Ухвала суду № 30106496, 13.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 р.Справа № 2а-13207/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2013р. по справі № 2а-13207/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК "Содружество"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПФК СОДРУЖЕСТВО" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до відповідача - Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та просив, з урахуванням наданих уточнень, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001472220 від 06.11.2012р. та податкове повідомлення-рішення № 0001482220 від 06.11.2012р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК СОДРУЖЕСТВО" задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001472220 від 06.11.2012р.;

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001482220 від 06.11.2012р.;

Стягнуто з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК СОДРУЖЕСТВО" (код ЄДРПОУ 36814735, Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ,56) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146,00 грн.

Відповідач не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи,що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції письмові заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС України) в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ в Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС у вересні-жовтні 2012 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.01.2010р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 20.01.2010р. по 30.06.2012р.

За наслідками перевірки складено акт № 2280/2220/36814735 від 12.10.2012р. (а.с. 9-46), який містить посилання на порушення п. п. п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 134638 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 39877,0 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 40009,0 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 41594 грн.; п. п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7. Закону України "Про податок па додану вартість", п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України - встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 117594,0 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму 39877,0 грн., за січень 2012 року на суму 26942,0 грн., за лютий 2012 року на суму 11162,0 грн., за квітень 2012 року на суму 20033,0 грн., за червень 2012 року на суму 19580,0 грн.; п.164.6 ст.164 , п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України, а саме : неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб за січень - червень 2012 року у сумі 16,04 грн. в зв'язку з невірним визначенням об'єкту оподаткування при нарахуванні заробітної плати директору підприємства у розмірі, який перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року; порушення п.п. 169.2.2. п.. 169.2 п.п. 169.4.2, п. 169.4 ст.169 Податкового кодексу України, а саме: не утримання, не перерахування до бюджету у періоді з січня по серпень 2011року податку на доходи фізичних осіб у сумі - 564,60 грн. через безпідставне надання податкової соціальної пільги робітникам підприємства в зв'язку з відсутністю заяв на застосування податкової соціальної пільги; порушення п.п. 4.2.9 (ґ) п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб у січні 2010 року в сумі 731,31 грн. через безпідставне відшкодування директору підприємства коштів, які були витрачені на оплату навчання робітників, але на цей час на підприємстві робітники не лічились, тому відшкодована сума є додатковим благом для директора підприємства; порушення р. 176.2 (б) ст. 176, абз.1 п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1020, а саме : надання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку за ф. 1 ДФ у 2011р.-2012р.р. не у повному обсязі та з недостовірними відомостями.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 0001472220 від 06.11.2012р., яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 168297,50 грн. (в тому числі за основним платежем - 134638,00 грн. та за штрафними санкціями - 33659,50 грн.), № 0001482220 від 06.11.2012р., яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 146992,50 грн. (в тому числі за основним платежем - 117594,00 грн. та за штрафними акціями - 29398,50 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача про наявність виявлених порушень щодо нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість не доведено та не підтверджується матеріалами справи, а також правомірне віднесення позивачем відповідних витрат за спірними господарськими операціями до складу валових витрат.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між позивачем (покупець) та ПАТ "Сумихімпром" (постачальник) як постачальником укладено договір купівлі - продажу № 27/1754 від 25.11.2010р.(а.с.82-83)., за умовами якого постачальник зобов`язується передати позивачу лом та відходи чорних металів. Номенклатура, кількість та вартість товару визначена наданими копіями специфікацій до вказаного договору (а.с.83-91). З копій актів походження лома чорних металів та сталевої стружки, вбачається, що зазначені матеріали отримані при демонтажі обладнання та обробки чорних металів на станках при провадженні виробничої діяльності ПАТ "Сумихімпром", а також копії актів приймання-здачі № 1, видаткової накладної № 7497 від 03.12.2010р. (а.с. 108), актів про надання послуг з доставки, підтверджують фактичну передачу товару позивачу.

Судовим розглядом також підтверджено, що між ПП ПФ «Дніпрорибторг» (повірений) та позивачем (довіритель) було укладено договір від 01.03.2012р. № 01/03-1 на пошук потенційних постачальників металопрокату (а.с.92). Так само, аналогічний договір № 3110/1 від 31.10.2011р. (а.с. 93) укладено позивачем з ТОВ "Компанія Омега-плюс" та з ПП фірма "ДЕАЛ" (а.с. 95).

Матеріали справи містять копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вказаними угодами (а.с. 111-114), які, згідно вимог чинного законодавства є визначеною формою, за якою оформлюється виконання та прийняття робіт за договорами про надання послуг або доручення. Позивачем фактично проведено розрахунки з ПП ВФ "Дніпрорибторг", ТОВ "Компанія Омега-плюс" та з ПП фірма "ДЕАЛ" за надані послуги.

Надані позивачем копії угод, укладених з постачальниками металопрокату, свідчать про здійснення ним відповідної діяльності з його закупівлі (а.с.141-194) спростовують судження відповідача про відсутність економічного ефекту господарських угод.

Позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, а первинний документ відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріали справи містять усі бухгалтерські документи, вантажні, митні накладні, розрахункові документи, які свідчать про реальність отримання товару і сплату за нього.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально, належним чином виконані та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Положенням п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" врегульовано спірні правовідносини на час їх виникнення та визначає, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Таким чином, правомірним є віднесення позивачем відповідних витрат за спірними господарськими операціями до складу валових.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що не повинні відноситись до результатів господарської діяльності платника податків лише витрати, господарський зміст яких є необґрунтованим, з урахуванням встановленої відсутності витрат, заснованих на компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону), що визначені у Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами, до складу яких, відповідно до пп.5.2.1 п. 5.2 ст.5 включаються суми будь-яких витрат , сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За таких обставин, на підставі викладеного, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що прийняте Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення № 0001472220 від 06.11.2012р. та № 0001482220 від 06.11.2012р.підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування не має.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2013р. по справі № 2а-13207/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.