Постанова № 30083975, 26.02.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 р. Справа №2а/0570/8782/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:15

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача - Мостовенко С.В. - за довіреністю,

від відповідача - Лисенков Д.М. - за довіреністю, -

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000331312/19888/10/15-16-23 від 11.05.2011, зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій, направлених на порушення прав позивача на звільнення від оподаткування податком на прибуток на суму прибутку, отриманого від реалізації інвестиційного проекту, які передбачені Свідоцтвом № 47/1-2003 від 26.12.2003 про схвалення інвестиційного проекту, виданого Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області та Типовим договором (контрактом) від 26.12.2003, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» з Артемівською міською радою Донецької області, відповідно до вимог Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» № 356-ХІV в редакції від 07.02.2002 (том 1 а.с. 3-12).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.01.2013 замінено відповідача у справі Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку замінено на правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби (том 2 а.с. 235).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії обґрунтовані тим, що 26.12.2003 протокольним рішенням № 9 Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності погоджено інвестиційний проект «Модернізація існуючого та створення нових виробництв ЗАТ «Деконський гіпс». Вказаний проект передбачав перетворення ЗАТ «Деконський гіпс» в ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» з правонаступництвом усіх прав та обов'язків, в тому числі й за інвестиційним проектом. ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» було видане Свідоцтво № 47/1-2003 про схвалення інвестиційного проекту та укладено з Артемівською міською радою Типовий договір (контракт) на реалізацію інвестиційного проекту. Вказані вище Свідоцтво та Договір установили пільги для ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» як реалізатора інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, які полягають у наступному: звільненні на 5 років з дати першого оформлення вантажної митної декларації від обкладання ввізним митом сировини, матеріалів, предметів, устаткування та обладнання та звільнення від обкладання податком на додану вартість устаткування та обладнання під час їх ввезення в Україну; звільнення від оподаткування прибутку на 3 роки, починаючи з моменту отримання першого прибутку, одержаного від реалізації інвестиційного проекту; оподаткування прибутку в наступні три роки за ставкою 50 відсотків від діючої ставки оподаткування; оподаткування дивідендів, що сплачуються інвесторам суб'єктам підприємницької діяльності, який реалізує інвестиційний проект, за ставкою 10 відсотків. Зазначені пільги були надані у відповідності до статті 14 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області», що діяли на момент надання пільг. На даний час Свідоцтво та Договір є чинними.

25.03.2011 відповідачем було проведено камеральну перевірку декларації з податку на прибуток позивача за 2010 рік (акт № 2/4/15-16-23/3-31279540 від 15.04.2011) та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000331312/19888/10/15-16-23 від 11.05.2011, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 165 669,00 гривень за основним платежем та 1 541 417,25 гривень за штрафними санкціями. Підставою для донарахування податкових зобов'язань став висновок відповідача про те, що позивач не мав права на звільнення від оподаткування податком на прибуток суми прибутку, отриманої від реалізації інвестиційного проекту.

Позивач не погоджується з таким висновком податкового органу з підстав його невідповідності приписам Конституції України, ст. 1, ч. 7 ст. 3, ст.ст. 6, 7, 14 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області». Позивач вказує, що дійсно, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» № 2505-IV від 25.03.2005 були скасовані певні положення Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» в редакції від 07.02.2002, однак це не може розцінюватися як припинення (скасування) правомірно набутого права позивача на звільнення від оподаткування податком на прибуток на суму прибутку, отриманого від реалізації інвестиційного проекту. Зазначає, що Закон України № 2505-IV від 25.03.2005 не містить положень про наявність в нього зворотної дії. Як передбачено статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Вважає, що зміст та характер прав, набутих ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» у зв'язку з реалізацією інвестиційного проекту, визначається нормами законодавства, яке діяло на момент правовідносин із виникнення пільг та здобуття прав на них. Зміни, запроваджені Законом України № 2505-IV від 25.03.2005 в обсягах прав інвесторів на території пріоритетного розвитку в Донецькій області, стосуються виключно тих господарюючих суб'єктів, що набули статус інвестора (уклали відповідний інвестиційний контракт з органом місцевого самоврядування або державною владою) вже після набуття чинності такими змінами.

Просив позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000331312/19888/10/15-16-23 від 11.05.2011, зобов'язати відповідача утриматись від вчинення дій, направлених на порушення прав позивача на звільнення від оподаткування податком на прибуток на суму прибутку, отриманого від реалізації інвестиційного проекту, які передбачені Свідоцтвом № 47/1-2003 від 26.12.2003 про схвалення інвестиційного проекту, виданого Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області та Типовим договором (контрактом) від 26.12.2003, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» з Артемівською міською радою Донецької області, відповідно до вимог Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» № 356-ХІV в редакції від 07.02.2002 (т. 1 а.с. 3-11).

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що прийняте податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, оскільки Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» № 2505-IV від 25.03.2005 було внесено відповідні зміни до Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування у зв'язку зі створенням спеціальних економічних зон «Азов» і «Донецьк» та запровадженням спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області», «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області», згідно яких втратили чинність положення про встановлення податкових, митних та інших пільг для суб'єктів, що реалізують інвестиційні проекти, схвалені Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області. Схвалення Типового договору та видача Свідоцтва позивачу здійснювалось на підставі статті 14 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області», яка втратила чинність згідно з вищевказаним Законом № 2505-IV від 25.03.2005. Аналізуючи положення цього Закону, Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 29.01.2002 № 1-рп/2002, ухвали цього ж суду від 14.03.2002 № 3уп/2002, відповідач дійшов висновку, що Закон № 2505-IV від 25.03.2005 з метою захисту усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна і коштів вітчизняного походження, все ж таки мав на меті припинення прав інвесторів, привільованих у порівнянні до суб'єктів господарювання національного походження.

Також вказав, що на підставі підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України при проведенні камеральної перевірки не є необхідним дослідження документів фінансово-господарської діяльності.

Крім того, зміст Типового договору, укладеного позивачем з уповноваженим органом місцевого самоврядування, не відповідає правовим актам, на підставі яких він укладався, а тому на підставі положень ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є недійсним, та таким, що не створює юридичних наслідків.

Просив у задоволенні позову відмовити (том 1 а.с. 114-117).

Ухвалою суду від 14.07.2011 у справі було призначено судово-економічну експертизу, у зв'язку із чим зупинено провадження у справі до отримання висновку експерта (том 1 а.с. 142-144).

Відповідач оскаржив вказану ухвалу суду до Донецького апеляційного адміністративного суду (том 2 а.с. 18-19).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.08.2011 апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін (том 2 а.с. 35).

11.11.2012 до суду надійшов висновок судово-економічної експертизи № 166/24 від 03.12.2012 (том 2 а.с. 49-158).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» зареєстровано як юридична особа 20.10.2003 Виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області, включено до ЄДРПОУ 31279540, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (том 1 а.с. 24), довідкою Управління статистики у місті Артемівську серії АБ № 213620 від 25.01.2010 (том 1 а.с. 25).

25.03.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку проведено камеральну перевірку платника податку на прибуток ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас», результати якої оформлено актом № 214/15-16-23/3-31279540 від 15.04.2011 (том 1 а.с. 13-14). За змістом цього акту, перевіркою встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у податковій декларації з податку на прибуток за 2010 рік на 6 165 669 гривень внаслідок відображення у рядку 10 Декларації пільги по оподатковуваному прибутку у розмірі 24 662 677 гривень з порушенням вимог пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів».

Не погодившись із висновками акту перевірки, позивач подав заперечення від 1226 від 26.04.2011 (том 1 а.с. 17-20), на які отримав відповідь податкового органу від 05.05.2011 № 18673/10/15-16-23/3 (том 1 а.с. 21-22).

11.05.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000331312/19888/10/15-16-23, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 7 707 086,25 гривень, у тому числі за основним платежем - 6 165 669,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 541 417,25 гривень (том 1 а.с. 23).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, 30.04.2009 ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом (т. 1 а.с. 2-9).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

26.12.2003 протокольним рішенням № 9 засідання Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області погоджено інвестиційний проект ТОВ «Кнауф Гіпс Київ» - «Модернізація існуючого та створення нових виробництв ЗАТ «Деконський гіпс» на суму 36,32 млн. долл. США та приписано видати Свідоцтво про схвалення інвестиційного проекту ТОВ «Кнауф Гіпс Донецьк» (том 1 а.с. 45).

26.12.2003 ТОВ «Кнауф Гіпс Донецьк» було видано Свідоцтво № 47/1-2003 про схвалення інвестиційного проекту, згідно з яким схвалений Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області інвестиційний проект ТОВ «Кнауф Гіпс Київ» - «Модернізація існуючого та створення нових виробництв ЗАТ «Деконський гіпс» впроваджується на території міста Артемівськ підприємством ТОВ «Кнауф Гіпс Київ», яке відповідно до положень закону має право:

1. на пільгових умовах ввозити з-за кордону на протязі п'яти років обладнання, устаткування, сировину, матеріали, предмети для здійснення проекту;

2. після отримання першого прибутку від інвестиційної діяльності, не сплачувати податок на прибуток перші три роки, та сплачувати його за ставкою 50% від діючої ставки наступні три роки (том 1 а.с. 26).

26.12.2003 між ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» (Інвестором) та Артемівською міською радою (Органом управління) було укладено Типовий договір (контракт) на реалізацію інвестиційного проекту «Модернізація існуючого та створення нових виробництв ЗАТ «Деконський гіпс» на території пріоритетного розвитку, в спеціальній (вільній) економічній зоні (том 1 а.с. 27-32), відповідно до умов якого Інвестор зобов'язується на власний ризик і за власні кошти відповідно до умов цього договору (контракту) забезпечити реалізацію схваленого (затвердженого) інвестиційного проекту. Під час реалізації інвестиційного проекту Інвестору відповідно до законодавства надаються такі пільги:

- звільнення на 5 років починаючи з дати першого оформлення вантажної митної декларації від обкладання ввізним митом сировини, матеріалів, предметів, устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів) та звільнення від обкладання податком на додану вартість устаткування та обладнання під час їх ввезення в Україну;

- звільнення від оподаткування прибутку на три роки, починаючи з моменту отримання першого прибутку, одержаного від реалізації інвестиційного проекту;

- оподаткування прибутку в наступні три роки за ставкою 50 відсотків від діючої ставки оподаткування;

- оподаткування дивідендів, що сплачуються інвесторам суб'єктам підприємницької діяльності, який реалізує інвестиційний проект, за ставкою 10 відсотків.

У подальшому до контракту були укладені додаткові угоди № 1 (том 1 а.с. 33) та № 2 (том 1 а.с. 34), якими до контракту біли внесені зміни відповідно до протокольних рішень Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області № 10 від 12.08.2004 (том 1 а.с. 36) та № 38 від 23.12.2004 (том 1 а.с. 38).

Протокольними рішеннями засідань Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області № 10 від 12.08.2004 (том 1 а.с. 36), № 11 від 25.04.2007 (том 1 а.с. 37), № 38 від 23.12.2004 (том 1 а.с. 38), були схвалені зміни та доповнення до бізнес-плану інвестиційного проекту «Модернізація існуючого та створення нових виробництв ЗАТ «Деконський гіпс».

Судом встановлено, що відповідно до вказаних вище документів позивач користувався пільгами по оподаткуванню прибутку, у тому числі й протягом періоду, що перевірявся відповідачем.

Податковий орган у акті перевірки вказує, що перевіркою відображених у рядку 10 декларації з податку на прибуток за 2010 рік «Прибуток, що звільнений від оподаткування» встановлено, що суб'єкт господарювання відображає суму пільги у розмірі 24 662 677 гривень, підставою для застосування якої є Закон України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області». Разом із тим, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів» від 25.03.2005 № 2505-ІV, внесені зміни до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994, а саме виключено пункт 22.5 статті 22 Закону та припинено податкові та митні пільги, встановлені Законом України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності у Донецькій області» від 07.02.2002 № 256-ХІV (том 1 а.с. 13-14).

По суті виявлених податковим органом порушень позивачем законодавства суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (2010 рік), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Як було установлено абз. 7 п. 22.5 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону від 15.07.1999 № 973-XIV, що діяла на час видачі вищевказаного Свідоцтва та укладання Типового договору між позивачем та Артемівською міською радою, на період функціонування спеціальних економічних зон "Азов" і "Донецьк" та дії спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області податок на прибуток справляється з платників цього податку з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області».

Відповідно до статті 14 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» у редакції Закону від 07.02.2002 № 3036-III, спеціальний режим інвестиційної діяльності застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують схвалені Радою інвестиційні проекти у пріоритетних видах економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку згідно з укладеним контрактом.

Відповідно до цього режиму: … б) звільняється на три роки від оподаткування прибуток, одержаний від реалізації інвестиційних проектів, схвалених Радою, на новостворених підприємствах, діючих підприємствах, їх філіях та інших структурних підрозділах - платниках податку, на яких відбувалася реструктуризація, реконструкція, модернізація, перепрофілювання, в частині, одержаній від освоєння інвестицій, на підставі документів окремого (бухгалтерського, податкового) обліку, якщо інвестиції в них еквівалентні не менш як 1 мільйону доларів США, для малих підприємств - не менш як 250 тисячам доларів США.

Порядок обчислення прибутку, одержаного від здійснення інвестицій на діючих підприємствах, встановлюється Державною податковою адміністрацією України.

Прибуток таких підприємств з інвестицією в них, еквівалентною не менш як 1 мільйону доларів США, одержаний з четвертого по шостий рік, оподатковується за ставкою в розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування.

Зазначені пільги застосовуються з моменту отримання першого прибутку.

Згідно із абзацем 3 пункту 9 Порядку розгляду і схвалення інвестиційних проектів, що реалізуються у спеціальних економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.99 року № 1065 (в редакції, чинній на час укладення Типового договору (контракту)) вказані пільги застосовуються після укладання інвестором відповідного контракту.

Таким чином, статтею 14 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» в редакції, чинній на час укладання Типового договору (контракту) між позивачем та Артемівською міською радою, передбачалось надання пільг, про які йдеться в цьому Типовому договорі (контракті). Отже, позивач з моменту укладення Типового договору (контракту) набув право на пільги, визначені пунктом 2 Контракту, що відповідало нормам діючого на той час законодавства, що надало йому, серед іншого, право на пільгове оподаткування прибутку.

В подальшому до Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів» від 25.03.2005 № 2505-ІV, що набрав чинності 31.03.2005 (з дня його офіційного оприлюднення в газеті «Урядовий кур'єр» № 58-59 за 2005 рік), які полягали у виключенні статей 11-14, що здійснювали регулювання наступних правовідносин: плати за використання природних ресурсів на територіях спеціальних економічних зон; порядку ввезення товарів та інших предметів на території спеціальних економічних зон «Донецьк» та «Азов» та вивезення товарів та інших предметів з цих територій; особливості оподаткування та валютного регулювання в спеціальних економічних зона «Донецьк» та «Азов»; спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку.

Саме з набранням чинності вказаним Законом від 25.03.2005 № 2505-ІV відповідач пов'язує втрату позивачем права на застосування пільг по оподаткуванню прибутку. Суд вважає таку позицію податкового органу необґрунтованою, з таких підстав.

Відповідно до статті 8 Конституції України її норми мають вищу юридичну силу та є нормами прямої дії.

Згідно з частиною 2 статті 22 Конституції України при прийнятті нових або внесенні змін до діючих законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. У розумінні абзацу 6 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 11.10.05 року № 8-рп/2005, звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей особи, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права, а звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

На переконання суду, тлумачення податковим органом факту втрати чинності окремих положень Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» у зв'язку із внесенням до нього змін Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів» від 25.03.2005 № 2505-ІV, внаслідок якого позивач позбавляється пільг при оподаткуванні прибутку, є фактично звуженням змісту існуючих прав позивача, що є неприйнятним з огляду на наведені положення Конституції України.

Крім того, чинні на час виникнення спірних відносин (2010 рік) норми Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів» від 25.03.2005 № 2505-ІV не містять жодних застережень, що з внесенням відповідних змін суб'єкт господарювання втрачає право на визначені Типовим договором (контрактом) пільги, а неможливість надання таких пільг на підставі існуючої редакції Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» в силу статті 58 Конституції України, що встановлює заборону за загальним правилом зворотної дії у часі нормативних актів, не може слугувати підставою для невілювання правомірно набутих прав позивача.

Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Також, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду», рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.

Зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

В цьому рішенні Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" [ВП], N 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі "Шпачек s.r.o." проти Чеської Республіки", N 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі "Бейелер проти Італії", [ВП], N 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-I).

Суд визнає, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (N 1) [ВП], N 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V).

На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У справі «Броньовський проти Польщі» Європейський суд з прав людини погодився із тим, що в ситуаціях, коли запроваджуються широкомасштабні законодавчі заходи, які викликають неоднозначні оцінки і мають значні економічні наслідки для країни загалом, національні органи влади повинні мати широку свободу самостійної оцінки при виборі не лише заходів із забезпечення поваги до прав власності чи регулювання відповідних відносин у межах країни, а й достатньо часу для практичного втілення таких програм.

Визначення балансу між правами, захист яких необхідно забезпечити, та набутками й збитками різних осіб, інтересів яких торкається процес трансформації економіки й правової системи держави, є винятково складним завданням. Такі обставини, природно, вимагають наявності у цієї держави широкої свободи самостійної оцінки.

Разом з тим Суд знову наголошує, що така свобода, хай би наскільки значною вона була, не є безмежною і що здійснення державою своєї дискреції, навіть у контексті найскладнішої реформи в державі, не повинно призводити до наслідків, які йдуть урозріз зі стандартами Конвенції.

Принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов'язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя.

Аналогічні висновки викладені Європейський судом з прав людини й у справах «Україна-Тюмень» проти України», «Жовнер проти України», «Півень проти України» та ін.

Аналізуючи зазначені вище висновки Європейського суду з прав людини у взаємозв'язку з наведеними вище положеннями національного законодавства, суд дійшов висновку, що вільне тлумачення положень закону податковим органом призвело до обмеження права позивача на користування пільгами в оподаткуванні прибутку, наданого законодавством та проголошеним у Типовому договорі (контракті), вчиненому у відповідності до законодавства, діючого на час його укладення. Такі дії відповідача суперечать не тільки Основному закону нашої держави, а й загальновизнаним принципам, закріпленим у Першому протоколі до Конвенції, який передбачає можливість позбавлення (звуження) майнових прав лише на підставі закону, в інтересах суспільства, з дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу та вимогами захисту основоположних прав особи. В контексті проаналізованих рішень Європейського суду з прав людини суд приходить до висновку, що внаслідок необґрунтованого тлумачення відповідачем норм законодавства та протиправного поширення на нього положень, якими обмежується право позивача на користування встановлених пільг, на позивача було покладено індивідуальний та надмірний тягар, який порушив справедливий баланс, що мав бути дотриманий між вимогами суспільного інтересу з одного боку, та захистом права на мирне володіння майном - з іншого.

Суд також звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду Донецької області від 22.08.2007 (том 1 а.с. 42-48), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.52007 (том 1 а.с. 49-54) та постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2007 (том 1 а.с. 55-61), було встановлено відповідність Типового договору (контракту), укладеного між позивачем та Артемівською міською радою, вимогам законодавства, зокрема, у частині обґрунтованого надання позивачу права на застосування пільг при оподаткуванні при здійсненні діяльності з реалізації інвестиційного проекту.

Зокрема, суд дійшов висновку, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів» від 25.03.2005 № 2505-ІV за своїм змістом не встановлює механізму та жодних умов скасування пільг - цей нормативний акт змінює лише зміст іншого закону, не визначаючи при цьому наслідків для вже існуючих прав Товариства.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

За таких обставин, суд вважає доведеним той факт, що позивач у 2010 році правомірно застосовував пільгу при оподаткуванні прибутку при здійсненні діяльності з реалізації інвестиційного проекту.

Також суд враховує, що висновком судово-економічної експертизи по даній справі № 166/24 від 03.12.2012 (том 2 а.с. 49-158) встановлено, що відомості, які вказані у рядку 10 Декларації з податку на прибуток за 1-й квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року, 2010 рік є документально обґрунтованими, отже висновки акту перевірки № 214/15-16-23/3-31279540 від 15.04.2011 про заниження підприємством податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6 165 669,00 гривень, є документально необґрунтованими.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно збільшив позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 6 165 669,00 гривень, та, як наслідок, необґрунтовано застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1 541 417,25 гривень.

Разом із тим, заявляючи у позові вимогу про визнання протиправним спірного податкового повідомлення-рішення та, водночас, про його скасування, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком висновку про незаконність (протиправність) рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення суб'єкту владних повноважень виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.

Крім того, приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, а не визнання їх протиправними.

Враховуючи вищевикладене, суд скасовує податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку № 0000331312/19888/10/15-16-23 від 11.05.2011.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача утриматись від дій, спрямованих на порушення прав позивача на звільнення від оподаткування податком на прибуток на суму прибутку, отриманого від реалізації інвестиційного проекту, то ці позовні вимоги суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тобто, підставою для звернення вимог до суду є вчинення суб'єктом владних повноважень дій (бездіяльності) або прийняття рішення, яким, на думку позивача, порушені його права, свободи або інтереси. У даному випадку, позовні вимоги про зобов'язання утриматись від вчинення дій, які можуть бути вчинені в подальшому податковим органом, є фактично вимогами на майбутнє. Такі вимоги не можуть бути задоволено судом, оскільки на даний час не можливо встановити, чи будуть вчинені відповідачем у майбутньому дії, про які вказує позивач.

Крім того, в межах даної справи суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом скасування податкового повідомлення-рішення, яким відповідач протиправно збільшив позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток, що був отриманий при реалізації інвестиційного проекту. Отже, належним способом захисту порушеного права у даному випадку є саме скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги частково та скасовує податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби № 0000331312/19888/10/15-16-23 від 11.05.2011, а у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовляє.

На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 1,70 гривень.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби № 0000331312/19888/10/15-16-23 від 11.05.2011, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 7 707 086,25 гривень, у тому числі за основним платежем - 6 165 669,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 541 417,25 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна) гривня 70 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 26 лютого 2013 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений 04 березня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.