Ухвала суду № 30067976, 12.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 р.Справа № 2а-4933/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Влад» до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Влад» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду із адміністративним позовом до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування наступних податкових повідомлень-рішень від 22.08.2012 року:

- №0000082302, яким позивачу збільшені грошові зобов'язання з податку на прибуток на суму 386625,00 грн., у тому числі 309300,00 грн. - за основним платежем та 77325,00 грн. - за штрафними санкціями;

- №0000112302, яким збільшені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 73783,96 грн., з яких 59027,17 грн. - за основним платежем, а 14756,79 грн. - за штрафними санкціями;

- №0000082303, яким позивачу нараховані штрафні санкції на суму 47704,80 грн. за несвоєчасне оприбуткування готівки у касі.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки від 08.08.2012 року №942/22/20908084 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року (надалі - акт перевірки).

За актом перевірки підставою для нарахування спірними рішеннями зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ стали висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму 1344781,00 грн. по операціям з ТОВ «Тес-Юг» та ПП «Райдодизель», а також податкового кредиту на суму 59027,17 грн. по операціям із ПП «Райдодизель». В акті перевірки ДПІ стверджує, що угоди позивача з цими контрагентами на поставку паливно-мастильних матеріалів є нікчемними, оскільки фактично товари позивачу від них не поставлялись, а здійснювалося лише документування неіснуючих господарських операцій.

Нарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням №0000082303 штрафних санкцій відповідно до акту перевірки полягає у тому, що позивач в порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (далі Положення №637) несвоєчасно оприбутковував у касі підприємства готівку, яка надходила від належних позивачу АЗС, за що передбачена відповідальність статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 15.06.1995 року. №436/95 (далі Указ №436).

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що донарахування йому спірними рішеннями податкових зобов'язань по операціям з ТОВ «Тес-Юг» та ПП «Райдодизель» здійснено безпідставно, скільки при здійсненні операцій з цими контрагентами не було допущено порушень податкового законодавства. Ці операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, і виконувались реально. Також позивач посилається на відсутність порушення п.2.6 Положення №637 при здійсненні оприбуткування у касі підприємства готівки, яка надходила з АЗС наступного дня.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Тес-Юг» та ПП «Райдодизель» як порушення п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6 ст.138, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

За змістом цих норм податкового законодавства не дозволяється включати до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які не підтверджені належними первинними документами (платіжними документами, видатковими та податковими накладними, митними деклараціями, актами виконаних робіт тощо), а також суми витрат на придбання або виготовленням товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

ДПІ вважає, що задекларовані позивачем суми валових витрат та податкового кредиту по операціям з поставки ТОВ «Тес-Юг» та ПП «Райдодизель» в адрес позивача паливно-мастильних матеріалів не підтверджені належними первинними документами з огляду на відсутність реальних фактів таких поставок.

В акті перевірки (а.с.22-26) ДПІ підтверджує факт надання позивачем первинних документів по операціям з вказаними контрагентами, а саме видаткових та податкових накладних, а також підтверджує і факт відображення таких операцій по бухгалтерському обліку позивача.

Крім того, позивач в повному обсязі долучив до матеріалів даної справи первинні документи по операціям із ПП ТОВ «Тес-Юг» та ПП «Райдодизель», як то: накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та банківських виписок про оплату отриманих від них товарів.

Наявність цих документів також підтверджена і в постанові суду першої інстанції.

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що вказані контрагенти на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з ТОВ «Тес-Юг» та ПП «Райдодизель» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє. Проте доказів притягнення посадових осіб позивача до кримінальної відповідальності за вчинення фіктивних операцій із вказаними постачальниками ДПІ не надала.

Як в акті перевірки, так і під час судового розгляду ДПІ в обґрунтування своєї позиції посилалось лише на інформацію, яка міститься в актах перевірок ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва №2405/23_100/36880965 та Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області №7784/23-209/35131977 стосовно діяльності вказаних контрагентів позивача, однак такі акти перевірки не можуть бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Отже, крім посилань на інформацію від інших податкових органів стосовно дотримання контрагентами позивача податкової дисципліни, відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій із ТОВ «Тес-Юг» та ПП «Райдодизель», про що також вірно було зазначено судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Наведені у вказаних актах перевірок результати перевірочної роботи по контрагентами позивача, з якими ДПІ пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ними операцій.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності своїх постачальників, в матеріалах справи відсутні. ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальників на момент проведення з ними операцій.

Слід також зазначити, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність. А як вже зазначено вище, докази вчинення посадовими особами позивача таких дій відсутні.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що Податковим кодексом України встановлені вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, а як вже зазначено вище, акт перевірки не містить зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаними контрагентами та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ними, висновок ДПІ про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціям із ТОВ «Тес-Юг» та ПП «Райдодизель» є такими, що не підтверджені належними доказами, в зв'язку з чим винесені на підставі цього акту перевірки спірні податкові повідомлення-рішення з податку на прибуток та з податку на додану вартість не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому цілком обґрунтовано були визнані протиправними та скасовані судом першої інстанції. .

Щодо нарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням №0000082303 штрафних санкції на суму 47704,80 грн. за несвоєчасне оприбуткування готівки у касі, то висновки суду першої інстанції про неправомірність такого нарахування є правильними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ вважає, що позивач в порушення п.2.6 Положення №637 несвоєчасно оприбуткував готівкові кошти на загальну суму 9531,36 грн. внаслідок того, що отримана на АЗС готівка здавалась до каси підприємства наступного дня після її отримання.

Позивач не заперечує того факту, що дійсно готівка була оприбуткована наступного дня після її отримання, пояснюючи це тим, що місце розташування АЗС, до яких ця готівка надходила, та бухгалтерії підприємства різні, що робить неможливим здачу цієї готівки до каси підприємства в день її отримання.

Відповідно до п.2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Як вбачається з матеріалів справи, отриманні на АЗС спірні суми готівки були своєчасно проведені через реєстратори розрахункових операцій і відображені у відповідних книгах обліку розрахункових операцій, які ведуться на кожній АЗС.

Той факт, що ці суми готівки були здані у касу підприємства і відображені по касовій книзі наступного дня після їх надходження на АЗС не можна вважати несвоєчасним оприбуткуванням цієї готівки з огляду на положення підпункту "б" пункту 5.1 Положення №637, відповідно до якого для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, строки здавання готівкової виручки (готівки) встановлюються наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня.

Територіальне розміщення належних позивачу АЗС та їх графік роботи не дають позивачу можливість забезпечити здавання готівки з кожної АЗС до каси підприємства в день надходження цієї готівки, а тому крайнім днем оприбуткування цієї готівки до каси підприємства є наступний день після її надходження за умови щоденного відображення цієї готівки касиром АЗС в книзі обліку розрахункових операцій відповідно до п.2.6 Положення №637, що і було дотримано позивачем.

Аналогічна позиція з цього питання викладена Національним банком України в листі від 9.08.2010 року №11-110/4073-13707.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 березня 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька