Ухвала суду № 30068228, 25.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2013 р. м. Київ К-17568/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Лосєва А.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області

на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 10.07.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009

у справі №14/193

за позовом Фермерського господарства «Степове»

до Маловисківської МДПІ Кіровоградської області

про визнання нечинними актів , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 26.08.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009, позов ФГ «Степове»задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Маловисківської МДПІ №0000342310/0 від 12.05.2008 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000352310 від 12.05.2008.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем здійснено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2006 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт №71/23-23092944 від 24.04.2008.

Перевіркою встановлено порушення пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», абзацу 2 пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг), власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі за текстом Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 №271, пунктів 5.1, 5.3 підпункту 5.3.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2008 №0000342310/0, за яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 89986,00 грн. штрафної (фінансової) санкції та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.05.2008 №0000352310, за яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 122280,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, основними видами діяльності якого є вирощування сільськогосподарських культур, та є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно поданої позивачем до податкового органу спеціальної декларації по податку на додану вартість №14819 від 18.09.2007 сума податку на додану вартість, яка підлягала перерахуванню на спеціальний рахунок позивача склала 53051,00 грн., термін перерахування 01.10.2007. Із задекларованої суми 53051,00 грн. перераховано на спеціальний рахунок з порушенням строку сплати 32800,00 грн. (04.10.2007 ), 10360,00 грн. (16.10.2007).

Згідно спеціальної декларації по податку на додану вартість №19964 від 20.11.2007 сума податку на додану вартість, яка підлягала перерахуванню на спеціальний рахунок позивача склала 55297,00 грн., термін перерахування 30.11.2007 Із задекларованої суми 55297,00 грн. перераховано на спеціальний рахунок з порушенням строку сплати 330,00 грн. (04.12.2007), 5714,00 грн. (25.12.2007), 21800,00 грн. (25.12.2007), 7315,00 грн. (10.01.2008).

Загальна сума несвоєчасно перерахованих на спеціальний рахунок коштів склала 78319,00 грн., що стало підставою для нарахування відповідачем штрафних санкцій відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», абзацу 2 пункту 4 Порядку та пункту 5.1, підпункту 5.3.1, пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що згідно пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1, 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини визначений в Порядку акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999.

Відповідно до пункту 4 Порядку сільськогосподарський товаровиробник зобов'язаний скласти декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подавати її до органів державної служби.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Кошти, не перераховані на спецрахунок, вважаються такими, що використані не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Пункт 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає безспірне стягнення до державного бюджету не перерахованих відповідно до Порядку акумуляції належних сум податку на додану вартість, у зв'язку з чим судова колегія вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі несвоєчасно перерахованої на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що визначення до стягнення такого платежу як «не перераховані сільськогосподарським товаровиробником на небюджетний рахунок суми податку на додану вартість»у якості податкового зобов'язання на підставі пп. «б»пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та до того ж, ще й у якості «штрафних (фінансових) санкцій», є неправомірним.

Відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

В ході перевірки не було встановлено факту заниження або завищення суми податкових зобов'язань позивача, заявлених у податкових деклараціях.

Застосування до сільськогосподарського товаровиробника штрафних (фінансових) санкцій у сумі не перерахованого на небюджетний рахунок податку на додану вартість законодавством також не передбачено.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій, що нарахування штрафної санкції в розмірі 100 відсотків від суми завищення податкового кредиту за операцією з придбання сіялки «Акорд» у ТОВ «Сона»за податковою накладною від 31.10.2007, не відповідає правильному застосуванню положень Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

За наявності у позивача належним чином оформленої податкової накладної, виданої ТОВ «Сона»у зв'язку з придбанням позивачем сіялки «Акорд»у жовтні 2007 року, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірне віднесення сплачених в ціні товару сум податку на додану вартість, до складу податкового кредиту, оскільки припинення юридичної особи ТОВ «Сона»за рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2007, не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру. Доказів виключення ТОВ «Сона»з державного реєстру суду не надано.

Крім того, наслідком встановлення факту неправомірного віднесення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту мало б бути донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі завищення та застосування передбачених пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафних санкцій, що відповідачем зроблено не було. Нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 100 відсотків суми завищення податкового кредиту правильно визнано судами попередніх інстанцій безпідставним.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Розрахунковою операцією у розумінні ст. 2 цього Закону є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видачу готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

При цьому ч. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, зокрема, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, у т. ч. при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, а також якщо у місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначені Положенням «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженим Постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»пов'язує обов'язок суб'єкта господарювання застосовувати реєстратори розрахункових операцій саме зі здійсненням операцій з продажу товарів та/або надання послуг у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Оскільки позивачем у періоді, що перевірявся, здійснена разова операція з реалізації сільськогосподарської продукції (насіння ріпака) оптовою партією в кількості 13,860 т. на загальну суму 24456,00 грн. за готівкові кошти, у місці отримання товару операції з розрахунку не здійснювались, отримання коштів оформлено прибутковими касовими ордерами, що відповідає вимогам Положення № 637, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про відсутність у позивача обов'язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій, що виключає можливість нарахування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Кіровоградської області від 10.07.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді А.М.Лосєв

Н.Г.Пилипчук