Ухвала суду № 30071393, 11.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 року м. Київ К-29571/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2008

по справі № 6/55 (22а-17591/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпідшипник»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпідшипник»звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 09.02.2007 № 0000282310/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009, позов задоволено; визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ «Техпідшипник»з питань взаємовідносин з ПП «Гріно»за період січень-липень 2004 року, складено акт № 22/23-70/25662860 від 02.02.2007, в якому зафіксовано порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1997 № 233/2037, а саме: неправомірно включено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 34 918,50 грн. за податковими накладними, виданими ПП «Гріно», установчі документи та свідоцтво платника податку якого визнані в судовому порядку недійсними, що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 34 918,50 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 09.02.2007 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000282310/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 52 377,75 грн., в т.ч.: 34 918,50 грн. основного платежу та 17 459,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.01.2004 між ТОВ «Техпідшипник»(покупець) та ПП «Гріно»(продавець) укладено договір № 1 купівлі-продажу підшипників.

Факт виконання в 2004 році умов вказаного договору судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 24.01.2006 визнано недійсними установчі документи ПП «Гріно»- з 06.02.2002 та свідоцтво платника податку на додану вартість від 28.01.2002 з моменту внесення в реєстр платників ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до абз. 1, 3 пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4 , абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до положень п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Як встановлено судами, позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість сплачені у вартості придбаних товарів, що підтверджується також податковими накладними та не оспорюється відповідачем; дані про припинення юридичної особи, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача під час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних відсутні, а подальше визнання недійсними установчих документів та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не призвело до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавили правового значення податкові накладні, видані у відповідності до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за такими господарськими операціями.

Зважаючи на вищезазначене, за відсутності порушень норм матеріального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний