Постанова № 30066311, 26.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року № 9104/24851/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жостер» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жостер» про стягнення податкового боргу, -

встановив:

26 серпня 2011 року позивач - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ТзОВ «Жостер» у якому просив стягнути з відповідача кошти в сумі 150 584,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 150 484,49 грн, який виник в результаті несплати ним в установлений строк узгоджених сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість, які ним самостійно задекларовано в деклараціях з цього податку за період з вересня 2010 року - червень 2011 року, а також внаслідок несплати штрафних (фінансових) санкцій, які до нього застосовані за порушення строків сплати узгоджених сум податкового зобов'язання. Оскільки, відповідачем не сплачено в установлений строк узгоджені суми грошового зобов'язання позивач просить стягнути їх на підставі рішення суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року адміністративний позов задоволено частково, стягнуто з ТзОВ «Жостер» до бюджету податковий борг в розмірі 149 408,29 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із даною постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова суду ухвалена з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що представник відповідача в процесі судового розгляду в суді першої інстанції просив суд оголосити перерву на півтора місяця для надання можливості вжити заходи щодо погашення заборгованості, однак всупереч ст. 150 КАС України перерва була оголошена тільки на два тижні. Крім того, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», коли на момент виникнення спірних правовідносин даний Закон втратив чинність, а набрав чинності Податковий кодекс України, який і слід було застосувати.

Враховуючи те, що справу може бути вирішено на підставі наявних в ній доказів, а особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Жостер» як юридична особа зареєстроване 12.11.1992 року виконавчим комітетом Львівської міської ради та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова (а.с. 6, 10-11).

Згідно довідки ДПІ у Шевченківському районів м. Львова № 20024/19-020 від 12.08.2011 року та облікової картки платника податків, станом на 12.08.2011 року у ТзОВ «Жостер» наявна заборгованість перед бюджетом у розмірі 150 454,49 грн (а.с. 5, 43-48).

Дана заборгованість виникла внаслідок несплати самостійно задекларованих позивачем сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2010 року - червень 2011 року, а саме по деклараціях: № 86792 від 19.10.2010 року, № 96998 від 16.11.2010 року, № 101597 від 16.12.2010 року, № 113762 від 18.01.2011 року, № 5849 від 21.02.2011 року, № 25225 від 18.03.2011 року, № 52160 від 18.05.2011 року, № 55618 від 20.06.2011 року, № 66152 від 20.07.2011 року (а.с. 13-30).

Крім того, суму податкового боргу складають несплачені суми застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків сплати узгоджених сум податкового зобов'язання згідно податкових повідомлень-рішень форми «Ш»: № 0007131630/0/25109 від 27.10.2010 року, № 0009051630/0/31839 від 31.12.2010 року, № 0000761630/8268 від 31.03.2011 року, № 0001111630/16253 від 30.06.2011 року (а.с. 31-38).

Суд першої інстанції задовольняючи частково адміністративний позов виходив з того, що за відповідачем на момент звернення позивача до суду рахується заборгованість у сумі 150 484,49 грн по узгоджених сумах податкового зобов'язання з податку на додану вартість та по штрафних (фінансових) санкціях, яка ним самостійно, в визначені законом строки, не погашена. Згідно долученої представником відповідача до матеріалів справи копії квитанції від 07.12.2011 року відповідачем частково погашено борг в розмірі 1 176,2 грн, а тому сума боргу, яка залишається не погашеною становить 149 408,29 грн. Оскільки узгоджена суму податкового зобов'язання відповідачем самостійна не сплачена, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ці кошти підлягають стягненню на підставі рішення суду, а тому позов задовольнив частково.

Суд апеляційної інстанції погоджується висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення з відповідача цієї суми заборгованості, однак під час вирішення даної справи суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, податковий борг, який є предметом судового розгляду, складається із сум податкових зобов'язань, які виникли як до 01.01.2011 року так і після цієї дати, а тому норми матеріального права під час вирішення даної справи підлягають до застосування відповідно, які діяли до 01.01.2011 року так і після цієї дати.

До 01.01.2011 року порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами були врегульовані Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (далі - Закон N 2181-III, в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181-III платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 7.8 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 цієї статті, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону N 2181-III визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону N 2181-III, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.3 цієї статті, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п. 57.3 ст. 57 ПК України).

Згідно підпункту 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З аналізу наведених вище правових положень Закону N 2181-III та ПК України можна прийти до висновку, що нарахування податкових зобов'язань здійснюється платниками податків самостійно, які визначаються в поданих ними контролюючому органу податкових деклараціях. При цьому, суми податкових зобов'язань визначених платниками податків у поданих ними деклараціях є узгодженими та не можуть бути оскаржені. Узгоджені суми податкових зобов'язань підлягають сплаті протягом 10 днів з моменту закінчення строку подання податкової декларації, а у разі несплати їх в установлений законом строк, набувають статусу податкового боргу.

Як вбачається із матеріалів справи ТзОВ «Жостер» протягом періоду з вересня 2010 року по червень 2011 року подавав податкові декларації з податку на додану вартість, а саме: № 86792 від 19.10.2010 року, № 96998 від 16.11.2010 року, № 101597 від 16.12.2010 року, № 113762 від 18.01.2011 року, № 5849 від 21.02.2011 року, № 25225 від 18.03.2011 року, № 52160 від 18.05.2011 року, № 55618 від 20.06.2011 року, № 66152 від 20.07.2011 року (а.с. 13-30).

Враховуючи те, що суми податкових зобов'язань відповідачем самостійно визначалися у поданих ним податкових деклараціях, визначені в них податкові зобов'язання є узгодженими, а тому підлягали сплаті протягом 10 днів з моменту закінчення строку для подання декларації.

Однак, як вбачається із наявної у матеріалах справи облікової картки платника та довідки про заборгованість перед бюджетом, відповідачем вказані вище узгоджені суми податкового зобов'язання в установлений строк не сплачені, а тому дані суми набули статусу податкового боргу.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи позивачем 22.10.2010 року, 31.12.2010 року, 22.03.2011 року, 21.06.2011 року проведено камеральні перевірки з питань своєчасності сплати ТзОВ «Жостер» узгоджених сум податкових зобов'язань за результатами яких винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ш»: № 0007131630/0/25109 від 27.10.2010 року, № 0009051630/0/31839 від 31.12.2010 року, № 0000761630/8268 від 31.03.2011 року, № 0001111630/16253 від 30.06.2011 року, якими до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції (а.с. 31-38).

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону N 2181-III, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Згідно з п. 113.1 ст. 113 ПК України, строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Вказані вище податкові повідомлення-рішення відповідачем отримані, що підтверджується долученими до матеріалів справи повідомленнями про вручення поштових відправлень та в адміністративному чи судовому порядку не оскаржені, однак у визначений законом строк суми штрафних санкцій не сплачені, у зв'язку з чим вони є узгодженими та набули статусу податкового боргу.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 ПК України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Порядок погашення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.2 - 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу позивачем у відповідності до вимог ст. 6 Закону N 2181-III надсилалися йому перша податкова вимога № 1/480 від 17.06.2010 року та друга податкова вимога № 2/282 від 19.07.2010 року, що підтверджується копіями корінців податкових вимог, які отримані заступником головного бухгалтера Мокрицькою Л.Л., однак відповідачем податковий борг не погашено, розмір якого, з урахуванням пені, станом на 12.08.2011 року становив 150 584,49 грн.

При цьому, суд першої інстанції правильно врахував, що згідно долученої до матеріалів справи копії квитанції від 07.12.2011 року (а.с. 68), відповідачем частково погашено суму заборгованості по податковому повідомленні-рішенні від 22.06.2011 року в сумі 1 176,2 грн, а тому на момент вирішення справи судом сума податкового боргу становить 149 408,29 грн.

Оскільки за відповідачем рахується податковий борг та ним не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт повного погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що такий борг підлягає погашенню на підставі рішення суду.

Однак, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги позивача не звернув увагу на те, що згідно зі ст. 95 ПК України погашення податкового боргу може здійснювати шляхом стягнення коштів з рахунків платника у банках, обслуговуючих платника податків та готівки, що належить такому платнику або шляхом надання судом дозволу податкового органу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, з аналізу ст. 95 ПК України можна прийти до висновку, що у резолютивній частині судового рішення правильно слід зазначити стягнути з ТзОВ «Жостер» до Державного бюджету України податковий борг в сумі 149 408,29 грн. за рахунок коштів у банках, обслуговуючих даного платника податків та готівки, що належить такому платнику.

З наданої позивачем до матеріалів справи довідки про рахунки (а.с. 6), суд вбачає, що у ТзОВ «Жостер» наявні відкриті рахунки в банках, а саме: Львівське міське відділення Ощадбанку №№ 260083022137, 260093012137, 260653012137 та Львівська ФАТ «Брокбізнесбанк» №№ 26000057751601, 26001057750601.

Згідно ч. 2 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для позовного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Частиною 1 ст. 162 КАС України визначено які постанови може прийняти суд у разі задоволення адміністративного позову. Разом з тим, відповідно до ч. 2 цієї статті, суд за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках встановлених законом.

Враховуючи те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи допущено порушення норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги та позовних вимог, змінивши мотиви часткового задоволення позову та виклавши абз. 2 резолютивної частини оскаржуваної постанова в новій редакції, яка б узгоджувалась з положеннями ст. 95 ПК України.

З огляду на те, що суд першої інстанції правильно вирішив дану справу, однак із помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права, що не призвело до не правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід змінити.

Керуючись ст.ст. 11, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жостер» - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі № 2а-9475/11/1370 - змінити, змінивши мотиви часткового задоволення адміністративного позову та виклавши абзац другий резолютивної частини цієї постанови в наступній редакції: «Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Жостер» (79037, м. Львів, вул. Чигиринська, 42, ЄДРПОУ - 19164425) до Державного бюджету України податковий борг в сумі 149 408,29 грн (сто сорок дев'ять тисяч чотириста вісім гривень двадцять дев'ять копійок) за рахунок коштів у банках, обслуговуючих даного платника податків та готівки, що належить такому платнику.».

У решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі № 2а-9475/11/1370 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін