Ухвала суду № 30066181, 27.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 року м. Львів № 180466/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Коцур В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2012 року у справі за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак», Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Ойл» про стягнення коштів одержаних за нікчемними правочинами,-

В С Т А Н О В И В:

Луцька об'єднана державна податкова інспекції Волинської області Державної податкової служби України звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак», Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Ойл» про стягнення коштів одержаних за нікчемними правочинами.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачі здійснювали господарські операції за нікчемними правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2012 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, апелянт Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби України подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував що відповідачі здійснювали господарські операції за нікчемними правочинами які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Апелянт, просить апеляційний суд, скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2012 року та прийняти нове рішення яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ТзОВ «Волиньтабак» зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської ради як юридична особа 29.09.1995 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію. З 05.10.1995 року знаходиться на обліку в органах державної податкової служби, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач провів позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Волиньтабак» щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період - грудень 2010 р. та січень 2011 року, що підтверджується актом № 4109/23-1/21736857 від 25.05.2011 р.

З даного акта вбачається що відповідач ТзОВ «Волиньтабак» порушив:

- п.п. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість за грудень 2010 р. на суму 2000832,68 грн.;

- п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2010 р. на суму 2000832,68 грн;

- ст.ст. 203,215,228,662,655,565 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

- ст.ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1 п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України;

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для стягнення коштів за нікчемними правочинами оскільки, позивач не довів, що правочини які укладені відповідачами є нікчемними і такими, що порушують публічний порядок, укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків, як можливої підстави для визнання недійсним господарського зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Волиньтабак» сформувало податковий кредит по податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених договорів з ТзОВ «Еталон Ойл» на виконання договорів купівлі-продажу та отриманих від останнього видаткових накладних. Надані послуги повністю оплачені ТзОВ «Волиньтабак», що підтверджується платіжними дорученнями, актами приймання товарів.

Судом першої інстанції встановлено, що первинні документи в судовому порядку визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає. Не були також визнані судом недійсними (які мають ознаки фіктивності) договори, первинні та інші документи суб'єктів господарювання, з якими ТзОВ «Волиньтабак» мало взаємовідносини, про що вказано в акті перевірки позивача.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 06.12.2010 р. між ТЗОВ «Еталон Ойл» ( комітент ) укладено з ТзОВ «Кубарго» ( комісіонер ) договір комісії № 9 від 06.12.2010 р. за умовами якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснити одну або декілька зовнішньоекономічних угод з продажу олії соняшникової нерафінованої.

На виконання цього договору комісії ТзОВ «Волиньтабак» передало, а ТзОВ «Кубарго» отримало товар, що підтверджується додатками і актами до договору, вантажно-митними деклараціями, довідкою ПАТ «Укрсиббанк» про надходження коштів».

Дані первинні документи, договори, в судовому порядку визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТзОВ «Еталон Ойл» включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявне свідоцтво платника податку на додану вартість яке не було анульоване.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

ч. 2 ст. 215 , ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України зокрема, це : правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Судом першої інстанції не встановлено зазначених умов, а позивач не надав доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін та спільних дій відповідачів спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, не довів, що на момент здійснення господарських операцій відповідачі діяли з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2012 року у справі за № 2а/3294/11/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Н.В. Савицька

Судді Р.М. Шавель

В.З. Улицький