Рішення № 30096581, 15.03.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2013 р. Справа № 918/107/13-г

За позовом відкритого акціонерного товариства «РІВНЕЗАЛІЗОБЕТОН»

до акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Рівне»

до товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ВИРОБІВ З МЕТАЛУ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Сохацький Ігор Семенович

про визнання правочину недійсним

суддя Гудзенко Я.О.

Представники сторін:

від позивача: Балік О.А. (дов. № 4 від 04.02.13 р.)

від АКПІБ «Відділення Промінвестбанку в м. Рівне: Миронюк Є.В. (дов. № 09-32/1109 від 20.08.12 р.),

від ТОВ "СВІТ ВИРОБІВ З МЕТАЛУ" не з`явився

від третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Васинюк С.В. (дов. б/н від 24.10.12 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "РІВНЕЗАЛІЗОБЕТОН" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Рівне" (далі - Віповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ВИРОБІВ З МЕТАЛУ" (далі - Відповідач-2) про визнання договору від 26.04.2007 р. про внесення змін до Договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 07.02.2007 року № 145/07 недійсним.

Ухвалою господарського суду від 28 січня 2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/107/13-г розгляд якої призначено на 06.02.2013 року.

6 лютого 2013 року до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо необхідності залучення до справи третьої особи без самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Сохацького Ігоря Семеновича на стороні відповідача.

6 лютого 2013 року судом розпочато розгляд справи по суті, ухвалою розгляд справи було відкладено на 27 лютого 2013 р., залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Сохацького Ігора Семеновича.

Ухвалою господарського суду від 27 лютого 2013 року розгляд справи було відкладено на 15 березня 2013 року.

14 березня 2013 року через канцелярію суду Позивачем було подано додаткове обґрунтування до позовної заяви. Вказаним обґрунтуванням Позивач доповнює позовну заяву наведеними в обґрунтуванні обставинами, чим відповідно вносить зміни до викладених у позовній заяві підстав позову.

Однак, вказане обґрунтування подане після початку розгляду справи по суті, крім того, Позивачем не надано доказів направлення такої заяви Відповідачам.

Згідно п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 (з наступними змінами та доповненнями) право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених ч. 1 ст. 63 ГПК.

За змістом вказаного пункту постанови заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Поряд з тим подавши відповідне письмове пояснення, у якому фактично змінені підстави позову, Позивач не дотримався вимог статей 54, 57 ГПК України - доказу надсилання копії пояснення відповідачам суду не надав.

6 лютого 2013 року господарський суд Рівненської області розпочав розгляд справи по суті про що вказано в протоколі судового засідання (а.с. 29).

За вказаних обставин подане позивачем додаткове обґрунтування приєднане до матеріалів справи, однак судом не приймається до уваги.

15 березня 2012 року через канцелярію суду Відповідачем було подано відзив на позов, з якому Відповідач вказує на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та просить у задоволенні Позову відмовити.

В судовому засідання 15 березня 2013 року у зв'язку із неприйняттям судом додаткових обґрунтувань до позовної заяви, Позивач підтримав позовні вимоги та обґрунтовував їх обставинами, які ним були викладені у позовній заяві.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.03.13 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві Позивачем було заявлено клопотання про відновлення позовної давності, однак вказано, що про укладання Договору йому стало відомо лише в жовтні 2012 року при розгляді справи № 5019/1258/12 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

За змістом ч. 1. ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За таких обставин, враховуючи, що про укладення попереднім директором позивача Договору позивачу стало відомо лише при розгляді справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (з відповідним позовом Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області 31 липня 2012 року), відповідно позивач в особі нового директора і довідався про порушення права юридичної особи, тому суд вважає, що позивачем позовної давності пропущено не було, а відтак і підстав для розгляду вказаного клопотання немає.

Судом встановлено, що 7 лютого 2007 року між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №145/07 (далі - Договір іпотеки).

За вказаним договором Позивач є іпотекодавцем та майновим поручителем Позичальника - Відповідача-2.

За умовами п. 1.1. Договору іпотеки договір забезпечує вимоги Відповідача-1 (Іпотекодержателя), що випливають з Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 134/07 від 6 лютого 2007 року (а також окремих договорів про внесення змін до нього) (далі - Кредитний договір), укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, за умовами якого Відповідач-2 зобов'язався в порядку, передбаченому Кредитним договором повернути Відповідачу-1 до 6 лютого 2009 року кредит в розмірі 1 300 000, 00 грн., відсотки за користування кредитом в розмірі 16% річних, комісійну винагороду за надання кредиту у розмірі 0,15% від ліміту кредитної лінії та комісійну винагороду за управління кредитом у формі кредитної лінії у розмірі 1,0% від ліміту кредитної лінії, у тому числі відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі 25% річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати Відповідачу-1 всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Відповідачем-2 умов Кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору предметом іпотеки є нежитлові будівлі Позивача, загальною площею 3 885, 9 кв. м. розташовані на земельній ділянці площею 133 000, 00 кв. м. (предмет іпотеки), що знаходяться за адресою: 35331, Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Штейнгеля барона, будинок № 3а.

Судом досліджено протокол засідання спостережної ради ВАТ «Рівнезалізобетон» від 31.01.2007 року № 1, яким погоджено та надано дозвіл товариству на передачу відповідачу-1 в іпотеку вказаного вище майна на загальну суму 1 000 000 грн. для забезпечення кредитних зобов'язань ТОВ «Світ виробів з металу» - відповідача-2 перед відповідачем-1, уповноважено директора товариства Дмитрука І.В. укласти і підписати з банком відповідний договір іпотеки.

Однак, як вже було встановлено вище, за умовами кредитного договору Відповідач-2 зобов'язався повернути Відповідачу-1 до 6 лютого 2009 року кредит в розмірі 1 300 000, 00 грн. про що вказано також в Договорі іпотеки.

Вказані договір іпотеки та кредитний договір є дійсними, позивачем у судовому порядку не оскаржені.

Судом також встановлено, що 26 квітня 2007 року між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено договір про внесення змін до Договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №145/07 (далі - Договір про внесення змін до Договору іпотеки), за умовами пункту 1 якого сторони погодили пункт 1.1. Договору іпотеки викласти у наступній редакції:

«Договір забезпечує вимоги Відповідача-1 (Іпотекодержателя), що випливають з Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 134/07 від 6 лютого 2007 року (а також окремих договорів про внесення змін до нього) (далі - Кредитний договір), укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, за умовами якого Відповідач-2 зобов'язався в порядку, передбаченому Кредитним договором повернути Відповідачу-1 до 6 лютого 2009 року кредит в розмірі 1 550 000, 00 грн., відсотки за користування кредитом в розмірі 16% річних, комісійну винагороду за надання кредиту у розмірі 0,15% від ліміту кредитної лінії та комісійну винагороду за управління кредитом у формі кредитної лінії у розмірі 1,0% від ліміту кредитної лінії, у тому числі відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі 25% річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати Відповідачу-1 всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Відповідачем-2 умов Кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором.»

В обґрунтування своєї вимоги про скасування договору про внесення змін до Договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №145/07 Позивач посилається виключно на ті обставини, що про внесення змін до Договору іпотеки йому стало відомо при розгляді в господарському суді Рівненської області справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, про отримання Відповідачем-2 додаткових кредитних коштів Позивач як майновий поручитель Відповідача-2 не повідомлявся, згоди на отримання кредиту у збільшеному розмірі та підписання додаткового договору не надавав, а відтак і за виконання зобов'язань Відповідача-2 перед Відповідачем-1 (банком) у збільшеній частині не поручався.

При цьому позивач посилається на ч. 1 ст. 553 та ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за змістом яких за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Доводи Позивача суд визнає необґрунтованими та недоведеними виходячи з наступного.

Додаткове обґрунтування позивачем підстав позову подане суду 14.03.2013 року судом, як вже було вказано вище, не приймається до уваги, оскільки є за своєю суттю зміною підстав позову, які подані суду після початку розгляду справи по суті.

Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Таким чином, позивач доповнює позовну заяву наведеними в додатковому обґрунтуванні новими обставинами, чим відповідно вносить зміни до викладених у позовній заяві підстав позову.

За вказаних обставин подане позивачем додаткове обґрунтування приєднане до матеріалів справи, однак судом не прийнято до уваги.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Тобто, забезпечення виконання зобов'язання класифікуються на окремо визначені види, які мають свої особливості і застосовуються до певних правовідносин незалежно один від одного.

Іпотека згідно із статтею 575 ЦК України є одним із видів застави. Іпотечні правовідносини регулюються спеціальним законом «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 573 ЦК України передбачено, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Згідно ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

За визначенням майнового поручителя, наведеного в ст. 1 Закону України "Про іпотеку", це - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки норми ст. 559 ЦК України, щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою, та регулюється нормами параграфа 6 глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Статтями 17-19 цього Закону встановлено підстави припинення іпотеки, істотні умови договору іпотеки і внесення змін і доповнень до іпотечного договору.

З наведеного вбачається, що відсутні підстави для застосування ст. 559 ЦК України до договору іпотеки, на вказані відносини норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України в постановах від 16.10.2012 року у справах №№ 4/270-13/68, 5004/2440/11.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір повинен містити, 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

За умовами ч. 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Тобто, відповідно до ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір має містити обов'язкові умови, наведені в даній статті, а відсутність таких може бути наслідком визнання його недійсним у судовому порядку.

Крім того, сторонами було дотримано положення ст. 19 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає порядок внесення змін і доповнень до іпотечного договору.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене вище, обставини наведені позивачем в позовній заяві, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третьої особи суд вважає, що підстав для визнання недійсним договору від 26.04.2007 р. про внесення змін до Договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 145/07 від 07.02.2007 року за обставин викладених в позовній заяві немає.

Відповідно ч.ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 1 218 грн., покладаються на Позивача

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відкритому акціонерному товариству «РІВНЕЗАЛІЗОБЕТОН» в позові відмовити.

Повний текст рішення підписано 21.03.2013 року.

Суддя Гудзенко Я.О.