Ухвала суду № 30067917, 26.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 р.Справа № 2а-2739/12/2170

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Градовського Ю.М.,

Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2012р. в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт ЛТД» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

02.07.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродукт ЛТД» (далі - ТОВ «Агропродукт ЛТД») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) з позовом про визнання протиправними таких дій відповідача, як:

- щодо проведення перевірки ТОВ «Агропродукт ЛТД» і складанні акту від 16.05.2012р. № 843/22-4/31134817,

- щодо визнання правочинів між ТОВ «Агропродукт ЛТД» та ФГ «Агро» нікчемними,

- щодо визнання недійсними даних ТОВ «Агропродукт ЛТД» у деклараціях з ПДВ за січень 2012р.,

а також про зобов'язання ДПІ внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що висновки ДПІ, викладені в акті перевірки не мають законодавчих підстав, а висновки про нереальність господарських операцій між ТОВ «Агропродукт ЛТД» та ФГ «Агро» є безпідставними та не підтверджені жодними доказами. За результатами перевірки не приймалось ніяких податкових повідомлень-рішень, але неправомірно внесені зміни до електронної бази даних податкової звітності ТОВ «Агропродукт ЛТД», в якій були зменшені задекларовані позивачем показники податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ у податкових деклараціях за січень 2012р.

ДПІ заперечувало проти позову та зазначало, що в порушення вимог ч.1 та ч.5 ст. 203, ч. 1 та ч.2 ст. 215, 216,228 ЦК України були укладені договори між ТОВ «Агропродукт ЛТД» та ФГ «Агро ВВ» по постачанню пшениці. До такого висновку відповідач дійшов, ґрунтуючись на результатах перевірки ФГ «Агро ВВ», на підставі якої встановлено відсутність знаходження юридичної особи за податковою адресою платника податків, відсутність ознак ведення фінансово-господарської діяльності, надані суперечливі данні щодо кількості зберігання зерна, не надано копій товарно-транспортних накладних, відсутній обслуговуючий персонал та спеціалісти відповідного профілю для здійснення зазначеного виду діяльності. Отже, правочин між позивачем та ФГ «Агро ВВ» є недійсним, а висновки, що зроблені в акті перевірки позивача, відповідають фактичним обставинам перевірки.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2012р. позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Визнані протиправними дії ДПІ по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агропродукт ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ФГ «Агро» за січень 2012р. Визнано протиправними дії ДПІ щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «Агропродукт ЛТД» з контрагентом ФГ «Агро ВВ» в січні 2012 року такими, що порушуються публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Визнано протиправними дії ДПІ по визнанню недійсними даних, наведених ТОВ «Агропродукт ЛТД» у деклараціях з ПДВ за січень 2012р. про обсяги придбання та продажу. Зобов'язано ДПІ відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, задекларованих ТОВ «Агропродукт ЛТД» за період з 01.01.2012р. по 31.01.2012р. по взаємовідносинам з ФГ «Агро ВВ», що були відкориговані в автоматизовані системі «Деталізована інформація по платнику податків на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» на підставі акту № 843/22-4/31134817 від 16.05.2012р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агропродукт ЛТД» дотримання податкового законодавства при взаєморозрахунках з ФГ «Агро ВВ» за січень 2012р.

В апеляційній скарзі ДПІ ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення справи.

В зв'язку із відсутністю від сторін заяв про слухання справи за їх участю, відповідно п.1 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачається з матеріалів справи наступні обставини.

В період з 11.05.2012р. по 15.05.2012р. інспектором ДПІ проводилась позапланова виїзна перевірка ТОВ «Агропродукт ЛТД» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ФГ «Агро ВВ» за січень 2012р., за наслідками якої 16.05.2012р. був складений акт № 843/22-4/31134817 (а.с.18-26)

В ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- ч.1 та ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, 216, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах, здійснених ТОВ «Агропродукт ЛТД» при придбанні товарів у постачальника ФГ «Агро ВВ» у січні 2012р. на суму ПДВ - 793 669,10 грн.; відповідному зменшенню підлягають податкові зобов'язання з ПДВ у січні 2012р. у межах податкового кредиту (по ланцюгу постачання ФГ «Агро ВВ») на суму ПДВ - 795 956, 33 грн.

- встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за січень 2012р., які підпадають під п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198 ПК України.

До таких висновків ДПІ прийшла, враховуючи, що на підтвердження господарських операцій між ТОВ «Агропродукт ЛТД» та ФГ «Агро ВВ» по поставці пшениці позивачем не надано товарно-транспортних накладних. Крім того, при проведенні перевірки були використані висновки акту Чаплинської МДПІ від 27.04.2012р. № 36/16-499912134 про результати невиїзної документальної перевірки ФГ «Агро ВВ», за результатами якої ДПІ встановлено, що за місцем знаходження даного підприємства відсутні ознаки фінансово-господарської діяльності, відсутні товарно-транспортні накладні, що підтверджують транспортування продукції ФГ «Агро ВВ» іншим підприємствам, зокрема, позивачу; на підприємстві відсутній належний персонал та спеціалісти відповідного профілю для здійснення діяльності, пов'язаної з реалізацією зернових. Виходячи з наведених обставин, ДПІ в акті перевірки зроблений висновок, що правочин між ФГ «Агро ВВ» та позивачем щодо придбання пшениці 3-го класу не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним.

За висновками акту перевірки ДПІ не було прийнято ніяких рішень про донарахування зобов'язань та/або застосування штрафних санкцій, але внесені зміни до електронної бази податкової звітності позивача, а саме: до бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язано та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в якій були зменшені задекларовані позивачем показники податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у податкових деклараціях з ПДВ за січень 2012р.

На зазначений акт перевірки ТОВ «Агропродукт ЛТД» подав заперечення, яке було розглянуто відповідачем, в результаті чого акт був залишений без змін (а.с.29-31).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не погодився з позицією ДПІ, зазначаючи, що податковим органом не надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ФГ «Агро ВВ» або невідповідність змісту укладених між ними договорів дійсним намірам сторін. Крім того, самостійна зміна відповідачем даних в Базі співставлення є також неправомірною, оскільки має безпосередній вплив на права та інтереси суб'єкта господарювання та не входить до компетенції ДПІ.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх законними та обґрунтованими.

По-перше, щодо правомірності проведення перевірки. Відповідно до п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка призначається, якщо платник податків не надасть пояснень та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Сторонами не заперечується факт направлення ДПІ запиту до ТОВ «Агропродукт ЛТД» щодо взаємовідносин з ФГ «Агро ВВ» та надання відповіді. Але ТОВ «Агропродукт ЛТД» не надав товарних документів, які підтверджують передачу товарів по вчиненим правочинам. Отже, підстави для проведення перевірки у відповідача існували.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010р. № 984, передбачена відповідна процедура складання акту відповідної перевірки підприємства. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем в порушення вимог складений спірний акт перевірки ТОВ «Агропродукт ЛТД» без дослідження належних документів. Судова колегія погоджується з цим висновком, оскільки, дійсно, ДПІ не було взято до уваги первинних бухгалтерських та податкових документів платника податків, а висновки акту ґрунтуються на відомостях перевірки іншого суб'єкта господарювання ФГ «Агро ВВ». При цьому слід зауважити, що наявність порушень податкового законодавства у ФГ «Агро ВВ», як контрагента позивача, що встановлено в акті перевірки ФГ «Агро» (а.с.75-82) не може бути підставою для висновку про порушення законодавства також і ТОВ «Агропродукт ЛТД». Тим більше, судовим рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2012р. визнано протиправними дії податкової з проведення перевірки ФГ «Агро», а також з визнання нікчемності правочинів між ФГ «Агро» та ТОВ «Агропродукт» (а.с.129-132). Доказів оскарження зазначеного рішення апелянтом не надано.

Вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, встановлені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, а саме: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, надані позивачем первинні документи, які оформлені за результатами діяльності між ТОВ «Агропродукт ЛТД» та ФГ «Агро ВВ», повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, а тому висновок суду першої інстанції про їх дійсність є обґрунтованим та вірним.

По-друге, щодо висновку ДПІ про нікчемність угод між позивачем та ФГ «Агро ВВ», як таких, що зроблені без достатніх підстав, судова колегія наголошує про наступне.

Висновок ДПІ про неправомірність угод між позивачем та ФГ «Агро ВВ» базується на тому, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні. Але, аналізуючи договір поставки між ФГ «Агро ВВ» та ТОВ «Агропродукт ЛТД», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що він не є договором про перевезення вантажу, у зв'язку з чим його виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними. Такий висновок вбачається з того, що відвантаження товару здійснювалось на ТОВ «Новоолексіївський елеватор» транспортом ФГ «Агро ВВ». Це підтверджується договором поставки від 28.03.2011р. № 28/03-11 СД, предметом якого є продукція врожаю 2011 року (а.с.32), договором відповідального зберігання № 01/08-11 СД від 01.08.2011р. (а.с.51), актом передачі на відповідальне зберігання (а.с.52), а також реєстрами товарно-транспортних накладних від ФГ «Агро» до ТОВ «Новоолексіївський елеватор» (а.с.94-110). Крім того, за відсутністю товарно-транспортних накладних між ФГ «Агро» та ТОВ «Агропродукт ЛТД», реальність здійсненої операції по поставці товару між ними підтверджується належним чином оформленими видатковою накладною на суму 4 762 014,60 грн., в т.ч. ПДВ 793 669,10 грн., податковою накладною на зазначені суми (а.с.34,35), вищезазначеним договором відповідального зберігання, даними податкових декларацій ФГ «Агро» в кількості та вартості поставленої продукції, які кореспондуються з цими показниками ТОВ «Агропродукт ЛТД». Крім того, отриману продукцію позивач використав у подальшій своїй діяльності, а саме: поставив іншому суб'єкту господарської діяльності, - що підтверджується договором поставки № 16637 від 31.01.2012р. між позивачем та ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» (а.с.53), актом прийому передачі між ними (а.с.54).

Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Сам факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар, або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Вказавши на відсутність належним чином оформлених документів, які підтверджують факт здійснення перевезення придбаного позивачем товару у ФГ «Агро», відповідач дійшов висновку, що операції з поставки товару ТОВ «Агропродукт ЛТД» не мають реального характеру, а відтак всі первинні документи від цих контрагентів не доводять факту проведення таких операцій та не можуть підтверджувати правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

З такими висновками колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання пшениці між ФГ «Агро» та ТОВ «Агропродукт ЛТД» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Частиною 1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма про недійсність господарського зобов'язання пов'язується з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання ФГ «Агро ВВ» з позивачем договору поставки пшениці.

Податковим органом також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Статтею 20 ПК України не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Податковий орган привласнив собі неналежні повноваження з приводу оцінки та висновків щодо протиправності угод, замість того, що б спростувати дані первинних документів по взаємовідносинам позивача з певним контрагентом.

По-третє, проаналізувавши зміст Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагентів, який затверджений наказом ДПА України від 18.04.2008р. № 266, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що самостійна зміна податковим органом в Базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань підприємства без зміни цих показників самим підприємством шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує його права та інтереси та знаходиться поза межами повноважень ДПІ. Відтак, вірним є висновок суду про зобов'язання відповідача відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих позивачем у січні 2012р.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від Херсонського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2012р. в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт ЛТД» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.М.Градовський

Суддя: К.В.Кравченко