Ухвала суду № 30081307, 14.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7207/12

Головуючий у 1-й інстанції: Майтер П.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Залімського І. Г. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів.

Мотивуючи позовні вимоги заявник посилався на протиправність відмови відповідача у вчиненні дій щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля, а відтак наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України 3827,90 грн. помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 27.12.2012 року вказаний позов задовольнив частково, а саме стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3827,90 грн. помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля TOYOTA Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційні вимоги, Пенсійний фонд посилався на ч.7 ст.1 і п.6 ст.2 Закону №400/97-ВР та п. п. 12-14 Порядку сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (надалі -Порядок №1740), платником збору загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля може бути як продавець так і покупець, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції щодо повернення збору, добровільно сплаченого позивачем, як покупцем автомобіля.

Крім того, матеріали адміністративної справи містять апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, в якій апелянт посилаються на Постанову КМ України № 106 від 16.02.2011 року "Про деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету", відповідно до якої, органом стягнення податків і зборів по коду бюджетної класифікації 24140300, який здійснює постійний контроль за правильністю та своєчасністю надходження податків та зборів до бюджетів є Пенсійний фонд України.

18.02.2013 року до суду надійшли письмові заперечення ОСОБА_2, в яких позивач зауважує про безпідставність тверджень апелянта, водночас посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.06.2012 року ОСОБА_2, відповідно до довідки - рахунку серії ДПІ № 394441, придбав легковий автомобіль TOYOTA Corolla.

Під час реєстрації автомобіля позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 3827,90 грн., що підтверджується меморіальним ордером № g062gа_738 від 26.06.2012 року.

В подальшому, вважаючи, що обов'язок сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів не передбачений вимогами чинного законодавства, позивач звернувся до апелянта із вимогою про повернення сплачених коштів в сумі 3287,90 грн.

Листом Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницький Хмельницької області №233397/06 від 20.11.2012 року позивачу відмовлено в поверненні коштів.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з того, що позивач має право на повернення помилково сплаченої до Пенсійного фонду України суми у розмірі 3827,90 грн., що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений в Законі України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року.

Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" в переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Вказана норма Закону покладає обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій по відчуженню легкових автомобілів, є особа яка набула права власності на автомобіль.

Зокрема, згідно з пунктом 12 вищезазначеного порядку, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуженням легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій ( крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Проте, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами та враховуючи частину 4 статті 9 КАС України відповідно до якої, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, законам України, міжнародному договору, згода на обов'язковість кого надана Верховною Радою або іншому правовому акту, слід застосовувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, тому при вирішенні даного питання пріоритетним є Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, з аналізу вищевикладених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок сплати збору не може бути покладений на особу, яка набуває право власності у відповідності до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року, оскільки це суперечить акту вищої юридичної сили.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Залімський І. Г.

Матохнюк Д.Б.