Постанова № 30068264, 11.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2013 р. м. Київ К-25063/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт ЛТД" та суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.10.2007

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2009

по справі № 22а-10642/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Малинському районі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт ЛТД" звернулося з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 17.07.2007 №0001581740/0, з підстав його невідповідності Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.10.2007 позов задоволено частково: визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.07.2007 №0001581740/0 в частині нарахувань позивачу податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб»(ОСОБА_4 та ОСОБА_5).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2009 скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.10.2007 та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.

В касаційних скаргах позивач та СПД -фізична особа ОСОБА_4 просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної податковим органом виїзної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, складений акт від 05.07.2007 №84/23-10/14290757, на підставі якого, за встановлене порушення п.1.3 «є»ст.1 п.п.9,12.2 п.9.12 ст.9, п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.07.2007 №0001581740/0, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб»в загальному розмірі 38000,61 грн., з яких 12666,87 грн. - за основним платежем та 25333,74 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

На думку податкового органу, позивач повинен нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу фізичних осіб за вказаними договорами оренди рухомого майна із СГД ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з наведеними вище висновками та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем, як орендарем, та суб'єктами господарської діяльності - фізичними особами: ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як орендодавцями, були укладені договори оренди нових автомобілів, за умовами яких орендодавець зобов'язався самостійно здійснювати обов'язкові для власника автомобіля платежі до бюджету та застрахувати автомобіль на термін оренди за власний рахунок.

Відповідно до положень ст. 1 та ст. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць (ч. 2 ст. 2 вищезазначеного Указу Президента України).

Як вбачається з матеріалів справи, всі орендодавці мають свідоцтво платника єдиного податку та сплачували єдиний податок за спрощеною системою оподаткування відповідно з Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". При цьому, ставка ставка єдиного податку у всіх орендодавців була максимальною -200 грн., про що свідчить лист Державної податкової адміністрації від 27.06.2007, адресований начальнику ДПІ у Малинському районі (а.с. 95).

Частиною другою ст. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що у разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Слід зазначити, що відповідно до п. 6 вказаного Указу Президента, сплата єдиного податку звільняє СПД - ФО від сплати податку на доходи фізичних осіб.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що СПД - фізичні особи ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заключили господарські договори з позивачем, як платники єдиного податку, сплачували єдиний податок за спрощеною системою та отримали дохід в межах здійснення власної підприємницької діяльності, а тому податковим органом неправомірно нараховано позивачу податкове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб»в загальному розмірі 38000,61 грн. за спірним податковим повідомлення-рішенням від 17.07.2007 №0001581740/0.

Враховуючи викладене вище, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції -частково, а саме в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки, судом повно і правильно встановлені обставини справи, але дана їм невірна юридична оцінка.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 229, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт ЛТД" та суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2009 скасувати повністю.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.10.2007 скасувати в частині відмови в задоволенні позову, в цій частині позов задовольнити: визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2007 №0001581740/0 в частині нарахувань позивачу податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб»(ОСОБА_6).

В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.10.2007 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль