Ухвала суду № 30067587, 14.03.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Фастовець В.М.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року справа №415/8767/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Білоцерковець Д.О., за участю представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 21 грудня 2012 року у справі № 415/8767/2012 за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

18.12.2012 року позивач звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання дій незаконними та зобов'язання перерахувати та виплатити компенсацію на двох дітей дошкільного віку відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 01.10.2008 року по 30.10.2010 року.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 21 грудня 2012 року позов ОСОБА_3 за період з 01.10.2008 року по 09.03.2010 року залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду без поважних причин.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою поновити строк звернення до суду.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки в 2008 році вже зверталась до суду з позовом з тих самих підстав, але за попередній період, судом було винесено постанову у справі № 2а-76/2008 про часткове задоволення позовних вимог, але судове рішення переглядалось в апеляційному, а потім в касаційному порядку і лише постановою ВАСУ від 18 липня 2012 року було остаточно вирішено справу. Таким чином, строк за час апеляційного та касаційного розгляду справи № 2а-76/2008 був пропущений з поважних причин, оскільки до вирішення спірного питання за попередній період позивач не міг звертатися до суду з такими ж вимогами за наступний період, а про результати касаційного розгляду справи позивач дізнався лише 03.10.2012р., тому вважає що строк звернення до суду повинен розраховуватись саме з цієї дати. Тому висновки суду про пропуск строку є помилковими.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати. Додатково пояснив, що ще однією поважною причиною пропуску строку є його хвороби на протязі 2012 року.

Представники відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Залишаючи позов ОСОБА_3 за період з 01.10.2008 року по 09.03.2010 року без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що через зміни в законодавстві щодо порядку розгляду соціальних спорів в 2010 році та виходячи з принципу правової визначеності позивачу слід поновити строк звернення до суду за період з 10 березня 2010 року, але підстав для поновлення строку звернення до суду за період з 01.10.2008 р. по 09.03.2010 року не має.

Ухвала суду оскаржується лише в частині залишення позову без розгляду за період з 01.10.2008 р. по 09.03.2010 року.

Враховуючи те, що позивач з вказаним позовом звернувся до суду першої інстанції 18.12.2012 року, а позовні вимоги стосуються, зокрема, щомісячних виплат, які здійснювались за період з 01.10.2008 року по 09.03.2010 рік, тому позивач про порушення своїх прав повинен був дізнаватися при їх отриманні у меншому розмірі, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Обставини, які б заважали (робили б неможливим) звернення позивача до суду з цим позовом, за матеріалами справи відсутні.

Посилання позивача на те, що про порушення своїх прав йому стало відомо лише після розгляду іншої справи судом касаційної інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивач ще в 2008 році звертався до суду із аналогічним позовом стосовно попереднього періоду, тобто вже знав про порушення своїх прав.

Доводи апелянта про те, що факт апеляційного чи касаційного розгляду справи за його аналогічним позовом за інший період був перешкодою для подачі нового позову є неспроможними, оскільки законодавство не містить таких обмежень.

Інших причин поважності пропуску строку для звернення до суду апелянтом не надано, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про залишення позовних вимог без розгляду на підставі ст. 100 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків, зазначених судом першої інстанції, а тому судом першої інстанції ухвала прийнята з дотриманням норм процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 21 грудня 2012 року у справі № 415/8767/2012 за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 19 березня 2013 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова