Ухвала суду № 30106497, 12.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р.Справа № 2а-1870/9415/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2012р. по справі № 2а-1870/9415/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп"

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби , Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області

про стягнення бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2012 р. позов ТОВ"Мотордеталь-Конотоп" до Конотопської ОДПІ Сумської області ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 166 427, 00 грн.

Конотопська Об'єднана державна податкова інспекція Сумської області Державної податкової служби (надалі відповідач ), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції ст..11,159 КАС України, ст.200 Податкового кодексу України, не врахування доводів податкового органу щодо не отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів позивача, та не можливість в зв'язку з цим прийняти рішення щодо підтвердження або не підтвердження правомірності заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість.

Позивачем надано письмові заперечення на апеляційну скаргу.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем подано до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області податкові декларації з податку на додану вартість:

- за липень 2011 року , якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у розмірі 915 512, 00 грн.;

- за серпень 2011 року , якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у розмірі 1 624 142, 00 грн.;

- за вересень 2011 року , якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у розмірі 2 743 988, 00 грн.;

- за жовтень 2011 року , якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у розмірі 1 302 118, 00 грн. з розрахунками, відповідними додатками та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування;

- за листопад 2011 року та уточнюючий розрахунок , якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у розмірі 2 342 511, 00 грн.;

- за грудень 2011 року та уточнюючий розрахунок , якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у розмірі 3 021 446, 00 грн.(а.с. 9-33)

Довідками та актами позапланових виїзних перевірок з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок податковий орган підтвердив суми бюджетного відшкодування, проте не надав висновки до Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області , посилаючись на відсутність відповідей на запити щодо проведення зустрічних звірок.

Так довідками:

-від 07.10.2011 № 393/23-5/30573983 - за липень 2011 року підтверджено відображене ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" у декларації за липень 2011 року бюджетне відшкодування у сумі 915 212, 00 грн.. (а.с. 34-37).

-від 23.11.2011 № 440/23-5/30573983- за серпень 2011 року підтверджено відображене ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" у декларації за серпень 2011 року бюджетне відшкодування у сумі 1 624 142, 00 грн. (а.с. 38-40).

-від 12.12.2011 № 455/23-5/30573983 - за вересень 2011 року підтверджено відображене ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" у декларації за вересень 2011 року бюджетне відшкодування у сумі 2 743 988, 00 грн. (а.с. 41-44).

-від 20.03.2012 № 11/15-5/30573983 - за грудень 2011 року бюджетне відшкодування у сумі 2 910 315, 00 грн. (а.с. 52-55).

актами:

-від 20.01.2012 № 25/23-5/30573983 - за жовтень 2011 року підтверджено відображене ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" у декларації за жовтень 2011 року бюджетне відшкодування у сумі 1 256 535, 00 грн. (а.с. 45-48)

-від 20.02.2012 № 59/23-5/30573983 - за листопад 2011 року підтверджено відображене ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" у декларації за листопад 2011 року бюджетне відшкодування у сумі 1 264 713, 00 грн. (а.с. 49-51).

Підставою для не вчинення дій щодо відшкодування суми податку на додану вартість слугували доводи податкового органу щодо не можливості підтвердити заявлені суми до відшкодування в зв'язку з не отриманням результатів зустрічних перевірок основних постачальників.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з висновку про відсутність у контролюючого органу підстав для відмови у поверненні бюджетного відшкодування на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.5. ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6. ст.198. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 200.7. ст. 200 ПК України - платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (що Позивачем і було зроблено). При цьому до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.12. ст. 200 ПК України - орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обов'язком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні товару продавцю товару , а обов'язок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе продавець такого товару. Обов'язок покупця товару в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару, обов'язку покупця при включенні сум податку, сплаченого в ціні товару або послуги, до податкового кредиту пересвідчитися у фактичному надходженні таких сум до бюджету та не наділено її відповідними повноваженнями для таких дій.

Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності осіб, по ланцюгу до товаровиробника. Невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, тягне негативні наслідки саме для цих осіб.

На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та суперечить вимогам ч.2ст. 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Даний висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Судом встановлено і не заперечується відповідачем, що кошти бюджетного відшкодування на рахунок позивача не надійшли, висновок до органу казначейської служби податковим органом не направлено.

Згідно п. 200.14 ст. 200 ПК України - якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;повідомлення,

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідачем не спростовано, що за наслідками проведених перевірок контролюючим органом не приймалося будь-яких рішень, передбачених ст. 200 ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді даної справи судом з'ясовано, що податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого ТОВ «Мотордеталь-Конгтоп» заявлено до відшкодування оспорювану суму податку на додану вартість.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, факт здійснення господарських операцій та товарність господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло від'ємне значення податку, податковим органом не заперечувалося, доказів того, що безпосередні контрагенти позивача були виключені з реєстру платників податку на додану вартість, а їх свідоцтва платників податку на додану вартість були анульовані у встановленому чинним законодавством порядку.

Судом встановлено, що спір виник лише з тих підстав, що по податковим органом по ланцюгам постачання не завершені перевірки, що робить неможливим підтвердження сплати податкового зобов'язання по операціям з поставки позивачу товарів по ланцюгу до виробника.

Діючим законодавством надано право податковим органам здійснювати зустрічні перевірки, але непроведення їх та відсутність висновків за ними не змінює порядок та строки відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість, встановлені Податковим Кодексом України, і своїми діями податковий орган порушив право позивача на своєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Статтею 82 ПК України визначено строки проведення перевірок встановлено, що загальний строк проведення перевірок не може перевищувати 60 днів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем направлялися запити щодо проведення зустрічних перевірок в травні 2012р., проте як на час розгляду справи в суді першої інстанції так і в судів апеляційної інстанції, станом на березень 2013р. податковим органом не надано доказів отримання результатів проведених перевірок.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Разом з тим, законом не передбачено право органу державної податкової служби утриматись від висновків (дій) за наслідками проведеної перевірки платника з питання правильності визначення таким платником суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, зазначивши суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню платникові або відмовивши у наданні бюджетного відшкодування.

Акти податкових органів щодо неможливості проведення перевірки контрагентів позивача по ланцюгу в зв'язку з відсутністю їх за місцезнаходженням, або визнання банкрутом не є підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач діяв за межами наданих повноважень та всупереч встановленому порядку, з порушенням приписів ст. 19 Конституції України, натомість позивачем виконано передбачені законом умови для отримання бюджетного відшкодування, за таких обставин, враховуючи вищевикладене, та те, що право позивача на бюджетне відшкодування та правильність розрахунків суми податку на додану вартість, що підлягає поверненню, матеріалами справи не спростовується, на час розгляду справи бюджетна заборгованість з податку на додану вартість на рахунок позивача в добровільному порядку не перераховано, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Податковий закон не пов'язують право господарюючого суб'єкта - платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ з проведенням або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Доводи податкового органу з приводу протилежного є безпідставними.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на неправильну оціну судом першої інстанції обставин, викладених у матеріалах зустрічних перевірок контрагентів позивача за господарськими угодами.

Обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно.

Разом з тим, законом не передбачено такої підстави для продовження терміну для вирішення питання про відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість на користь платника, як проведення перевірок (зустрічних звірок) по контрагентах, постачальниках.

Посилання апелянта на те, що відмова у бюджетному відшкодуванні викликана неможливістю підтвердити сплату податку на додану вартість усіма суб'єктами ланцюга постачання товару суперечить вимогам законодавства та принципам верховенства права та правовій позиції Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доводи відповідача про наявність порушень податкового та іншого законодавства по ланцюгу від контрагента позивача до інших контрагентів є припущеннями та не підтверджений належними доказами, які б судами обох інстанцій були досліджені безпосередньо.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2012 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2012р. по справі № 2а-1870/9415/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.