Постанова № 30081310, 14.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7332/12

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Залімського І. Г. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Чорнобрива М.О., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до ОСОБА_3 про стягнення суми надміру сплачених коштів пенсії , -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року управління Пенсійного фонду у м. Хмельницькому звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплаченої пенсії в розмірі 31392, 30 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постаново позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задоволити. В апеляційній скарзі апелянт вказує, що відповідач отримував пенсію всупереч вимогам ст. 93 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не повідомив орган Пенсійного фонду про своє працевлаштування, тому кошти виплачені йому за період з 16.09.2008 р. по 30.06.2012 р. в розмірі 31392,30 грн. підлягають відшкодуванню ним до органу Пенсійного фонду згідно ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги викладені в апеляційній скарзі та просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 перебував на обліку в УПФУ у м. Хмельницькому з 01.09.1999 року по 30.06.2012 року та отримував соціальну пенсію по інвалідності відповідно до ст. 93 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до довідки Сер. МСЕ №168324 ХМ, ОСОБА_3 1979 року народження, є інвалідом другої групи, причина інвалідності - загальне захворювання, довідку видано на підставі Акту №59 від 24.09.2009 р..

На адвокатський запит адвоката ОСОБА_4, 23.02.2010 р. психіатричним кабінетом Хмельницької центральної районної лікарні повідомлено, що ОСОБА_3 1979 року народження перебуває на обліку з діагнозом "шизофренія, параноїдна форма".

Під час подання заяви до Пенсійного фонду від 26.01.1999 року, відповідач був безробітним та відповідно до заяви про призначення соціальної пенсії зобов'язувався про всі зміни, які викликають зміну розміру виплачуваної пенсії повідомляти органи Пенсійного фонду.

Згідно даних персоніфікованого обліку, відповідач, зареєструвавшись приватним підприємцем з 16 вересня 2008 року, що підтверджується довідкою з ЄДР, не з'явився вчасно до органу Пенсійного фонду України, не повідомив про зазначені обставини та продовжував отримувати пенсію по інвалідності всупереч вимогам ст. 93 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

На підставі ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розглянувши матеріали пенсійної справи №113474, 25.06.2012 р. начальником УПФУ у м. Хмельницькому прийнято рішення №8 про припинення виплати пенсії ОСОБА_3 01.07.2012 р. Відповідності до довідки про розмір переплати від 09.07.2012 р. по пенсійній справі №113474, у гр. ОСОБА_3 наявна переплата за період з 16.09.2008 р. по 30.06.2012 р. у розмірі 31392 грн. 30 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що отримування відповідачем соціальної пенсії у період з 16.09.2008 р. по 30.06.2012 р. було правомірним, оскільки у судовому засіданні доведено, що у відповідач дійсно є особою, яка має право на такий вид соціальної пільги. Крім того, у постанові суду першої інстанції вказано, що клінічна характеристика захворювання відповідача дала суду можливість зробити висновок, що у момент реєстрації себе як приватного підприємця відповідач не усвідомлював значення своїх дій, не розумів їх наслідків, а тому суд вважає, що у даному випадку принцип "незнання закону не звільняє від відповідальності" є недоречним для застосування, а слід застосувати інший конституційний принцип "здоров'я, честь та гідність людини є найвищою соціальною цінністю", оскільки стягнення коштів, які були виплачені відповідачу у якості соціальної пенсії по інвалідності призведуть до вкрай негативних наслідків для відповідача - фінансова скрута, неспроможність придбавати лікарські засоби для підтримання здоров'я на належному рівні, що в свою чергу призведе до погіршення психо-емоційного стану ОСОБА_3, конфліктних ситуацій у сім'ї та суспільстві.

Суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню враховуючи наступне.

26.01.1999 р. відповідач звернувся до органу Пенсійного фонду із завою про призначення йому пенсії по інвалідності. На час звернення до управління відповідач не працював, про що є відмітка у заяві.

Згідно з протоколом № 113474 від 03.02.1999 року відповідачу призначено соціальну пенсію по ІІ групі інвалідності по загальному захворюванню з 08.10.2001 року по 30.09.2002 року, тобто до чергового перегляду МСЕК.

Рішенням управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому № 8 від 25.06.2012 року виплату пенсії відповідачу припинено з 01.07.2012 року. У зв'язку з вищезазначеними обставинами виникла переплата пенсійних виплат з 16.09.2008 року по 30.06.2012 року на загальну суму 31392,30 грн., про що відповідачу повідомлялось листом управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому №150/0/03 від 27.07.2012 року.

Так, на час звернення відповідача із завою про призначення йому пенсії по інвалідності у 1999 році, пенсія відповідачу була призначено відповідно до ст. 93 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За змістом вказаної статті соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію: інвалідам I і II груп, у тому числі інвалідам з дитинства, а також інвалідам III групи; особам, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років; дітям - у разі втрати годувальника (пункт "а" статті 37); дітям-інвалідам віком до 16 років.

З набранням чинності Закону України від 31.05.2005 року № 2603-IV «Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» стаття 93 втратила чинність у частині призначення соціальних пенсій згідно з цим Законом.

За приписами п. 4, 5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, особи, які одержують пенсію за своїм за бажанням можуть звернутися за призначенням державної соціальної допомоги відповідно до цього Закону замість пенсії. Соціальна пенсія, призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», за бажанням особи виплачується органами Пенсійного фонду України до закінчення строку її призначення. А відповідно до статті 34 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються за весь період інвалідності.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонер повинен відшкодовувати органу, що призначив пенсію, заподіяну шкоду.

Таким чином, вказана стаття Закону зобов'язує пенсіонера повідомити орган Пенсійного фонду про обставини, які обумовлюють припинення виплати призначеної пенсії.

Так, всупереч вказаному відповідач приховав той факт, що з 16.09.2008 р. він був зареєстрований приватним підприємцем Хмельницькою РДА за №26680000000014814, взятий на податковий облік до Хмельницької МДПІ за №4642 від 17.09.2008 року, види діяльності - підбір та забезпечення персоналом, посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, послуги з постачання готової їжі.

Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695.

Згідно з пунктом 3 цього Порядку повернення коштів проводиться відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім'ї тощо.

Зі змісту зазначених норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695, вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

Разом з тим, в судовому засіданні колегією суддів встановлено, що позивач просить стягнути з ОСОБА_3 шкоду завдану отриманням зайво виплачених сум пенсії.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягненню підлягає надміру виплачена пенсія з червня 2009 року по червень 2012 року у розмірі 23 954, 80 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що у момент реєстрації себе як приватного підприємця відповідач не усвідомлював значення своїх дій та не розумів їх наслідків, оскільки в адміністративному судочинстві суд не може вдаватися до подібних висновків. Вказані обставини досліджуються під час розгляду справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи або визнання фізичної особи недієздатною, що здійснюється в порядку цивільного судочинства.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому задовольнити частково .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до ОСОБА_3 про стягнення суми надміру сплачених коштів пенсії, - скасувати, прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому (вул. Володимирська, 49, м. Хмельницький, р/р 25607317826, Хмельницьке обласне управління Ощадбанку України, ОПЕРВ МФО 315784 ЗКПО 01526313) надміру виплачену пенсію в розмірі 23 954 (двадцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 80 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "21" березня 2013 р. .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Залімський І. Г.

Матохнюк Д.Б.