ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/34734/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
при секретарі судового засідання Мартиненко І.В.,
за участю представника відповідача Коваленка А.О., представники позивача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2011 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 2а-27032/10/0570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська солевидобувна компанія"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
до Головного управління Державного казначейства України у м. Києві
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (далі -ПДВ) у сумі 1 003 008,00 грн., у тому числі за травень 2009 року у розмірі 577 790,00 грн. та червень 2009 року у розмірі 425 218,00 грн.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.
Судові рішення вмотивовано висновком про те, що заявлені до відшкодування суми ПДВ за травень - червень 2009 року підтверджені довідками податкової інспекції, а Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність право позивача на бюджетне відшкодування від проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача.
У касаційній скарзі податкова інспекція, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податкова інспекція посилається на те, що результатами перевірки заявлена до відшкодування сума ПДВ підтверджена лише частково у сумі 295 611,42 грн., решту ж заявленої до відшкодування суми підтвердити неможливо, у зв'язку з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника.
Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити її без задоволення через необґрунтованість.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з вимогами чинного законодавства за результатами фінансово - господарської діяльності позивач подав до податкової інспекції звітність встановленої форми. Відповідно до податкових декларацій з ПДВ у Товариства виникло перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань за травень та червень 2009 року у сумі 1 003 008,00 грн. Позивачем було прийнято рішення про відшкодування зазначеної суми ПДВ та подано заяви про повернення сум бюджетного відшкодування, що стало підставою для проведення фахівцями податкової інспекції позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень, червень 2009 року. За наслідками перевірки складена довідка № 2550/23-721/30098637, з якої вбачається, що перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації за травень 2009 року бюджетне відшкодування в сумі 129 255,04 грн. та за червень 2009 року в сумі 166 356,38 грн. Також у довідці відповідач зробив висновок, що неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2009 року в розмірі 448 534,96 грн. та червень 2009 року в розмірі 258 861,62 грн., що пов'язано з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника.
Таким чином, фактичною підставою не виплати позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ є неподання податковою інспекцією висновку до органу державного казначейства про відшкодування заявленої суми ПДВ, що вмотивовано висновком про відсутність відповідей щодо дотримання податкової дисципліни основними постачальниками Товариства, що є обставиною, яка свідчить про відсутність достовірно встановленого факту надмірного надходження ПДВ до бюджету. При цьому податковою інспекцією не надано жодного доказу щодо направлення запитів на проведення відповідних зустрічних перевірок, чи відомостей про їх результати.
Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди у цій справі керувалися положеннями Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) (далі - Закон № 168/97-ВР).
За визначенням п. 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).
Виходячи зі змісту вищезазначених положень, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку сплачена платником податку, що придбавав товари та послуги, їх постачальникам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи податковими та видатковими накладними, рахунками, банківськими виписками, позивач здійснив фактичну сплату коштів за отриманий товар (послуги) постачальникам з урахуванням ПДВ у складі їх ціни. Таким чином, сума від'ємного значення (різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом) позивачем сформована правомірно.
Згідно пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
У відповідності до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить перевірку заявлених у декларації даних та у п'ятиденний термін зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Після отримання відповідного висновку податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів (пп. 7.7.6 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97ВР).
Колегія судів Вищого адміністративного суду зазначає, що Закон № 168/97-ВР не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на отримання такого відшкодування в залежність від обов'язкової наявності матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість контрагентами у ланцюгу постачання.
Таким чином, відсутність висновків зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість контрагентами не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.
Отже, колегія судів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що позивачем правомірно заявлено право на повернення підтвердженої бюджетної заборгованості, оскільки з боку платника податку відсутні порушення приписів Закону № 168/97ВР при формуванні податкового кредиту, а також наявний факт дотримання платником податку вимог щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару, та вимог щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законним і обґрунтованим, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Касаційну Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 2а-27032/10/0570 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
Судове рішення № 30071389, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 19.02.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № к/9991/34734/11-с. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: