Постанова № 30107216, 14.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 р. Справа № 2а-820/17/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Доценко Н.В.

представника відповідача Кириченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.01.2013р. по справі № 2а-820/17/13-а

за поданням Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби

до Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод"

про стягнення коштів за податковим боргом з розрахункового рахунку,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби 02.04.2012 року звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з поданням до Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод", в якому просила стягнути з відповідача з розрахункових рахунків відкритих відповідачем в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" , в ГУ ДКСУ у Харківській області заборгованість з плати за землю за грудень 2012 року у сумі 17402,70 грн. в рахунок погашення його податкового боргу на користь місцевого бюджету.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.01.2013 року подання Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби до Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» про стягнення коштів за податковим боргом з розрахункового рахунку - задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" (вул. Зміївська, 29, м. Зміїв, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ 08326540) з розрахункових рахунків відкритих в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", в ГУ ДКСУ у Харківській області заборгованість з плати за землю за грудень 2012 року у сумі 17402 грн. (сімнадцять тисяч чотириста дві гривні) 70 коп. в рахунок погашення його податкового боргу на користь місцевого бюджету на розрахунковий рахунок №33217811700228, одержувач УДКСУ у Зміївському районі Харківської області, МФО 851011, код одержувача 37754227, банк одержувача ГУДКСУ у Харківській області.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Казенним підприємством "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апелянт просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.01.2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні подання відмовити у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та не заперечується сторонами, що Казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» створене шляхом перетворення державного підприємства Міністерства оборони України у казенне підприємство, 15.10.2003 року зареєстровано Зміївською районною адміністрацією Харківської області за реєстраційним номером №10004553882, засновникам якого є Міністерство оборони департамент економічної та господарської діяльності, що підтверджується наказом Міністра оборони України №16 від 11.02.2002 року, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, що приєднані до матеріалів справи.

28.12.1993 року підприємство взято ДПІ у Зміївському районі на облік як платника податків за № 40, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків від 30.08.2012 №1093, що приєднана до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення контролюючого органу до суду з даним поданням у порядку, передбаченому ст.183-3 КАС України, стала наявність у відповідача податкового боргу, який виник у зв'язку з несплатою останнім у законодавчо встановлені строки самостійно узгодженої суми податкових зобов'язань з податку за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) у розмірі 17402,70 грн.

Вказана сума заборгованості узгоджена відповідачем шляхом її відображення у податковій декларації за 2012 рік, поданій до податкової інспекції 13.02.2012 р. за №99004938406. (а.с. 10-11).

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена суб'єктом владних повноважень до стягнення сума заборгованості відповідає визначенню податкового боргу згідно з п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, а наявність заборгованості підтверджується обліковою карткою казенного підприємства, ДПІ на адресу відповідача надсилались перша та друга податкові вимоги (№1/19 від 26.10.2001 р. та №2/173 від 24.12.2001 р.), податкова застава активів, зареєстрована в ДП «Інформаційний центр» 11.10.2007 р. за №5817000. Також суд першої інстанції погодився з доводами заявника про неприривність податкового боргу після надіслання (вручення) податкових вимог.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків, зокрема, є фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пп. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.156. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання -це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)

Згідно з пп. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Виходячи з п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, сума грошового зобов'язання обчислена платником податків самостійно у поданій ним податковій декларації вважається узгодженою.

Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Як свідчать матеріали справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 р. по адміністративній справі №2а-6153/10/2070 адміністративний позов Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області до Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнено з Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» на користь держави заборгованість по оплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - 55795,47 грн., земельного податку з юридичних осіб - 24050,20 грн., збору за забруднення навколишнього природного середовища та пені - 53379,28 грн., всього на суму 133224,95 грн. в іншій частині позовних вимог -відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2011 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2010 р. по справі № 2а-6153/10/2070 залишено без змін.

Також ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2011 р. по справі №2а-6153/10/2070 було встановлено, що виставлені позивачем відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України №2181-111 перша та друга податкові вимоги, які були датовані 26.10.2001 р. та 24.12.2001 р., набули статусу безнадійного податкового боргу, а суми податкового боргу, зазначені в податкових вимогах повинні бути списані на підставі п. в) п.п. 18.2.1 п. 18.2 вказаного Закону, через що є всі підстави вважати вищезазначені податкові вимоги, відкликаними на підставі п. д) п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України №2181-111.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги висновки встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Згідно з п. 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

В п.95.2 цієї ж статті зазначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

При цьому відповідно до п. 59.1 Податкового кодексу порядок надіслання платникові податків податкової вимоги тотожний порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу згідно з п. 58.3 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем до матеріалів справи податкові вимоги №1/19 від 26.10.2001 р. та №2/173 від 24.12.2001 р. не стосуються податкового боргу, який позивач просить стягнути.

Отже, до матеріалів справи не надано докази здійснення встановлених ПК України заходів, які надають податковому органу право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформляється актом опису.

До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 96.2 ст. 96 Податкового Кодексу України передбачено окремі заходи погашення податкового боргу державних підприємств, у тому числі казенних підприємств.

Пунктом 96.2 ст. 96 Податкового Кодексу України встановлено, що у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про :

- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

- досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до п. 96.3 ст. 96 Податкового Кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне підприємство або його майно.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів реалізації заставного майна та звернення до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить відповідач, та позивачем не надано.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з моменту направлення податкових вимог податковий борг платника податків існував непририваючись.

Борг підприємства за земельним податком із дати надіслання податкової вимоги був перерваний у вересні 2010 р. сплатою заборгованості, що підтверджується копією картки особового рахунку з земельного податку.

Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо безприривності податкового боргу з 2001 р.

З матеріалів справи також слідує, що ДПІ стосовно активів відповідача було прийнято рішення щодо їх податкової застави, про що 11.10.2007 р. був зроблений запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з терміном дії до 11.10.2012 р. ( а.с. 14, 16, 17).

З 12 жовтня по 01 листопада 2012 р. відсутня реєстрація податкової застави. Нову реєстрацію податкової застави позивачем проведена лише 01.11.2012 р.

Отже, загальний податковий борг також переривався, що підтверджується реєстрацією податкової застави лише з жовтня 2007 р., оскільки реєстрація податкової застави провадиться при наявності податкового боргу.

Слід також відмітити, що поняття «податкової застави» на час реєстрації податкової застави майна відповідача, а саме на 11.10.2007 р. було визначено у ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В наведеній нормі Закону встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебувають в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

При цьому, відповідно до Рішення Конституційного суду України від 24.03.05 р. по справі №2рп/2005 поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків повинно здійснюватися із врахуванням суми його податкового боргу.

Наведені обставини свідчать про те, що зареєстрована 11.10.2007 р. та 01.11.2012 р. податкова застава застосовувалася стосовно податкового боргу, який виник до цієї дати і лише на суму боргу, який існував на дату реєстрації.

Як слідує з доводів викладених у поданні, заявлений до стягнення борг виник 30 грудня 2012 р. і стосовно цього боргу доповнень до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не вносилося. Тому твердження позивача про те, що все майно відповідача перебуває у податковій заставі, є безпідставним.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна об'єктом обтяження є майно платника податків згідно Акту опису майна №26/19-028 від 29 жовтня 2012 р. проте, доказів складання вказаного акту за належною формою і змістом, з дотриманням забезпечення права платника податків на участь у процедурі опису майна, позивач - суб'єкт владних повноважень суду не надав.

Доказів застосування інших заходів, які б проводились ДПІ для стягнення заборгованості до матеріалів справи не надано.

Зазначені обставини також встановлено постановами Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року по справі № 2а-9942/12/2070 та від 17.01.2013 року по справі № 2а-13312/12/2070, які набрали законної сили, а тому, в силу приписів ч. 1 ст. 72 КАС України, є преюдиціальними при розгляді даної справи та не підлягають доказуванню.

Пунктом 2 ст.183-3 КАС України передбачено, що подання органу державної податкової служби подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.

Зважаючи на вище викладене та враховуючи, що позивач не виконав всі приписи ПК України щодо процедури погашення податкового боргу в примусовому порядку, з урахуванням положень п. 2 ст. 19 Конституції України, колегія суддів дійшла висновку, що у суду першої інстанції не було законних підстав задовольняти подання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції, через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні подання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.01.2013р. по справі № 2а-820/17/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні подання Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби до Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" про стягнення коштів за податковим боргом з розрахункового рахунку - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст постанови виготовлений 19.03.2013 р.