Ухвала суду № 30034171, 07.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2013 року Справа № 48911/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Олендера І.Я.,

суддів Костіва М.В., Кузьмича С.М.,

при секретарі Нефедовій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року в справі за позовом Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)» до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

в с т а н о в и в :

В листопаді 2011 року позивач - Українсько-німецьке спільне підприємство в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)» звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004581502/0 від 17.09.2010 року, № 0005081502/0 від 18.10.2010 року та № 0004151502/0 від 18.08.2010 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що для отримання податкового кредиту виконано усі передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» умови щодо підтвердження права на отримання відшкодування податку на додану вартість. Відповідно до п.7.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» УНСП ТзОВ «Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)») було подано до податкового органу податкові декларації та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування, які були зазначені у податкових деклараціях. Крім того, позивач зазначає, що усі суми, які були включені до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та платіжними дорученнями, що засвідчують факт придбання товарів та підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту. Позивач також зазначає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість законодавство України не передбачає норми, які б вказували, що не подання звітності та несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту. Таким чином, вважає, що відповідач незаконно та безпідставно зменшив суму бюджетного відшкодування. З урахуванням викладеного, просив позов задовольнити в повному обсязі з урахуванням уточнень до позовної заяви та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року позовні вимоги було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою - ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області було подано апеляційну скаргу, в якій проситься про скасування постанови та прийняття нової про відмову в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Управлінням оподаткування юридичних осіб на виконання Наказу ДПА України від 18.04.2008 року №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів» було опрацьовано Додаток 5 до Декларації з ПДВ та проведеного аналіз розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, виявлених за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість на рівні ДПА України. Як свідчать матеріали справи, за результатами документальних невиїзних (камеральних) перевірок УНСП ТзОВ «Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)» встановлено розбіжність між сумами ПДВ по УНСП ТзОВ «Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)» та його контрагентами. Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7 статті 7 вищевказаного Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту такого податкового періоду. Виходячи з того, що податкових зобов'язань у підприємств -контрагентів позивача немає, тому немає податкового кредиту у УНСП ТзОВ «Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)», а сума податку на додану вартість, не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Представники позивача - Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)» в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги та просять таку відхилити.

Представник відповідача - ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області в судове засідання не явився, тому на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд проведено у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області було винесено податкові повідомлення - рішення, оскільки позивачем були порушені п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5. п.7.4, п.п. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Із матеріалів справи вбачається, що УНСП ТзОВ «Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)» (ідентифікаційний код 14300674) зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області 15.05.1992 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 450072, перебуває на обліку платника податків в ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області з 08.07.1992 року, та є платником податку на додану вартість з 11.07.1997 року згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №18239663. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ 143006713090.

Так, ДПІ у Дрогобицькому р-ні Львівської області з питань достовірності заявлених сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість УНСП ТзОВ «Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)» у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість податкових періодів за червень 2010 року, серпень 2010 року проводилися документальні невиїзні (камеральні) перевірки за результатами проведення яких складено акт перевірки № 815/15-2/1192 від 17.08.2010 року, акт перевірки № 934/15-2/1221 від 17.09.2010 року та акт перевірки № 1181/15-2/1247 від 15.10.2010 року за наслідками проведення яких за порушення податкового законодавства стосовно позивача були прийняті відповідачем оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Перевіркою встановлено, що позивачем, заявлено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань, з податку на додану вартість наступних податкових періодів в сумі 309 916, 00 грн., з яких 36 295, 00 грн. позивачем було знято, а сума 214 504,00 грн. виникла: у квітні 2010 року в сумі 16 268,00 грн., у березні 2010 року в сумі 21 192, 00 грн., у лютому 2010 року в сумі 60 920, 00 грн., у січні 2010 року в сумі 33 681, 00 грн., у грудні 2009 року в сумі 82 443, 00 грн. та оплачена також у тих самих періодах, однак платником у наступних періодах не було заявлено суми бюджетного відшкодування, тому відповідно пп. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може самостійно прийняти рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань, при прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

На підставі акта перевірки від 17.09.2010 року № 934/15-2/1221 та акту перевірки від 15.10.2010 року № 1181/15-2/1247 було винесено відповідно податкове повідомлення - рішення від 17.09.2010 року №0004581502/0, та податкове повідомлення - рішення від 18.10.2010 року №0005081502/0, якими встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В актах від 17.09.2010 року №934/15-2/1221 та від 15.10.2010 року № 1181/15-2/1247 зазначено, що позивачем віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 11 769, 33 грн. по ТзОВ «Екопласт-Львів» (підприємство не звітується), по ПП «Бізнес-груп» на суму ПДВ 3 333, 33 грн. (підприємство не звітується) та ПП «Версант» на суму ПДВ 1 666, 67 грн., що не подавали звітності, тобто не задекларували і не відобразили податкові зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2010 року та позивачем до складу податкового кредиту липня 2010 року віднесено суму ПДВ 18 166, 67 грн. по ТзОВ «Екопласт-Львів» (підприємство не звітується), та суму ПДВ 37 533, 33 грн. по ПП «Бізнес-груп» (підприємство не звітується). Отже, в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем було завищено податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 55 700, 00 грн.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, з наступними змінами і доповненнями.

Згідно з п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Відповідно-до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Із врахуванням зазначеного вище, суд встановив, що законодавцем чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до цього та враховуючи ту обставину, що податкові накладні, виписані для позивача його контрагентами містили всі, передбачені п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», реквізити, а на момент їх виписування контрагенти позивача були зареєстрованими платниками ПДВ, податковий кредит, сформований позивачем на підставі господарських операцій з вказаними особами, вважається підтвердженим. Також, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків або порушення порядку їх видачі, що свідчить про їх належність як первинного документу. Товарність операцій податковим органом не оспорюється. Сплата позивачем податку на додану вартість під сумнів податковим органом не ставиться.

Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом за даними системи автоматизованого співставлення на рівні ДПА України. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів. І лише у такого постачальника товарів який у складі вартості проданого товару отримав податок на додану вартість виникають зобов'язання стосовно подання звітності та сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року по справі №2а-10497/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий : Олендер І.Я.

Судді : Костів М.В.

Кузьмич С.М.

Ухвала в повному обсязі складена 12.03.2013 року.