Ухвала суду № 30068304, 25.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2013 р. м. Київ К-23525/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Лосєва А.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010

у справі №2а-22268/09/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьсхіденергосервіс»

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 у задоволенні позовних вимог ТОВ «Південьсхіденергосервіс»про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000042306/0 від 17.04.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 704438 грн. відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Алчевської ОПДІ від 17.04.2009 №0000042306/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 704438 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем податкового законодавства з податку на додану вартість за період -серпень 2008 року, за результатами якої складено акт №893/236-34970433 від 13.04.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2008 року на 704438,00 грн.

Підставою для таких висновків стало віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 855500 грн., сплаченого у ціні придбання товарів, за договором з ТОВ «Фірма «Паритет Плюс»№24/08 від 20.08.2008, на підставі виданих останнім податкових накладних, які підписані неповноважною особою.

На підставі акта перевірки прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000042306/0 від 17.04.2009, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2008 року на 704438,00 грн.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ Фірма «Паритет плюс»20.08.2008 укладено договір №24/08 поставки млина МШЦ 4,5*50 з електродвигуном, позивачем оплата за договором здійснена в безготівковому порядку платіжними дорученнями №40 та №42 від 28.08.2008 у загальній сумі 5133000,00 грн., у т.ч. ПДВ 855500,00 грн., ТОВ Фірма «Паритет плюс»видано податкові накладні №28.08.1 та №28.08.2 від 28.08.2008.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ст.228 ЦК України, для визнання договору від 20.08.2008 №24/08 нікчемним, при цьому погодився з висновками податкового органу, що видані ТОВ Фірма «Паритет плюс»податкові накладні не можуть бути підставою для формування податкового кредиту, оскільки підписані невстановленою особою.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що на час укладення та виконання договору контрагент позивача - ТОВ Фірма «Паритет-плюс»був зареєстрований в ЄДРПОУ, був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебував на обліку як платник податків, у тому числі був платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних виданих з дотриманням приписів пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», здійснено у відповідності з вимогами ст.7 цього Закону.

Рух товару від контрагента (ТОВ Фірма «Паритет плюс») до позивача документально підтверджено, в подальшому (у лютому 2009 року) придбаний у ТОВ Фірма «Паритет плюс»товар було продано позивачем ТОВ «ТБ «Металург»за договором №6/08 від 20.08.2008, що підтверджується належними первинними документами та не спростовано відповідачем.

ТОВ Фірма «Паритет плюс» звітує до податкових органів та відобразила у податковому обліку операції з продажу товару позивачу за договором №24/08 від 20.08.2008 у декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року та в уточненій податковій декларації за жовтень 2008 року.

Крім того, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, судова колегія вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для зменшення позивачу податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ Фірма «Паритет плюс»та розміру бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року.

При цьому судом апеляційної інстанції правильно відхилено доводи відповідача про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ Фірма «Паритет плюс»договору, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Постанова про звільнення від кримінальної відповідальності директора ТОВ Фірма «Паритет плюс»ОСОБА_2 об'єктивних даних про нікчемність оспорюваної угоди не містить. Кримінальна справа порушена за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами позивача, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, припинена у зв'язку з відсутністю ознак злочину.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Висновки відповідача, про фіктивність господарських операцій засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при їх укладенні, відповідачем не доведено.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для його скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді А.М.Лосєв

Н.Г.Пилипчук