Постанова № 30034168, 06.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року Справа №25034/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Державного казначейства у Віньковецькому районі Хмельницької області на постанову Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Державного казначейства у Віньковецькому районі Хмельницької області про повернення суми адміністративного штрафу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 12.03.2010 року звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Державного казначейства у Віньковецькому районі Хмельницької області, в якому просила повернути зайво сплачені 340,00 гривень сплачених згідно постанови серія ВХ №052164 від 01.03.2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24 березня 2010 року позов задоволено. Зобов'язано управління Державного казначейства у Віньковецькому районі Хмельницької області повернути ОСОБА_1 340,00 грн., як виплачені нею помилково.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції УДК у Віньковецькому районі Хмельницької області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24 березня 2010 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що позивачкою не було надано жодного доказу неправомірності сплати нею штрафу, та обгрунтованості його повернення.

Судом першої інстанції при задоволенні позову не було враховано, що позивач та управління Державного казначейства не перебували у публічно-правових відносинах в розумінні ст.3 КАС України, а також не досліджено було, на якій підставі позивачка сплатила адміністративний штраф 340 грн. в січні 2010 року, коли вона була звільнена від адміністративної відповідальності.

Відносини щодо повернення коштів з бюджету є бюджетними відносинами, згідно ст. 1 Бюджетного кодексу України, а тому застосування норм Цивільного кодексу України в даному випадку є неправильним.

З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 400 Цивільного кодексу України.

Вважає, що управління Державного казначейства у Віньковецькому районі не вчинило жодної дії. яка б могла порушити права чи законні інтереси позивачки.

В даному випадку має місце неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 вересня 2009 року Віньковецьким районним судом винесено постанову, якою скасовано постанову ВХ 052164 винесену 01 березня 2009 року державним автоінспектором Кам»янець-Подільського взводу ДПС ДАІ про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП про накладення на неї штраф в сумі 340 грн.

За наданою позивачкою квитанцією № 131206/18 12 січня 2010 року о 13.12год. вона сплатила 340 грн. Отримувач коштів ДБ Віньківці , код платежу - штрафи, код отримувача 23565182. Відповідач не заперечує про надходженя цих коштів від позивачки.( а.с.4)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з вимог ст. 400 ЦК України, за якою недобросовісний володілець зобов»язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності, або інше право, так як перерахування коштів позивачкою на рахунок відповідача відбулося на підставі скасованої судом постанови.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим і погоджується з доводами апелянта.

Так, згідно ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

Згідно ст.1 Бюджетного кодексу України відносини щодо повернення коштів з бюджету є бюджетними відносинами, а тому застосування норм ЦК України в даному випадку є неправильним.

Згідно ст. 50 вищевказаного кодексу Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. Органами стягнення відповідно до п.30 ст. 2 Бюджетного кодексу України є податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Стаття 68 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» установила, що контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету здійснюється органами, які повинні забезпечувати їх надходження, згідно з додатком № 8 до цього закону.

Відповідно до вищевказаного додатку контроль за справлянням адміністративних штрафів покладено на Міністерство внутрішніх справ України (код бюджетної класифікації 21081300).

Отже, вирішення питання про надмірність чи помилковість сплати штрафу позивачкою належить до компетенції органів Міністерства внутрішніх справ України, а не казначейства.

Відповідно до п.1.3. Порядку повернення платниками помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державного казначейства України №226 від 10.12.2002 року повернення платникам помилково та/або надміру сплачених платежів, надходження яких забезпечується іншими державними органами, здійснюється органами Державного казначейства на підставі заяви платника про повернення, оригіналу довідки відповідного державного органу, на який покладено справляння платежу, що повертається, з обов'язковим зазначенням необхідності повернення та оригіналу документа (квитанції, платіжного доручення та ін.), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Тільки при наявності передбачених документів, орган Державного казначейства як орган державної влади може здійснювати повернення помилково чи надміру сплачених коштів.

Оскільки вищевказані документи не надходили до відповідача, то управління Державного казначейства у Віньковецькому районі не вчинило жодної дії. яка б могла порушити права чи законні інтереси позивачки.

Колегія суддів також погоджується з апелянтом , що на момент скасування постанови ВХ 052164 державного інспектора Кам»янець-Подільського взводу ДПС ДАІ від 01.03.2009 року 14.09.2009 року ОСОБА_1 не сплачувала накладеного на неї штрафу, а тому говорити про повернення несплачених коштів взагалі немає підстав.

Посилання позивачки на сплату вищевказаного штрафу аж 12 січня 2010 року, не заслуговує на увагу, так як від такої вна була звільнена.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з»ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом першої інстанції дана неправильна правова оцінка вищевказаним обставинам, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.3, 202 п.1, 4, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу управління Державного казначейства у Віньковецькому районі Хмельницької області задовольнити.

Постанову Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24 березня 2010 року у справі №2а-159/10 скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик