Постанова № 30104764, 13.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року Справа № 9104/79988/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову господарського суду Хмельницької області від 30.01.2008 року по справі № 6/23-НА за позовом Спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства «Хмельницькліфт» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство «Хмельницькліфт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 22.03.2005 року № 0001392301/0/1134, № 0001382301/0/1135, № 0001372301/0/1133, від 26.05.2005 року № 0001392301/1/1899, № 0001382301/1/1900, № 0001372301/1/1901, від 04.08.2005 року № 0001382301/2/26246, № 0001372301/2/2648, № 0001392301/2/2647, від 06.10.2005 року № 0001382301/3/3393, № 0001372301/3/3394, № 0001392301/3/3395.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 30.01.2008 року вказаний позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 22.03.2005 року № 0001392301/0/1134, № 0001382301/0/1135, № 0001372301/0/1133, від 26.05.2005 року № 0001392301/1/1899, № 0001382301/1/1900, № 0001372301/1/1901, від 04.08.2005 року № 0001382301/2/26246, № 0001372301/2/2648, № 0001392301/2/2647, від 06.10.2005 року № 0001382301/3/3393, № 0001372301/3/3394, № 0001392301/3/3395.

Не погодившись із вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення дійшов хибного висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, взявши за основу висновки судово-бухгалтерських експертиз Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, не звернувши при цьому увагу на те, що для проведення додаткової судово-бухгалтерської експертизи (висновок від 12.07.2007 року № 986) позивачем було надано експерту додаткові угоди № 2, № 3, зміни до акту приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2004 року, бухгалтерську довідка за листопад 2004 року та податкову накладну від 29.11.2004 року № 427 з номенклатурою послуг «Послуга по товарному кредиту», які не надавались під час проведення перевірки та судово-бухгалтерської експертизи.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання апеляційного суду не з'явились та не повідомили суд про причини неявки, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів в підтвердження факту реалізації позивачем, в період перебування всього його майна в податковій заставі, без дозволу податкового органу, товарів на суму 3578.00 грн. та фактів заниження скорегованого валового доходу внаслідок невірного перенесення даних бухгалтерського обліку в податковий облік та завищення валових витрат; що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суму 20950.00 грн. згідно податкової накладної від 12.12.2003 року № 1, виписаної фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, так як вона була зареєстрована як платник податку на додану вартість згідно з поданою нею заявою форми 1-р від 09.12.2003 року; що позивачем правомірно сформовано валові витрати в сумі 300000.00 грн. та податковий кредит на суму 60000.00 грн. з врахуванням господарської операції з контрагентом ВКПП «Агротехсинтез», оскільки ця господарська операція стосувалась надання послуг з товарного кредиту, реально здійснена та підтверджена належними первинними документами.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що на підставі акта перевірки від 18.03.2005 року № 637/23-1/14157320, складеного за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства СРБП «Хмельницькліфт» за період з 01.04.2003 року по 01.01.2005 року, відповідачем 22.03.2005 року було складено та надіслано позивачу три податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0001372301/0/1133, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за податком на прибуток на суму 71684.00 грн., з яких за основним платежем на суму 64258.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7426.00 грн.; № 0001392301/0/1134, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 3578.00 грн.; № 0001382301/0/1135, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 121357.50 грн., з яких за основним платежем на суму 80905.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40452.50 грн.

Згодом, у зв'язку із відсутністю підстав для зміни сум податкових зобов'язань за результатами розгляду скарг позивача, податковим органом складено на надіслано позивачу податкові повідомлення - рішення від 26.05.2005 року № 0001392301/1/1899, № 0001382301/1/1900, № 0001372301/1/1901, від 04.08.2005 року № 0001382301/2/26246, № 0001372301/2/2648, № 0001392301/2/2647, від 06.10.2005 року № 0001382301/3/3393, № 0001372301/3/3394, № 0001392301/3/3395.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено суму податку на прибуток за період, в якому була здійснена перевірка на суму 64258,00 грн., пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період, в якому була здійснена перевірка на суму 80905,00 грн., п. «а» п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого без попередньої згоди податкового органу відчужено активи, які перебували в податковій заставі, на суму 3578.00 грн. за що п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону передбачено нарахування штрафу у розмірі суми такого відчуження.

Висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відповідно про заниження позивачем податку на прибуток на суму 64258,00 грн. обґрунтований посиланням на завищення позивачем валових витрат внаслідок невірного перенесення даних бухгалтерського обліку в податковий та віднесенням до складу валових витрат суми витрат на оплату відсотків згідно акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) № б/н від 29.11.2004 року, які не були використані у власній господарській діяльності позивача.

Висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відповідно про заниження позивачем податку на додану вартість на 80905,00 грн. обґрунтований посиланням на те, що позивач не мав права включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 20950.00 грн. згідно податкової накладної від 12.12.2003 року № 1, оскільки вказана податкова накладна виписана фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, яка на момент здійснення вказаної господарської операції не була зареєстрована як платник податку на додану вартість, а також посиланням на те, що позивач не мав права включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість згідно з податковою накладною № 427 від 29.11.2004 року, оскільки витрати, понесені у зв'язку з виплатою відсотків по акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) № б/н від 29.11.2004 року не були використані у власній господарській діяльності, а відповідно не підлягали включенню до складу валових витрат.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. «а» п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» обґрунтований посиланням на те, що в період перебування всього майна позивача в податковій заставі, ним, за наявності дозволу від 09.01.2004 року № 185/24-2 на реалізацію товарів в порядку взаєморозрахунків (бартерних операцій) на 60000.00 грн., проведено таких взаєморозрахунків (бартерних операцій) на 63578.00 грн.

Акт перевірки від 18.03.2005 року № 637/23-1/14157320 в частині висновків про порушення позивачем вимог пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відповідно про заниження позивачем суми податку на прибуток на 64258,00 грн. та в частині висновків про порушення позивачем вимог п. «а» п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а відповідно про відчуження позивачем без попередньої згоди податкового органу активів, які перебували в податковій заставі, оформлений всупереч вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 року № 429, оскільки не містить чітких посилань на первинні документи, які зафіксовано в бухгалтерському та податковому обліку та на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності позивача, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства.

Окремо слід зазначити, що висновком судової бухгалтерської експертизи від 10.01.2007 року № 656 спростовано факт заниження позивачем скорегованого валового доходу за період з 01.04.2003 року по 01.01.2005 року на суму 38050.00 грн. та завищення позивачем валових витрат на суму 300000.00 грн.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з врахуванням податкової накладної від 12.12.2003 року № 1, виписаної фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, то в матеріалах справи наявна довідка Державної податкової інспекції у м. Хмельницьку від 01.03.2005 року № 3747/8/28-110 та копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з яких видно, що на момент здійснення господарської операції щодо продажу позивачу арматури, тобто на 12.12.2003 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не була зареєстрована у встановленому законом порядку як платник податку на додану вартість, а відповідно не мала права на нарахування податку на додану вартість та складання вказаної податкової накладної, що в свою чергу не давало позивачу права формувати податковий кредит з врахування суми податку на додану вартість за вказаною господарською операцією.

Щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з врахуванням господарської операцій з придбання металу листового холоднокатаного, то з витребуваних судом оригіналів додаткових угод № 2 та № 3 до договору поставки товарів від 26.10.2004 року № 26/10-П, акту № 1 прийому-передачі векселя від 05.11.2004 року та змін до нього від 05.11.2004 року, податкової накладної від 29.11.2004 року № 427, достовірність яких не викликає сумніву у зв'язку з відсутністю будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження протилежного, а також з наявних в справі на момент її розгляду судом першої інстанції договору поставки товарів від 26.10.2004 року № 26/10-П, додаткової угоди до вказаного договору від 05.11.2004 року № 1, акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 29.11.2004 року, зміни до вказаного акту від 30.11.2004 року видно, що господарська операція на суму 360000.00 грн., з яких 60000.00 грн. податок на додану вартість, є господарською операцією з надання послуг по товарному кредиту та була реально здійснена, а відповідно позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит з урахуванням цієї господарської операції.

Крім цього, згідно з висновком додаткової судової бухгалтерської експертизи від 12.07.2007 року № 986 господарські операції по договорах від 26.10.2004 року № 26/10-П, від 29.11.2004 року № 12/11-П, від 29.11.2004 року № В-2, що відображені в бухгалтерському обліку позивача не відповідають змісту операцій бухгалтерських рахунків, відображених у таблиці на сторінці 12 акту перевірки від 18.03.2005 року № 637/23-1/14157320.

Аналізуючи викладене та те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень на якого, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, під час судового розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач неправомірно наклав на позивача штраф за відчуження без згоди податкового органу активів, що перебувають в податковій заставі, неправомірно визначив позивачу зобов'язання за податком на прибуток та частково неправомірно визначив позивачу зобов'язання за податком на додану вартість.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 22.03.2005 року № 0001372301/0/1133, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за податком на прибуток в сумі 71684.00 грн., з яких за основним платежем в сумі 64258.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7426.00 грн., та податкові повідомлення-рішення, які стосуються нарахування позивачу вказаного вище зобов'язання за податком на прибуток та були складені та надіслані позивачу за результатами розгляду його скарг, а саме: від 26.05.2005 року № 0001372301/1/1901, від 04.08.2005 року № 0001372301/2/2648, від 06.10.2005 року № 0001372301/3/3394, а також податкове повідомлення-рішення від 22.03.2005 року № 0001392301/0/1134, яким на позивача накладено штраф за відчуження без згоди податкового органу активів, що перебували в податковій заставі та податкові повідомлення-рішення, які стосуються накладення на позивача вказаного штрафу та були складені та надіслані позивачу за результатами розгляду його скарг, а саме: від 26.05.2005 року № 0001392301/1/1899, від 04.08.2005 року № 0001392301/2/2647, від 06.10.2005 року № 0001392301/3/3395 підлягали скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 22.03.2005 року № 0001382301/0/1135, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість на 121357.50 грн., з яких за основним платежем 80905.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 40452.50 грн., а також податкових повідомлень-рішень, які стосуються нарахування позивачу вказаного вище зобов'язання за податком на додану вартість та були складені та надіслані позивачу за результатами розгляду його скарг, а саме: від 26.05.2005 року № 0001382301/1/1900, від 04.08.2005 року № 0001382301/2/26246, від 06.10.2005 року № 0001382301/3/3393, то такі податкові повідомлення-рішення підлягали скасуванню в частині визначення позивачу податкового зобов'язання за податком на додану вартість за основним платежем в сумі 60000.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 30000.00 грн.

Викладене дає підстави для висновку про те, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що в свою чергу є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому задовольнити частково, постанову господарського суду Хмельницької області від 30.01.2008 року по справі № 6/23-НА - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства «Хмельницькліфт» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 22.03.2005 року № 0001372301/0/1133, № 0001392301/0/1134, від 26.05.2005 року № 0001372301/1/1901, № 0001392301/1/1899, від 04.08.2005 року № 0001372301/2/2648, № 0001392301/2/2647, від 06.10.2005 року № 0001372301/3/3394, № 0001392301/3/3395.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.03.2005 року № 0001382301/0/1135, від 26.05.2005 року № 0001382301/1/1900, від 04.08.2005 року № 0001382301/2/26246, від 06.10.2005 року № 0001382301/3/3393 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання за податком на додану вартість за основним платежем в сумі 60000.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 30000.00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС