Ухвала суду № 30068297, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 року м. Київ К-22747/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 у справі № 2а-23467/09/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Страхова корпорація "Династія" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство звернулося до суду з позовом (з уточненням позовних вимог) до Державної податкової інспекції, в якому поставлено питання скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.11.2009 № 0000262240/0 у розмірі 23 416,83 грн., першої та другої податкових вимог на суму 8 972,83 грн., а також визнати неправомірними дії працівників державної податкової інспекції під час проведення перевірки та скасувати 4-й розділ акту документальної перевірки від 23.10.2009 та акту відмови від підписання посадовими особами товариства акту перевірки.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення - рішення від 05.11.2009 № 0000262240/0 та перша і друга податкові вимоги (від 25ю11ю2009 № 1/267, від 12.01.2010 № 2/12), в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норму матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі орган податкової служби просить судові рішення скасувати та у позові відмовити повністю.

Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити її без задоволення через необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Передумовою спірного податкового повідомлення рішення та податкових вимог була проведена працівниками відповідача планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009 за результатами якої складено акт від 23.10.2009 № 2585/22-011-1/23775933 У ході зазначеної перевірки встановлені факти несвоєчасної сплати позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2008 року у сумі 33 171,22 грн. та за 1 квартал 2009 року у сумі 83 912,94 грн.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, позивач передав банківській установі платіжні доручення від 06.02.2009 № 1 та від 18.05.2009 № 5 на оплату податку за відповідні періоди. Вказані платіжні доручення прийняті банком до виконання, про що свідчить відмітка про їх отримання банком. Проте, вказані платіжні доручення не були виконані банком, оскільки постановою Правління Національного Банку України від 13.03.2009 № 134 з 16.03.2009 призначена тимчасова адміністрація у зазначеному банку, та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та зобов'язань щодо сплати податків та зборів. Тобто, фактично позивачем платіжні доручення на сплату податку на прибуток страхових організацій передані до банку у встановлений законодавством строк та у встановлених сумах, що не спростовано відповідачем.

У зв'язку з неперерахуванням банківською установою (Маріупольською філією ВАТ Банк "Біг Енергія") платежів до бюджету відповідно до вказаних вище платіжних доручень, Товариство сплатило податок на прибуток за 4 квартал 2008 року та 1 квартал 2009 року платіжним дорученням від 17.07.2009 № 90 через іншу банківську установу - МФ АБ "Брокбізнесбанк".

Згідно Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ грошей це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу. Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні"). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 зазначеного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

З положеннями п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" узгоджуються положення пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого днем подачі до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації. Слід зазначити, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" пов'язує настання певних правових наслідків.

Так, відповідно до пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 цього Закону нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, що обслуговує платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Оскільки момент закінчення нарахування пені визначено датою подачі платіжного документа до банку, є підстави для висновку, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового боргу платником податків.

Згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 цього Закону за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, порушення банком порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого пп. 16.5.3 п. 16.5, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що якщо неперерахування податку або збору не є наслідком безпосередньо дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані фінансові санкції.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 у справі № 2а-23467/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко