ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 березня 2013 року м. Київ К-39732/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 року по справі № 2а-7319/10/1070 за позовом Приватного підприємства "Геотон" до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ПП "Геотон" звернулось до суду з позовною заявою до Іванківської МДПІ про визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання поданої позивачем декларації з податку на додану вартість, зобов'язати відповідача визнати подану декларацію як податкову звітність з моменту подання та відобразити показники податкової звітності по особовому рахунку платника податку, скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2010 року №0001451600/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 року позов задоволено в повному обсязі з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 20.05.2010 року подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку додану вартість за квітень 2010 року, яку відповідач не визнав податковою звітністю на підставі службової записки ПМ ДПІ у Вишгородському районі про відсутність ПП "Геотон" за юридичною адресою.
За результатами проведеної перевірки позивача (акт від 14.06.2010 року №827/15/30869485) відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн. за неподання податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2010 року.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до абзацу першого пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
За змістом абзацу п'ятого пп. 4.1.2 п. 4.1 вищезазначеного Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток № 1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827) (далі -Методичні рекомендації) передбачено, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що підставою для відмови податкового органу визнати податкову декларацію як податкову звітність є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом державної податкової служби, відсутність же за місцем реєстрації платника не є підставою для невизнання податкової декларації як податкової звітності.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем порушено п.4.5 глави 4 Методичних рекомендацій, а саме, не дотримано триденний термін для надсилання платнику повідомлення про невизнання податкової декларації як податкової звітності.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що дії відповідача щодо невизнання податкової декларації позивача, як податкової звітності, є протиправними.
Враховуючи вищезазначене, підстави для нарахування позивачеві штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн., за неподання податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2010 року, відсутні.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області відхилити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 року по справі №2а-7319/10/1070 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Голубєва Г.К.Судді Карась О.В. Рибченко А.О.
Судове рішення № 30071392, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 05.03.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № к-39732/10-с. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: