Ухвала суду № 30068263, 18.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2013 р. м. Київ К-14836/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

представника позивача Кондратьєвої Т.В., Островської В.В.

представника відповідача Дрозд І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенго-Шини"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010

у справі № 7/461 (22-а-7570/09)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенго-Шини"

до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2008 позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 24.01.2008 № 0002622202/1 у сумі 178979,00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Танго-Шини»подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: ч. 1 ст. 58 Конституції України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 №185/94-ВР, ст.ст. 2, 19, 238, 239, 250 Господарського кодексу України, ч. 6, ч. 7 ст. 111 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII, а також норм процесуального права: ст.ст. 159, 163, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі -Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва на його правонаступника -Державну податкову інспекцію в Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом апеляційної інстанції встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві податковим повідомленням-рішенням від 24.01.2008 № 0002622202/1 пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД згідно зі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 №185/94-ВР слугували висновки перевірки, викладені в акті від 14.12.2007 № 197/22 02/34620591, про порушення позивачем вимог ст. 2 цього Закону. Порушення полягало у тому, що товар за контрактом позивача з компанією «МТВ-Recycling Company»(Франція) № ТЕВ-10/06 не надійшов на територію України у визначений ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»граничний строк.

12.10.2006 між ТОВ «ТЕНГО-ШИНИ»та компанією «МТВ-Recycling Company»(Франція) укладено Контракт № ТЕВ-10/06, на виконання якого позивачем сплачено на користь компанії «МТВ-Recycling Company»(Франція) грошові кошти у сумі 648000,00 євро згідно із виписками банку: від 10.11.2006 в сумі 100 000,00 євро, граничний термін отримання товару 08.02.2007; від 21.12.2006 в сумі 200125,00 євро, граничний термін отримання товару 21.03.2007; від 14.02.2007 в сумі 100 000,00 євро, граничний термін отримання товару 15.05.2007; від 27.04.2007 в сумі 201 875,00 євро, граничний термін отримання товару 26.07.2007; від 17.09.2007 в сумі 46 000,00 євро, граничний термін отримання товару 16.12.2007.

Позивачем отримано від нерезидента «МТВ-Recycling Company»(Франція) товар (обладнання для переробки (подрібнювання) гумових шин, код товару 8477809000) у загальній сумі 502 000,00 доларів США, а саме: згідно із ВМД від 23.05.2007 № 767 в сумі 456 000,00 євро з порушенням законодавчо встановленого терміну у сумі 200125,00 євро (прострочення складає 63 дні) та у сумі 100000,00 євро (прострочення складає 8 днів); ВМД від 24.09.2007 № 4064 у сумі 46 000,00 євро.

У зв'язку з неможливістю поставки товару протягом 90 календарних днів, Компанією «МТВ-Recycling Company»(Франція) здійснено повернення авансового платежу на рахунок ТОВ «ТЕНГО-ШИНИ»у загальній сумі 146000,00 євро, проте таке повернення здійснено з порушенням законодавчо встановленого терміну. Зокрема згідно із випискою банку від 09.02.2007 здійснено повернення коштів в сумі 100000,00 євро (прострочення складає 1 день) та випискою банку від 02.08.2007 в сумі 46000,00 євро (прострочення складає 7 днів).

Таким чином, в результаті несвоєчасного отримання товару у загальній сумі 300125,00 євро та несвоєчасного повернення авансового платежу у сумі 146 000,00 євро відбулось порушення термінів, передбачених ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що суд повно та правильно встановив обставини та надав їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Позиція суду апеляційної інстанції про правомірність застосування до спірних правовідносини ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 № 185/94-В у редакції, яка передбачала 90-денний термін надходження валютної виручки та 90-денний термін здійснення імпортних операцій, та про відсутність правових підстав для поширення на розрахунки за імпортним контрактом 180-денного строку, встановленого ст. 2 цього Закону (у редакції Закону від 31.05.2007 № 1108-V, яка набрала чинності з 01.01.2008), є правильною, оскільки дія закону починається з моменту набрання ним чинності, а виходячи з приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України -Закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони скасовують або пом'якшують відповідальність.

Статтями 1 та 2 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 № 185/94-В регламентовані правила ведення господарської діяльності щодо строків здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та не передбачена відповідальність суб'єктів, які здійснюють таку діяльність. Отже, вимоги цієї норми у редакції, чинній з 01.01.2008, не можуть бути застосовані до операцій з поставки товару за імпортним контрактом та поверненням у зв'язку з неможливістю такої поставки коштів нерезидентом, які були здійснені до цієї дати.

До того ж, положення ст. 58 Конституції України необхідно застосовувати з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі № 1-7/99, згідно із якими положення цієї норми про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів стосуються людини і громадянина (фізичної особи). У даному випадку адміністративно-господарські санкції у вигляді пені за порушення правил ведення господарської діяльності, а саме: щодо дотримання строків здійснення імпортних поставок та валютних розрахунків, застосовані до юридичної особи - суб'єкта господарювання.

Нарахована спірним рішенням позивачеві пеня є адміністративно-господарською санкцією у розумінні ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, яка застосована за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Разом з тим доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, щодо правильності застосування судом першої інстанції ст. 250 Господарського кодексу України, суд касаційної інстанції знаходить безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Днем, з якого розпочалося порушення позивачем визначених Законом термінів, є перший день за останнім граничним днем строку поставки товару за імпортним контрактом.

Зі встановлених судом апеляційної інстанції обставин щодо таких граничних термінів вбачається, що податковий орган застосував адміністративно-господарські санкції до позивача у межах річного строку з дня порушення позивачем встановлених Законом правил здійснення господарської діяльності. Вказані санкції застосовані податковим органом також протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про недотримання податковим органом вимог ст. 111 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII при проведенні позапланової перевірки, зокрема, щодо проведення такої перевірки за відсутності рішення суду, суд касаційної інстанції виходить з того, що недотримання податковим органом певних вимог законодавства при проведенні перевірки само по собі не може бути підставою для звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за вчинене порушення.

Аналіз ч. 6 та ч. 7 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ дає підстави для висновку, що позапланові перевірки, які здійснюються на підставі виникнення обставин, викладених у п.п. 1 - 9 ч. 6 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», здійснюються за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом, і не потребують обов'язкової наявності рішення суду.

Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, невиявлення порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенго-Шини" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Г.К. Голубєва

Л.В. Ланченко