Постанова № 30081645, 14.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/4494/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою приватного підприємства «Виробнича компанія «Промвіт» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2013 р. адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Виробнича компанія «Промвіт» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство «Виробнича компанія «Промвіт» (надалі за текстом - «ПП «Промвіт») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003692301 від 31.07.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 330 072 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0003682301 від 31.07.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 280 359 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2013 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 10.07.2012 р. по 16.07.2012 р. посадовцями державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (надалі за текстом - «ДПІ у м. Черкасах) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Промвіт» щодо господарських відносин з ТОВ «Компанія Вілеон» за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р., ТОВ «Регіон Монтаж Механіка» за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р. та ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» за період з 01.03.2010 р. по 30.09.2010 р.

Результати перевірки оформлено актом № 129/22-14/22789442 від 19.07.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 138, 198 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати товарів та робіт за договорами, укладеними з ТОВ «Компанія «Вілеон» та ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання».

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договорів № 0103 від 01.03.2010 р., № 0203 від 02.03.2010 р., № 0104 від 01.04.2010 р., № 0105 від 01.05.2010 р., № 0106 від 01.06.2010 р., № 03-06-И від 04.06.2010 р., № 0107 від 01.07.2010 р., 02.08.2010 р., № 0109 від 01.09.2010 р., № 0209 від 02.09.2010 р., № 0309 від 03.09.2010 р. ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» зобов'язалось виконати роботи з виготовлення, термічної та механічної обробки деталей, зборку конвеєрів, виготовлення вузлів напівавтомата, вузлів для машин, зборку та наладку машин, а ПП «Промвіт» - прийняти та оплатити ці роботи та товари.

На підставі цього договору оформлено податкові накладні на загальну суму 856 706 грн., в тому числі 142 784 грн. 73 коп. ПДВ.

Розрахунки з контрагентом позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів.

За умовами договорів № 0401 від 04.01.2012 р., № 0402 від 05.01.2012 р. ТОВ «Компанія «Вілеон» зобов'язалось виконати і поставити обладнання та вузли для обладнання.

На підставі цих договорів контрагентом позивача виписано податкові накладні на загальну суму 489 012 грн., у т.ч. 81 502 грн. ПДВ.

Розрахунки за договорами позивачем здійснювались у безготівковій формі.

Понесені витрати ПП «Промвіт» включено до складу валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, згідно акту Миргородської ОДПІ від 14.03.2012 р. зустрічну звірку ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» провести неможливо у зв'язку з відсутністю суб'єкта господарювання за місцезнаходженням. Крім того, засновника цього підприємства ОСОБА_3 вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2011 р. засуджено за ст.ст. 205, 358 КК України.

Згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19.04.2012 р. зустрічну звірку ТОВ «Компанія «Вілеон» провести неможливо у зв'язку з відсутністю суб'єкта господарювання за місцезнаходженням, у товариства відсутні основні засоби та згідно висновку почеркознавчого дослідження підписи на реєстраційних документах ймовірно виконано не засновником підприємства.

На думку органу державної податкової служби наведене свідчить про те, що позивачем не підтверджено реальність згаданих господарських операцій.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у м. Черкасах прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003692301 від 31.07.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 330 072 грн., в тому числі 264 058 грн. за основним платежем та 66 015 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0003682301 від 31.07.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 280 359 грн., у тому числі 224 287 грн. за основним платежем та 56 072 грн. за штрафними санкціями.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач необґрунтовано сформував валові витрати та не підтвердив своє право на податковий кредит, оскільки мав можливість виконати наведені вище роботи самостійно. Крім того, у ПП «Промвіт» наявні копії податкових накладних, що мають залишатися у продавця.

На думку судової колегія наведений висновок окружного адміністративного суду не можна вважати обґрунтованим та таким, що зроблений на підставі повно та всебічно досліджених обставин справи.

На момент виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювались статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР»), статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР») та статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачалось, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Позивачем було надано договори № 0103 від 01.03.2010 р., № 0203 від 02.03.2010 р., № 0104 від 01.04.2010 р., № 0105 від 01.05.2010 р., № 0106 від 01.06.2010 р., № 03-06-И від 04.06.2010 р., № 0107 від 01.07.2010 р., 02.08.2010 р., № 0109 від 01.09.2010 р., № 0209 від 02.09.2010 р., № 0309 від 03.09.2010 р., № 0401 від 04.01.2012 р., № 0402 від 05.01.2012 р., технічні завдання, акти приймання виконаних робіт, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Посилання ДПІ у м. Черкасах на вирок Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2011 р. та акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19.04.2012 р. обґрунтовано не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2012 р. дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Вілеон» визнано протиправними, а вирок відносно засновника ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.08.2012 р. з направленням справи на додаткове розслідування.

Крім того, сам факт порушення кримінальної справи відносно керівника підприємства-контрагента ПП «Промвіт» не може бути доказом незаконності дій позивача та фіктивності згаданих угод.

В ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Посилання ДПІ у м. Черкасах на висновок почеркознавчого дослідження судом апеляційної інстанції не приймається як доказ, оскільки наведені вище первинні документи не були предметом експертного дослідження.

На обґрунтування своєї позиції окружний адміністративний суд помилково послався на те, що позивач мав можливість самостійно виконати роботи, які є предметом спірних договорів.

Наявність такої можливості не позбавляє суб'єкта господарювання права на укладання договорів та не має наслідком їх недійсність.

Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд попередньої інстанції також припустився помилки, дійшовши висновку про те, що у позивача знаходяться копії податкових накладних, які мають залишатись у продавця.

Помітка «Х» навпроти поля «Копія» у податковій накладній означає, що це є оригінал, який видається покупцю.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Виробнича компанія «Промвіт» задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2013 р. скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003692301 від 31.07.2012 р. та податкове повідомлення-рішення № 0003682301 від 31.07.2012 р.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 19 березня 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.