Ухвала суду № 30067828, 12.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 р.Справа № 1522/13498/12

Категорія: 3.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Турецький О.С.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 02 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7, служба у справах дітей Одеської міської ради, про визнання частково протиправним та часткове скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2012 року ОСОБА_5 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Одеської міської ради (надалі - відповідач, виконком) про визнання протиправним та скасування пункту першого рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №558 від 11.08.2011 року «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.12.2010 року №10 «Про створення дитячого будинку сімейного типу на базі прийомної сім'ї родини ОСОБА_6.» в частині викладення в новій редакцій пункту другого рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.12.2010 року №10 «Про створення дитячого будинку сімейного типу на базі прийомної сім'ї родини ОСОБА_6».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після призначення його на посаду заступника прокурора Одеської області у 2005 році внаслідок відсутності власного житла в місті Одеса на підставі рішень Одеської міської ради та розпоряджень Малиновської районної адміністрації йому був виданий ордер на вселення в квартиру АДРЕСА_2 з сім'єю у складі п'ять осіб, в якій ним за власний кошт був зроблений капітальний ремонт, оскільки ця квартира за своїм станом не була придатна для проживання в ній. Але у 2006 році працівники Одеської міської ради висилили позивача із сім'єю з вказаної квартири, попередні розпорядження Малиновської районної адміністрації та ордер на вселення були скасовані, а у вказаній квартирі на підставі рішень відповідача від 22.08.2006 року №343 та від 11.08.2011 року №558 були розміщені спочатку дитячий будинок сімейного типу сім'ї ОСОБА_8, а згодом дитячий будинок сімейного типу сім'ї Сокур-Стеценко, відповідно. Розпорядження Малиновської райадміністрації №709/01-04 від 29.08.2006 року про скасування виданого позивачу ордеру було скасовано постановою Приморського районного суду м.Одеси від 23.12.2010 року, яке набрало законної сили, а рішення відповідача №339 від 22.08.2006 року, яким було скасовано розпорядження Малиновської райадміністрації №1137/01-04 від 18.11.2005 року про надання вказаної квартири прокуратурі Одеської області, та рішення від 22.08.2006 року №343 про розміщення в квартирі дитячого будинку сімейного типу сім'ї ОСОБА_8 оскаржені позивачем в судовому порядку. Позивач вважає, що оскаржене ним рішення виконкому №558 від 11.08.2011р. в частині надання вказаної квартири іншим особам є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки право користування квартирою належить саме йому.

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 02.10.2012 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2005 році позивач з посади заступника прокурора Волинської області був призначений на посаду заступника прокурора Одеської області, і розпорядженням Малиновської райадміністрації Одеської міської ради №1079/01-04 від 09.11.2005 року був прийнятий на квартирний облік по позачерговій групі.

Згідно наряду управління капітального будівництва Одеської міської ради №119 від 07.09.2005 року на підставі рішення виконкому міськради №204 від 26.05.2005 року прокуратурі Одеської області була виділена квартира АДРЕСА_2, яка рішенням профспілкового комітету та адміністрації прокуратури від 19.09.2005 року була розподілена позивачу з сім'єю. 22.11.2005 року на підставі розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №1137/01-04 від 18.11.2005 року «Про надання житлової площі працівникам прокуратури Одеської області» позивачу був виданий ордер №7335 серії МР на вселення у вищевказану квартиру з сім'єю у складі п'ять осіб.

Отримавши ордер, позивач почав проводити у вказаній квартирі ремонт за власні кошти, після закінчення якого, обладнавши квартиру меблями та іншими речами домашнього вжитку, позивач зі своєю сім'єю почав проживати в ній.

В подальшому рішенням відповідача №339 від 22.08.2006 року було скасовано розпорядження Малиновської райадміністрації Одеської міської ради №1137/01-04 від 18.11.2005 року, а розпорядженням Малиновської райадміністрації №709/01-04 від 29.08.2006 року був скасований виданий позивачу ордер №7335, і після чого позивач був виселений з сім'єю з вказаної квартири.

Рішенням відповідача від 22.08.2006 року №343 у вищевказаній квартирі був розміщений дитячий будинок сімейного типу сім'ї ОСОБА_8.

В подальшому розпорядження Малиновської адміністрації №709/01-04 від 29.08.2006 року було скасовано постановою Приморського районного суду м.Одеси від 23.12.2010 року, яка набрала законної сили.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржив в судовому порядку рішення відповідача від 22.08.2006 року №343 про створення у вищевказаній квартирі дитячого будинку сімейного типу сім'ї ОСОБА_8, але результати цього судового розгляду на даний час відсутні.

Рішенням відповідача №558 від 11.08.2011 року, яке є предметом оскарження у даній адміністративній справі, були внесені зміни до рішення виконавчого ОМР від 15.12.2010 року №10 «Про створення дитячого будинку сімейного типу на базі прийомної сім'ї родини ОСОБА_6.», і ці зміни полягають зокрема у тому, що цьому дитячому будинку сімейного типу замість службової квартири АДРЕСА_1 надається службова квартира АДРЕСА_2, площею 150,4 кв.м., тобто тієї квартири, яка раніше була надана позивачу.

Наведені обставини справи свідчать про те, що відповідачем у 2005 році, позивачу, як особі, яка перебувала на позачерговому квартирному обліку, спочатку була надана квартира АДРЕСА_2, а у 2006 році ця квартира була відібрана у позивача і в же як службове житло передана спочатку дитячому будинку сімейного типу сім'ї ОСОБА_8, а у 2011 році дитячому будинку сімейного типу сім'ї ОСОБА_6.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки постановою Приморського районного суду м.Одеси від 23.12.2010 року було скасовано розпорядження Малиновської РА ОМР №709/01-04 від 29.08.2006 року про скасування виданого позивачу ордера на вказану квартиру, та подальше розпорядження відповідачем зазначеною квартирою, у тому числі і зміна статусу цієї квартири на службове житло, здійснено протиправно із порушенням прав позивача та членів його сім'ї на вказану квартиру.

Позиція апелянта полягає у тому, що, по-перше, виділення квартири позивачу загальною площею 150,4 кв.м. здійснено неправомірно внаслідок перевищення встановленої Житловим кодексом України норми житлової площі на одну особу, а по-друге, позивач на підставі виданого йому ордера №7335 не набув прав користування вказаною квартирою, оскільки протягом 30 денного строку дії цього ордеру не уклав договору найму квартири, а тому порушень прав позивача на користування вказаною квартирою немає і спірне рішення №558 від 11.08.2011 року прийнято відповідачем законно.

Вирішуючи питання щодо законності спірного рішення відповідача №558 від 11.08.2011 року в частині розміщення в квартирі АДРЕСА_2 дитячого будинку сімейного типу, колегія суддів виходить з того, що позивач в листопаді 2005 року у встановленому законодавством порядку набув право безстрокового користування цим житловим приміщенням в будинку державного житлового фонду.

Право позивача, як працівника прокуратури, якого переведеного на роботу в іншу місцевість, отримати від органу місцевого самоврядування у позачерговому порядку благоустроєне житло передбачено ст.49 Закону України «Про прокуратуру», а також ст.46 Житлового кодексу України.

Твердження апелянта про те, що надана позивачу квартира має жилу площу 94,7 кв.м., а тому має місце перевищення встановленої ст.47 ЖК України норми житлової площі - 13,65 м. на одну особу, є безпідставними, оскільки згідно наряду управління капітального будівництва Одеської міської ради №119 від 07.09.2005 року, розпорядження Малиновської райадміністрації Одеської міської ради №1137/01-04 від 18.11.2005 року та ордеру №7335 від 22.11.2005 року квартира АДРЕСА_2 має жилу площу 63 кв.м., а враховуючи склад сім'ї позивача - 5 осіб, перевищення норми житлової площі в даному випадку не має.

Крім того, сам факт перевищення норми житлової площі взагалі не може бути підставою для виселення наймача з житла органом місцевого самоврядування, оскільки відповідно до ст.109 ЖК України примусове виселення із займаного жилого приміщення здійснюється лише в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Крім того, за приписами ст.59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним лише в судовому порядку.

При цьому, відповідно до положень ст.117 ЖК України у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

Що стосується посилань апелянта в обґрунтування своєї позиції на неукладення позивачем договору найму вищевказаної квартири протягом строку дії ордеру, колегія суддів вважає такі посилання помилковими з огляду на наступне.

По-перше, відповідач жодним чином не спростував того факту, що після отримання ордеру №7335 від 22.11.2005 року на квартиру АДРЕСА_2 позивач почав проводити в цій квартирі ремонт і після закінчення якого почав проживати в ній зі своєю сім'єю.

Згідно домової книги на вказану квартиру позивач та члени його сім'ї були зареєстровані в ній з 10.02.2006 року.

По-друге, сам факт неукладення договору найму житла при фактичному проживанні в ньому наймача на підставі виданого ордеру на це житло згідно норм Житлового кодексу України не є підставою для виселення наймача з цього житла та для скасування виданого ордеру.

Відповідно до ч.2 ст.61 ЖК України договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Оскільки укладення договору найму передбачає активні дії двох його сторін - наймодавця та наймача, то відповідач повинен був надати докази того, що позивачу пропонувалось укласти договір найму вказаної квартири, але позивач уникав від його укладання, проте таких доказів суду надано не було.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача та членів його сім'ї на користування квартирою АДРЕСА_2 було припинено неправомірно, в зв'язку з чим всі подальші дії відповідача по розпорядженню цією квартирою на користь інших осіб, у тому числі і по переведенню цієї квартири в статус службового житла, також є неправомірними.

За таких обставин суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м.Одеси від 02 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 березня 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька