Ухвала суду № 30104709, 14.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 р. Справа № 152668/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Олендера І.Я,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року у адміністративній справі №2а-3827/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області про визнання недійними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001132301 від 27.12.2011 року, №0001142301 від 27.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що операції по поставці ТзОВ «Металбудсервіс» металопродукції ТДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» у вересні 2011 року підтверджуються, виданими ТзОВ «Металбудсервіс» видатковими та податковими накладними на суму партії товару, а операції по поставці «Транс Агентство Сервіс» товару ТДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» в червні 2011 року підтверджуються виданими «Транс Агентство Сервіс» видатковою та податковою накладними на суму партії товару. Вважають, що податковий орган дійшов до помилкового висновку про порушення ТДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.7, ст. 201 ПК України, а відтак і помилково та протиправно визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 436125 грн., та в розмірі 109312, 17 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мали свідоцтво платників ПДВ, мателопрокат був використаний у господарській діяльності підприємства. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати а прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, зазначив, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Зазначив, що позивачем не надано доказів фактичної поставки товару. Просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 20.12.2011 року №1598/2301/01267395.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України - ТДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» завищено суму податкового кредиту на загальну суму 109312, 17 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення в вересні 2011 року на суму 109312, 17 грн.; п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2011 року на 436125,00 грн. Перевіркою підтверджено відображене бюджетне відшкодування ТДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» у декларації за вересень 2011 року у сумі 1052817,00 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовуються тим, що позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2011 року (вх. Від 20.10.2011 року № 9009284371) та розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника в банку складає, 1488942 грн. За результатами податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, встановлено завищення податкового кредиту позивача на суму 436125 грн., в тому числі отриманого від ТОВ «ТБК Металбудсервіс» в серпні 2011 року на суму 436125 грн. На порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України ТДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» в вересні 2011 року операції з придбання листів та балок в ТОВ «ТБК Металбудсервіс». Перевіркою встановлено, що 04.11.2011 року ДПІ у м. Червонограді від Алчевської ОДПІ отримано інформаційну довідку ТОВ «Транс Агентство Сервіс» про неможливість проведення перевірки вказаного платника у зв'язку з його відсутністю. В ході проведення перевірки встановлено, що позивач до податкового кредиту червня 2011 року включено по операціях із ТОВ «Транс Агентство Сервіс» ПДВ на загальну суму 9170,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 27.12.2011 року: №0001132301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 436125,00 грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 218063,00 грн.; №0001142301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 109312,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано суду усіх первинних документів, наявність яких передбачена умовами договору та які б свідчили про реальність здійснення операцій між позивачем як (покупцем) та ТзОВ ТБК «Металбудсервіс», ТзОВ «Транс агентство сервіс» як постачальниками, в тому числі на підтвердження транспортування товару від контрагента до позивача, приймання - передачі товару.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними з огляду на наступне.

08.08.2011 року між ТзОВ ТБК «Металбудсервіс» (постачальник) та ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» (покупець) укладено договір поставки № 1733. Відповідно до п.2.2 вказаного договору передбачено, що постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, товар асортимент, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п.4.5 договору порядку приймання - передачі товару, приймання товару покупцем по кількості безпосередньо на складі постачальника та по якості в порядку передбаченому «Інструкцією про порядок прийому продукції ПТН і товарів народного споживання по кількості і за якістю П-6, П-7», в частині, що не суперечить умовам даного Договору.

Позивачем представлено додаткову угоду до договору поставки №1773 від 17.08.2011 року, та наступні копії документів на підтвердження здійснення господарської діяльності: податкові накладні від 08.09.2011 року №27, від 12.09.2011 року №36, від 14.09.2011 року №45, від 21.09.2011 року №83, від 22.09.2011 року №88; видаткові накладні №РН -0000511 від 12.09.2011 року, №РН-0000523 від 14.09.2011 року, №РН- 0000551 від 22.09.2011 року, №РН- 0000567 від 28.09.2011 року, №РН- 0000568 від 28.09.2011 року, рахунок - фактура №СФ -0002057 від 05.09.2011 року, платіжні доручення від 14.09.2011 року та від 21.09.2011 року, акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.09 по 30.06.12, платіжні доручення №130 від 21.09.2011 року, №1338 від 26.09.2011 року, №1087 від 01.09.2011 року, №1152 від 08.09.2011 року, №1233 від 14.09.2011 року, №1292 від 21.09.2011 року, податкова накладна від 29.08.2011 року №140, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року.

На підтвердження здійснення господарської операції з контрагентом ТзОВ ««Транс Агентство Сервіс» позивач представив суду наступні копії документів: податкові накладні від 10.06.2011 року № 302076, платіжне доручення №437 від 10.06.2011 року, рахунок - фактура №ТДС - 313360 від 09.06.2011 року, договір поставки №011305 від 01.10.2010 року, платіжне доручення від 17.01.2012 року, платіжне доручення №437 від 10.06.2011 року.

Відповідно до п.14.1.181. Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2. Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6.ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1. ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.2 Постанови Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7 «Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», виробник (відправник) зобов'язаний забезпечити чітке і правильне оформлення документів, що підтверджують якість продукції і її комплектність (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість тощо), відвантажувальних і розрахункових документах, відповідність вказаних у них даних про якість і комплектність продукції фактичній якості та її комплектності; своєчасне направлення документів, що підтверджують якість і комплектність продукції, покупцю. Ці документи надсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено основними чи особливими умовами договору поставки, іншими зобов'язаннями для сторін правилами чи договором.

Згідно із п.29 цієї ж Інструкції, за результатами прийому продукції по якості і комплектності за участю представників, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Такий акт повинен бути складений в день закінчення прийому товару по якості і комплектності та в ньому вказується: найменування отримувача, його адрес, номер, дата акта, місце приймання товару, час початку і закінчення прийому товару, причини затримки поставки товару, якщо такі мали місце, прізвища та ініціали людей, які приймали участь у прийманні товару та складенні акту, її посади, дата і номер документа на підтвердження повноважень представника на участь в перевірці продукції, найменування та адреса виробника і постачальника, дата і номер телефонограми чи телеграми про виклик представника виробника (відправника) чи відмітка про те, що виклик виробника основними і особливими умовами поставки не передбачений, номер і дата договору на поставку продукції, рахунки - фактури, транспортної накладної (коносамента) і документа, що підтверджує якість продукції, дата поставки товару та час поставки продукції на склад отримувача, умови зберігання продукції на складі отримувача до складення акта; стан упаковки, кількість продукції, дані про опломбування товару, кількість (вага) повне найменування продукції, що фактично оглядається, недоліки продукції, номера стандартів, технічних умов, зразків (еталонів) по яких проводиться перевірка якості продукції, та інші дані. Акт підписується всіма особами, що брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. До акта додаються документи виробника (відправника) на підтвердження якості та комплектності продукції, транспортні документи (накладна, коносамент), документ на підтвердження повноважень представника, що здійснював приймання товару, акт відбору зразків (проб) і висновок по результатам аналізу.

Відповідно до Постанови Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 № П-6 «Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», приймання продукції, що поставляється без тари, у відкритій тарі а також приймання по вазі брутто і кількості місць продукції, що поставляється в тарі, здійснюється: на складі отримувача - при доставці продукції постачальником. Приймання продукції по кількості проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку - фактурі, специфікації, опису, тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів чи деяких із них не перериває приймання товару. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, яких документів немає. В акті приймання повинно бути вказано кількість продукції що постачається окремо у кожному вагоні, контейнері чи автофургоні. Кількість продукції при прийманні повинно вказуватись у тих же одиницях виміру ,які вказані у супровідних документах.

З наведеного вище вбачається, що відповідно до умов п.4.5 договору, для підтвердження реальності здійснених операцій між позивачем та контрагентом ТзОВ ТБК «Металбудсервіс» обов'язковим є складення таких первинних документів як товаро - транспортні накладні, акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, акт приймання - передачі товару.

Судом встановлено, що подані позивачем документи на підтвердження реальності операцій з контрагентом ТзОВ ««Транс Агентство Сервіс» не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема ст. 9, оскільки не містять інформації щодо посади осіб, які відповідальні за здійснення операції, даних про місце складення документу та наявна невідповідність даних щодо вартості та кількості товарів, зазначених у податковій накладній та видатковій накладній.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

Згідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 товарно - транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Розділом 11 цих правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортного накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно - транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри. Засвідчені підписом вантажоодержувачу, передається Перевізнику.

Будь - які інші первинні документи, що засвідчували б реальність виконання таких господарських операцій, зокрема поставку товару, такі як акти приймання - передачі товарів, товаро - транспортні накладні, доручення, книга доручень, документи які б засвідчували кількість та якість поставленої продукції, документи складського обліку поставлених товарів, відсутні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів реальності здійснення поставки товару по господарських операціях з контрагентами ТзОВ ТБК «Металбудсервіс», ТзОВ «Транс агентство сервіс», тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року адміністративній справі №2а-3827/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 19.03.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді С.М. Кузьмич

І.Я. Олендер