Ухвала суду № 30068289, 11.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2013 р. м. Київ К-12555/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

при секретарі -Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача -не з'явився,

відповідача -Пікалов Д.В.,

прокуратури -Чубенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2009

у справі № 2а-10741/08 (2а-10741/08/0570)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія"Крамміськбуд"

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

за участю Прокуратури Донецької області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2008, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2009, задоволено позовні вимоги: скасовані податкові повідомлення-рішення від 24.04.2008 №0000682302/0/21973 та №0000682302/0/21974.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

В судове засідання з'явивсь представник відповідача та прокурор. Представник позивача в судове засідання не з'явивсь, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.10.2006 до 30.09.2007, складений акт № 661/23-2-34546602 від 11.04.2008, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 635164 грн.; п. 1.32 ст. 1. п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в частині заниження податку на прибуток за 2007 рік на суму 826468 грн.

На підставі акта перевірки, 24.04.2008 ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000682302/0/21973 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1568590,40 грн., в тому числі: за основним платежем - 826468 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 742122,40 грн.;

- № 0000692302/0/21974 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 952746 грн., в тому числі: за основним платежем - 635164 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 317582 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про безпідставність висновку відповідача щодо неправомірного віднесення позивачем валових витрат, в тому числі, й витрати з придбання металопродукції у ВАТ «Енергомашспецсталь», які в подальшому реалізовувались іншим суб'єктам господарювання та порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки підпункт 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює обмеження щодо формування валових витрат, а саме, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Матеріалами справи підтверджені усі витрати, віднесені позивачем до складу валових витрат, в тому числі, і витрати, пов'язані з придбанням металопродукції у ВАТ «Енергомашспецсталь», реалізація яких в подальшому здійснювалася іншим суб'єктом господарювання належними документами. Придбання та продаж металопродукції доводять правомірність формування валових витрат при її придбанні та підтверджують факт використання у господарській діяльності.

Однак, рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Перевіркою було встановлено, що 12.03.2007 між ВАТ "Енергомашспецсталь" (постачальник) та позивачем (покупець) укладено Договір №66/59, за умовами якого постачальник зобов'язаний передати в установлений термін продукцію (а саме пруток, ролики, вали, циліндри та інше) у власність покупця, а покупець зобов'язаний у відповідності з умовами цього договору прийняти цю продукцію та сплатити за неї. Також, 12.03.2007 позивач (комітент) та ВАТ "Енергомашспецсталь" (комісіонер) заключили Договір комісії №66/ДК-59, за умовами якого комісіонер за дорученням комітента за винагороду здійснює від свого імені та за рахунок комітента зовнішньоторгові операції по постачанню продукції, а саме ВАТ «Енергомашспецсталь»реалізовує продукцію (пруток, ролики, вали, циліндри та інше), виробником та постачальником якої і являється, ще й отримує за це винагороду. Комісійна винагорода склала 30096,63 грн.

Отже, при придбанні продукції за договором від 12.03.2007 №66/59 позивач не мав наміру самостійно реалізовувати придбаний товар, про що свідчать дані договори.

Як вбачається з матеріалів справи, до перевірки не були надані фінансово-господарські документи, що підтверджують отримання металопродукції від ВАТ «Енергомашспецсталь», а саме: товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, пояснення від матеріально відповідальних осіб, до компетенції яких віднесено передача товарів зі складських приміщень, їх приймання та подальше супроводження до контрагентів позивача, документів, що підтверджували факт придбання. Договори зберігання отриманої металопродукції позивач з ВАТ «Енергомашспецсталь»не заключав. Транспортування продукції на експорт відбувалося з ВАТ «Енергомашспецсталь».

Податковий орган посилається на те, що при здійсненні операції з купівлі-продажу металопродукції позивач отримав збиток в розмірі 694 090,11 грн. Вартість товару позивач відніс до валових витрат, з урахуванням яких було сформовано податковий кредит.

Слід зазначити, що валові витрати на придбання товару не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно та юридично необґрунтованою. Внаслідок укладених договорів та здійснених операцій з відчуження товару за цінами, нижчими за ціни придбання, у ТОВ „Будівельна компанія „Крамміськбуд" не виникла база оподаткування - прибуток. Тобто, позивач не сплачував податок на прибуток з таких операцій і безпідставно відніс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, виходячи з того, що нарахований ним податок при придбанні товару є більшим за одержаний у ціні товару при продажу.

Згідно з пп. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій не враховано наведені вище обставини та не встановлено факт уцінки товарів та їх наступна реалізація, використання цих товарів позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання доходу.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2009 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль