року по справі за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України до Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» про стягнення заборгованості, -

В с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року позивач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України (далі по тексту СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові), звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відкритих відповідачем - державним підприємством «Завод імені В.О.Малишева» (далі ДП «Завод імені В.О.Малишева») рахунків у банках кошти у розмірі 3.746.331,16 грн. в рахунок погашення податкового боргу підприємства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року позовні вимоги СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкова задоволені в повному обсязі.

Рішення суду вмотивовано тим, що за підприємством рахується податковий борг, який на час звернення позивача до суду відповідачем самостійно не сплачений.

Не погоджуючись з рішенням суду, в апеляційній скарзі ДП «Завод імені В.О.Малишева», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДП «Завод імені В.О.Малишева» 20.02.2012 року було подано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9006873393, в якій відповідач самостійно визначив розмір плати за землю за 2012 рік в загальній сумі 14.016.979,47 грн. Відповідно до поданої декларації підприємством нараховані суми сплати зазначеного податку у розмірі 1.168.081,63 грн. щомісячно (а.с. 7-9).

Згідно вказаної декларації відповідач має заборгованість з плати за землю за травень, червень та липень 2012 року у загальній сумі 3.504.244,89 грн.

Відповідачем 21.03.2012 р. було подано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9013447883, якою збільшено розмір земельного податку на суму 4,11 грн. щомісячно (а.с. 12-14).

Таким чином, загальна сума заборгованості по земельному податку за травень, червень та липень 2012 року складає 3.504.257,22 грн.

ДП «Завод імені В.О.Малишева» 19.07.2012 року було подано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові податкову декларацію з екологічного податку №9041801696 за 2 квартал 2012 року, згідно якої відповідач має заборгованість за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення в сумі 7.873,18 грн. та за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах в сумі 23.848,96 грн. (а.с. 18-19).

У відповідності ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), позивачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «Завод імені В.О.Малишева», яка оформлена актом від 08.05.2012 р. №94/50-211/14315629 (а.с. 95-99).

На підставі вказаного акта позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.05.2012 р. №0000220502, яким визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 210.351,80 грн., яке було отримане відповідачем 19.06.2012 р., яке не оскаржувалось та є узгодженим (а.с. 23-25).

Таким чином, ДП «Завод імені В.О.Малишева» має заборгованість перед Державним бюджетом України в загальній сумі 3.746.331,16 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов'язання.

Згідно з п. 1 ст. 59 ПК України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу. Позивачем було сформовано та надіслано поштою податкову вимогу від 26.07.2011 року № 1690, яка отримана відповідачем 15.08.2011 року.

Пунктом 59.5 ст. 59 ПК України визначено, що у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові відповідачу була надіслана податкова вимога від 19.04.2011 р. №27 на суму 37.697.128,36 грн. (а.с. 61).

Судам першої та апеляційної інстанції відповідач не надав належних доказів, які б свідчили про погашення цієї заборгованості.

Посилання відповідача на факт відсутності отримання вищезазначеної податкової вимоги колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.

Нормами ПК України, а саме п. 59.4 ст. 59 передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення- рішення.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПКУ передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 58.3 ст. 58 ПКУ - податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Тобто, законодавством передбачено два варіанти для надіслання податкової вимоги, які є тотожними за своїми наслідками.

Відповідно до п. 3.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1037 (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби. Так, 19.04.2011 року в Реєстрі податкових вимог була сформована податкова вимога №27, якою визначено суму податкового боргу у сумі 37.697.128,36 грн.

Відповідно до 4.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1037 (що діяв на момент формування податкової вимоги) при формуванні податкових вимог їм автоматично присвоюється порядковий номер за певний рік, який заноситься до відповідного реєстру податкових вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові для надсилання (вручення) платнику податків, був сформований Список №4083 згрупованих поштових відправлень, поданих в поштове відділення - Харків-52, де пунктом 8 значиться ДП «Завод імені В.О. Малишева» (зворот а.с. 62).

Відповідно до п. 66 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 05.03.2009 року, №270 у разі відправляння згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії, що включається до одного списку, кількість примірників списків та необхідність подання їх в електронному вигляді визначається оператором поштового зв'язку.

З наявних в матеріалах справи копії списку згрупованих поштових відправлень (а.с. 62) та Списку №4083 згрупованих поштових відправлень, поданих в поштове відділення - Харків-52, вбачається, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було додержано вимог, передбачених вищезазначеними Правилами, а саме: список підписаний керівником структурного підрозділу, головним бухгалтером, працівником, який здає перекази до об'єкта поштового зв'язку та скріплено печаткою СДПІ, а отже, підстав для сумнівів стосовно дійсності направлення податкової вимоги від 19.04.2011 року колегія суддів не вбачає.

Крім того, колегія суддів не погоджується з посиланням відповідача на той факт, що у зв'язку з прийняттям ухвали Господарського суду Харківської області від 09.10.2012 року по справі № 5023/10655/11, що підтверджує наявність судової процедури, визначеної ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме - розпорядження майном, дія положень податкового кодексу України на правовідносини щодо стягнення податкового боргу з відповідача, згідно п. 1.3. ст. 1 ПК України, більше не поширюється з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Тобто виходячи з приписів наведеної статті процедурні питання щодо погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (тобто погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу, що утворився до відкриття провадження про банкрутство та введення мараторію на задоволення вимог кредиторів) дійсно регламентуються положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однак у даному випадку податковий борг підприємства утворився після відкриття провадження про банкрутство та введення мараторію, а отже застосуванню підлягає звичайна процедура визначена приписами Податкового кодексу України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Аналізуючи дане визначення мораторію, слід зазначити, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновки колегії суддів не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 18 березня 2013 року

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова