Постанова № 30071055, 27.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2012 р. справа № 2а-5622/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Пасічника Т.В.

представників сторін:

позивача : - Білий С.В., дов. від 01.02.10 р.

відповідача: - Прудко О.В., дов. від 09.04.12 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Приватного підприємства "ФЕНІКС-2001" та Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 р. у справі № 2а-5622/10/0470

за позовом Приватного підприємства "ФЕНІКС-2001"

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фенікс-2001" (далі - ПП "Фенікс-2001", Підприємство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська (далі -ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська) № 001732302/2 від 11 грудня 2009 р., №0001732302/1 від 05.10.2009 р. та № 0001732302/0 від 28 серпня 2009 р. про сплату 726621,44 грн. податку на додану вартість та 363310,72 грн. штрафних санкцій;

- визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська № 0001722302/2 від 11 грудня 2009 р., №0001722302/1 від 05.10.2009 р. та податкове повідомлення-рішення № 0001722302/0 від 28.08.2010 р. про сплату 368 750 грн. податку на прибуток та 184 375 грн. штрафних санкцій;

- зобов'язати ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська врахувати невраховані за результатами перевірки валові витрати у сумі 1 990 520 грн., і податкового кредиту у сумі 1255455 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 р. у справі № 2а-5622/10/0470 (суддя Врона О. В.) вищевказаний адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення:

- № 0001722302/2 від 11.12.2009 р., № 0001722302/1 від 05.10.2009 р., №0001722302/0 від 28.08.2009 р. про сплату 368 750 грн. податку на прибуток та 184375,00 грн. штрафних санкцій.

- № 0001732302/2 від 11.12.2009 р., № 0001732302/1 від 05.10.2009 р., №0001732302/0 від 28.08.2009 р. в частині суми податкового зобов'язання зі сплати податку па додану вартість за основним платежем 295 000 грн., за штрафними санкціями 147 500 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в задоволеній частині мотивовано тим, що відповідачем неправомірно винесені податкові повідомлення-рішення про сплату 368 750 грн. податку па прибуток та 184 375 грн. штрафних санкцій та податкові повідомлення-рішення в частині суми податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем 295 000 грн. та за штрафними санкціями 147500 грн., оскільки на момент формування декларації з ПДВ та декларації з податку на прибуток підприємство згідно до інформації бази даних ДПС "Дані про платників ПДВ" підтверджено, що контрагент позивача - ТОВ "Призма-7" є платником податку на додану вартість, у базі "Анульовані свідоцтва" інформація про анулювання ТОВ "Призма-7", як платника цього податку, відсутня. Факт отримання паливо-мастильних матеріалів від ТОВ "Призма-7" підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками щодо оплати за отриманий товар. Крім того, за даними бухгалтерського обліку, придбаний у ТОВ "Призма-7" товар у подальшому реалізований і з цих операцій сплачено податок на прибуток та ПДВ.

У частині позову, в задоволенні якої відмовлено, суд зазначив, що оскільки не підлягають включенню до складу податкового кредиту за грудень 2007 р. суми податку на додану вартість, сплачені { нараховані) платником податку не у звітних періодах у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), за серпень 2007 р. у сумі 431621,44 грн., податкові повідомлення-рішення № 001732302/2 від 11 грудня 2009 р., податкове повідомлення-рішення № 0001732302/1 від 05.10.2009 р. та податкове повідомлення-рішення №0001732302/0 від 28 серпня 2009 р. про сплату 431 621,44 грн. податку на додану вартість та 215 810,72 грн. штрафних санкцій відносно даної суми винесені відповідачем обґрунтовано у відповідності до норм законодавства. Окрім того, вимоги про зобов'язання відповідача врахувати невраховані за результатами перевірки валові витрати у сумі 1990520 грн. і податкового кредиту у сумі 1 255 455 грн. не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем обраний неналежний спосіб захисту своїх прав у відповідності до вимог КАС України.

Не погодившись з постановою суду, ПП "Фенікс-2001" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 р. у справі № 2а-5б22/10/0470, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував наявності у платника податків права, а не обов'язку подавати скаргу на постачальника, який порушив правила заповнення або надання податкової накладної, а оскільки податкові накладні надані із запізненням, то позивач включив їх до податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони були фактично отримані. Позивач також зазначив що судом неправомірно здійснено висновок про невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки Підприємство вправі вимагати від відповідача належного оформлення акту перевірки.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 р. у справі № 2а-5622/10/0470 в частині задоволених позовних вимог, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував факт несплати одним з контрагентів позивача податків, що свідчить про укладання угоди, яка завідомо суперечить інтересам суспільства.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання з'явились представники сторін, в відкритому судовому засіданні підтримали власні позиції щодо обґрунтування апеляційних скарг, просили скарги задовольнити.

Суд апеляційної інстанції з урахуванням матеріалів даної справи зазначає наступне:

Обставини, пов'язані з проведенням ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська з проведенням планової виїзної перевірки ПП «Фенікс-2001»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.03.2009 р. (акт перевірки № 2613/234/31824822 від 14.08.2009 р., т.1, а. с.19-32), встановлені під час цих перевірок порушення, зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки та за результатами застосованої Підприємством процедури апеляційного узгодження спірних податкових повідомлень-рішень (т.1, а. с.34-39) відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2010 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, заслухавши представників сторін з доводами на користь заявлених апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ПП «Фенікс-2001»підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Щодо доводів апеляційної скарги ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.32. ст.1 п.5.1, п.5.9 ст.5, п.п.11.2.1, п.п.11.3.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 2008 р. (3 квартал 2008 р.) на 368750 грн. та в частині порушення п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у червні 2008 р. у сумі 295 000 грн. в зв'язку з віднесенням віднесено до складу валових витрат вартість ТМЦ, отриманих від ТОВ «Призма-7»за нікчемним правочином -договором № Д-60736 від 03.06.2008 р.

В обґрунтування таких висновків податковий орган посилається на відсутність у позивача сертифікатів якості, рахунків та документів, що підтверджують фактичне переміщення або транспортування товару та наявними даними ГВПМ ДПІ у Маліновському районі м.Одеса про те, що податкова звітність ТОВ «Призма-7»не надавалась з лютого 2008 р. Крім того, прокуратурою Маліновського району м.Одеси згідно постанови від 08.12.2008 р. порушено кримінальну справу по факту дотримання податкового законодавства ТОВ «Призма-7»за ч.1 ст.205 ч.1 КК України (т.1, а. с.163); згідно установчих документів особою, яка виступає від імені ТОВ «Призма 7»є гр.ОСОБА_4, який будь-якої участі в фінансово-господарській діяльності не приймав (т.1, а. с.252, 253). Також за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.08.2010 р. контрагента позивача -ТОВ „Призма-7" припинено (т.1, а. с.221, 222).

Матеріали справи містять договір поставки нафтопродуктів № Д-60736 від 03.06.2008 р., укладений між договір ПП „Фенікс-2001" (Покупець) та ТОВ «Призма-7»(Продавець) щодо покупки паливно-мастильних матеріалів (т.1, а. с.49, 50).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі -Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 Закону Україна «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.

Згідно пунктів 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Підприємство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, а саме: договір № Д-60736 від 03.06.2008 р., видаткові накладні (т.1, а. с.51-53, 55, 56), виписки банку (т.1, а.с.57, 58), платіжні доручення (т.1, а. с.259, 260) оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку № 631 «Розрахунки з постачальниками», податкова накладна (т.1, а. с.54).

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаної господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності угоди (договору № Д-60736 від 03.06.2008 р.), використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платників ПДВ на момент здійснення господарської операції, також суду не надані.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочину, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсним вказаний вище правочин.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого»положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

Не передбачалось жодною нормою законодавства України і обов'язок платників податків -одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі „Інтерсплав проти України").

Отже, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств згідно податкових повідомлень-рішень №0001722302/2 від 11.12.2009 р., № 0001722302/1 від 05.10.2009 р., № 0001722302/0 від 28.08.2009 р. щодо сплати 368 750 грн. податку на прибуток та 184 375,00 грн. штрафних санкцій та податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкових повідомлень-рішень № 0001732302/2 від 11.12.2009 р., № 0001732302/1 від 05.10.2009 р., № 0001732302/0 від 28.08.2009 р. щодо сплати 295 000 грн. податку на додану вартість та 147500 грн. за штрафними санкціями, і правомірним вважає задоволення судом першої інстанції позовних вимог в цій частині.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування спірної постанови суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги ПП «Фенікс-2001»

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2007 р. ПП «Фенікс-2001»уклало договір № б/н з ТОВ «Гранд ВТ»на поставку паливно-мастильних матеріалів (т.1, а. с.167).

Згідно рахунку № 209/08 у серпні 2007 р. була проведена господарська операція по придбанню ПП «Фенікс-2001»товару, що підтверджується видатковою накладною №08187 від 29.08.07р. у сумі 2 589 728,62 грн., у т.ч. ПДВ 431 621,44 грн. (т.1, а. с.168, 169). 30.08.2007 р. проведена оплата за придбаний товар у сумі 2 589 728,62 грн. (т.1, а.с.171).

При цьому, податкова накладна № 08187 від 29.08.2007 р. на суму 2 589 728,62 грн., у т. ч. ПДВ 431 621,44 грн. (т.1, а. с.170), отримана ПП «Фенікс-2001»від ТОВ «Гранд ВТ»з запізненням (у грудні 2007 р., т.1, а. с.172), в зв'язку з чим не врахована в Декларації з податку на додану вартість за серпень 2007 р. у складі податкового кредиту, а включена до складу податкового кредиту за грудень 2007 р.

За позицією суду першої інстанції та податкового органу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту за грудень 2007 р. суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку не у звітних періодах у зв'язку з придбанням товарів, ( робіт, послуг), за серпень 2007 р. у сумі 431 621,44 грн., що свідчить про порушення позивачем п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону № 168, оскільки зменшувати податкове зобов'язання звітного періоду на суму податкового кредиту звітного періоду платник податку право має, але виключно у звітному періоді, і податковий кредит, при цьому, повинен складатися із сум податків, сплачених ( нарахованих) платником податку саме у звітному періоді.

Так, відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 та підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168 визначені підстави, при наявності яких виникає право на податковий кредит.

Зокрема, таке право виникає при наявності двох підстав:

суми податку повинні бути нараховані або сплачені у звітному періоді у зв'язку з

придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у

межах господарської діяльності платника податку;

датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товарів (робіт, послуг).

Як випливає зі змісту п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Тобто, податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару.

З аналізу наведених норм вбачається, що суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні з відображенням цих сум у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється, тому Додаток до податкової декларації з ПДВ «Розрахунок коригування сум ПДВ»не заповнюється.

Обмеження щодо включення податкових накладних за терміном може бути лише у випадку закінчення строку позовної давності (1095 днів), передбаченого ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, що в даному випадку місця не мало.

Доказів того, що виписана Підприємству податкова накладна не відповідає вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168, або мають місце інші порушення податкового законодавства при формуванні позивачем податкового кредиту, матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів, вважає хибними висновки суду першої інстанції стосовно того, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 431 621,44 грн. по податковій накладній № 08187 від 29.08.2007р., отриманої 28.12.2007 р. від ТОВ «Гранд ВТ».

З огляду на викладене, неправомірною є відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001732302/2 від 11.12.2009 р., № 0001732302/1 від 05.10.2009 р., №0001732302/0 від 28.08.2009 р. в частині суми податкового зобов'язання зі сплати податку па додану вартість за основним платежем 431 621,44 грн., за штрафними санкціями та 215 810,72 грн.

Тобто вищевказані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню в повному обсязі.

Отже, апеляційна скарга ПП «Фенікс-2001»в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог Підприємства про зобов'язання ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська врахувати невраховані за результатами перевірки валові витрати у сумі 1 990 520 грн. і податкового кредиту у сумі 1 255 455 грн. суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

За висновками суду першої інстанції заявлена позивачем вищевказана вимога не може розглядатись судом як вимога в даній справі, оскільки хоча відповідачем під час складання акту перевірки і допущені помилки щодо неврахування валових витрат у сумі 1990520 грн. та податкового кредиту у сумі 1255455 грн., але це ніяким чином не вплинуло на формування спірних податкових повідомлень-рішень.

За доводами скаржника (ПП «Фенікс-2001») Підприємство має право вимагати від відповідача оформлення акту перевірки, не погодженого з платником податків, тобто оскаржувати протиправні дії суб'єкту владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтею 17 КАС України. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 1 цієї статті, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Порядок надання платником податків у разі наявності незгоди із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, передбачений у п.4.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних та виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що акт перевірки не має ознак обов'язковості, притаманних акту індивідуальної дії, оскільки цей акт перевірки є лише засобом фіксації виявлених податковим органом правопорушень і включення за результатами перевірки (до акту) будь-яких сум не передбачено чинним законодавством.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог Підприємства про зобов'язання ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська врахувати невраховані за результатами перевірки валові витрати у сумі 1 990 520 грн. і податкового кредиту у сумі 1 255 455 грн.

Отже, апеляційну скарга ПП «Фенікс-2001»в цій частині не підлягає задоволенню.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і що є підставою для скасування спірної постанови суду з прийняттям нової постанови про задоволення позову в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001732302/2 від 11 грудня 2009 р., № 0001732302/1 від 05.10.2009 р. та №0001732302/0 від 28 серпня 2009 р. про сплату 726 621,44 грн. податку на додану вартість та 363 310,72 грн. штрафних санкцій в повному обсязі та податкових повідомлень-рішень №0001722302/2 від 11 грудня 2009 р., № 0001722302/1 від 05.10.2009р. та № 0001722302/0 від 28.08.2010 р. про сплату 368 750 грн. податку на прибуток та 184375 грн. штрафних санкцій в повному обсязі та про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська врахувати невраховані за результатами перевірки валові витрати у сумі 1 990 520 грн. і податкового кредиту у сумі 1 255 455 грн.

На підставі ч.1 ст.94 КАС України присудити до стягнення на користь позивача судовий збір з Державного бюджету України.

Крім того, як вбачаться з наданої відповідачем виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців правонаступником ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська є ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вважає за доцільне допустити заміну відповідача правонаступником на підставі ст.55 КАС України.

Керуючись ст.ст.55, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ФЕНІКС-2001" на постанову Дніпропетровського окружною адміністративного суду від 10 листопада 2010 р. у справі № 2а-5622/10/0470 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 р. у справі № 2а-5622/10/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 р. у справі № 2а-5622/10/0470 скасувати та прийняти нову про задоволення позову частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська №0001732302/2 від 11 грудня 2009 р., № 0001732302/1 від 05.10.2009 р. та № 0001732302/0 від 28 серпня 2009 р. про сплату 726 621,44 грн. податку на додану вартість та 363 310,72 грн. штрафних санкцій в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська №0001722302/2 від 11 грудня 2009 р., № 0001722302/1 від 05.10.2009 р. та № 0001722302/0 від 28.08.2010р. про сплату 368 750 грн. податку на прибуток та 184375 грн. штрафних санкцій в повному обсязі.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "ФЕНІКС-2001" 3 грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко